3. Наукові підходи до визначення поняття міського господарства та його складових

Коректні визначення понять і строгі формули певною мірою заміняють у суспільствознавстві математичні формули точних наук. Тим часом в області муніципального знання ми майже ніде не знаходимо реальної дефініції міського господарства. У Зомбарта, Дамашке, Линдемана, Ястрова, Прейса, Вутке, Маурера, Моста й інших відомих основоположників муніципальної науки зустрічаються лише такі чисто номінальні визначення: міське господарство є господарська діяльність "міської громади", або "міських публічних органів", або "міських суспільних управлінь", або "міста як самостійної комунальної (муніципальної) одиниці".

Для того, щоб дати наукове визначення муніципального господарства, треба насамперед установити родове поняття “господарство”, щоб потім на основі відмінності даного виду господарства дати визначення терміна “місцеве господарство”.

Як правило, під господарством розуміють якусь сукупність господарюючих суб'єктів, обмежених видом власності, певним характером діяльності й територією, на якій здійснюється ця діяльність.

Так, державне господарство будь-якої сучасної країни обмежено її границями, а самі права держави при здійсненні господарської діяльності прямо залежать від форми власності господарюючих на його території суб'єктів.

Із цього погляду держава має ряд особливостей при здійсненні господарської діяльності, оскільки воно, з одного боку, виступає як рівноправний суб'єкт господарських відносин (власник), з іншого боку - як суб'єкт, що виконує в чинність свого особливого статусу функцію регулювання господарських відносин на своїй території. Місцеве самоврядування несе на собі як ознаки держави, так й ознаки господарюючого суб'єкта. У цій подвійності природи місцевого самоврядування й криється корінь довгих дискусій по питанню визначення поняття місцевого господарства.

Перша група дослідників даного питання розглядає місцеве господарство лише як сукупність підприємств й установ, що ставляться до муніципальної або комунальної власності (комунальне господарство), і підходить до рішенню питання з позиції, кому належить дана власність. Так, наприклад, на думку д.е.н. Т.П Юрьєвої: “Міське господарство є комплексом розташованих на території міста підприємств, організацій і установ, які обслуговують матеріально-побутові і культурні потреби населення, яке живе в ньому. Воно включає в свій склад житлово-комунальне господарство міста і підприємства побутового обслуговування населення, будівельну промисловість і підприємства виробництва місцевих будівельних матеріалів, систему установ і підприємств міської торгівлі, громадського харчування, охорони здоров'я, освіти і ін.”

Подібний підхід знімає з органів місцевого самоврядування турботу про створення умов для розвитку території муніципального утворення й значно знижує їхній інтерес у створенні умов для інвестиційної й іншої діяльності, спрямованої на створення сприятливих умов для господарювання на даній території.

Друга група дослідників відносить до місцевого господарства всю сукупність господарств, розташованих на території муніципального утворення, оскільки владні повноваження органів місцевого самоврядування поширюються на всі господарюючі на його території суб'єкти.

Наприклад, д.т.н., професор Стольберг Ф.В. стверджує, що міське господарство - це склад об'єктів тих, що входять в нього, а також експлуатуючі їх підприємства і організації, які забезпечують функціонування міста як складної соціально-еколого-економічної системи.

Подібний підхід ставить місцеве самоврядування над іншими господарюючими суб'єктами й припускає відомі монопольні права органів місцевого самоврядування, дає їм необґрунтовані переваги в конкуренції, насамперед, із приватним сектором на території муніципального утворення.

Крім того, при подібному поході відбувається розмивання поняття влади й підрив її авторитету, тому що відбувається підміна орієнтирів, що у свою чергу приводить до несумлінного виконання місцевим самоврядуванням тієї частини суспільних справ, виконання яких покладене на неї законом.

У зв'язку із цим відомий російський дослідник Л. Веліхов вказує на особливість місцевого господарства, що лежить насамперед у його цілях. По визначенню Веліхова місцеве господарство – це “діяльність міста в особі його міських публічних органів, спрямоване до задоволення відомих колективних потреб міського населення”.

