4. Шляхи оптимізації джерел фінансування місцевих бюджетів

Для того, щоб регіони могли виконувати покладені на них функції в нових умовах господарювання, необхідне створення адекватної системи їхнього фінансування. Тому актуальним є аналіз механізму формування місцевих бюджетів, перегляд ролі і значення різних джерел, у тому числі місцевих податків і зборів. Статистичні дані говорять про те, що питома вага місцевих податків і зборів не перевищує 2,5% у структурі доходів міського бюджету в цілому по Україні. Тому необхідно переглянути підхід до формування системи місцевих податків і зборів. Справі повсюдного введення місцевих податків і зборів, поліпшенню організації їхнього стягування може сприяти удосконалення діючого законодавства і, зокрема, прийняття закону про місцеві податки і збори.

У ньому повинний бути установлений вичерпний перелік місцевих податків і зборів