У даному визначенні присутній той критерій, по якому ми можемо розвести дві попередні точки зору, визначивши, що в поняття місцевого господарства включаються господарюючі суб'єкти як муніципальної, так й інших форм власності, але лише ті, діяльність яких служить задоволенню колективних потреб населення муніципального утворення.

Таким чином, з цього витікає, що муніципальне господарство - це сукупність підприємств й установ, що здійснюють на території муніципального утворення господарську діяльність, спрямовану на задоволення колективних (суспільних) потреб населення.

Очевидно, єдиним виключенням щодо цього є визначення А. Риса. Відповідно до його формули, "місцеве господарство означає сукупність всіх тих заходів міського суспільного управління, за допомогою яких виявляється вплив на виробництво, розподіл і споживання благ, що служать для задоволення життєвих потреб". Втім, навряд чи можна визнати викладене визначення задовільним. По-перше, існує цілий ряд факторів, що впливають на "виробництво, розподіл і споживання благ", які, однак, анічогісінько загального з міським господарством не мають. Роблять такий вплив і технічні винаходи, і загальне державне законодавство, і економічна політика урядів, і взагалі всі правові, а дорівнюють ідеологічні надбудови, що діють назад, відповідно до навчання Маркса, на економічний фундамент. З іншого боку, цілий ряд галузей міського господарства, як, наприклад, лікарняна справа або боротьба з дитячою смертністю, впливають на виробництво, розподіл і споживання благ досить віддаленим образом й, звичайно, не можуть бути адекватними такому визначенню.

Крім того, при визначенні поняття міського господарства необхідно враховувати законодавчий аспект, відповідно якому (стаття 6 Закону України “Про місцеве самоврядування”) місцеве господарство забезпечує безпосередньо задоволення потреб населення і функціонування системи місцевого самоврядування.

Отже, місцеве господарство є складним економічним об’єктом, що включає суспільні відношення щодо здійснення діяльності по задоволенню соціальних, економічних, екологічних, культурних та інших потреб населення через використання фінансових та матеріальних ресурсів, а також потенціалу даної території. Це, відповідно, потребує особливого підходу до управління міським господарським комплексом, тому що ефективний і збалансований розвиток міста залежить від розв’язання соціальних, господарських, управлінських та виробничих задач.

Існує декілька визначень міського господарства і його складових. На думку доктора Національної Академії наук України Інституту Економіки промисловості А.Н.Єгорова: «Місто грає важливу роль в контексті швидкого економічного і соціального розвитку країни. Саме місто визначає економічний, соціальний, науковий і культурний динамізм країни. В даний час місто розглядається як активне джерело економічного зростання і конкурентоспроможності на національному і інтернаціональному рівнях».

Американський професор А.О’Салліван в університетському підручнику «Економіка міста», розглядаючи роль ринкових сил в розвитку міста, приділяє увагу місцевим комунальним послугам і податкам.

Таким чином, порівнюючи підходи до розглянутого питання попередніх авторів, можна узагальнити, що економіка міського господарства включає не тільки комплекс розташованих на території міста підприємств і організацій, які обслуговують матеріально-побутові і культурні потреби міського населення. У економіці міського господарства повинні також бути врахованими комунальні підприємства, які надають послуги для всіх підприємств міста, а також питання землекористування і оподаткування на території міста.

Економіка міського господарства зачіпає всі аспекти існування міста: економічний, соціальний і екологічний.

Економіка міського господарства – це комплекс заходів, що включає, всі господарські суб'єкти і об'єкти міста, які безпосередньо формують основне завдання розвитку міста як цілісну одиницю економічної системи

Основними складовими економіки міського господарства є:

житлово-комунальне господарство – житловий фонд, комунальні підприємства і спорудження зовнішнього міського благоустрою, зелені насадження в міському парку
підприємства побутового обслуговування населення;
будівельна промисловість і підприємства з виробництва місцевих будівельних матеріалів;
система установ і підприємств міської торгівлі;
громадське харчування;
охорона здоров'я, утворення і ін.

Модель функціонування економіки міського господарства можна представити у вигляді схеми (рис.1).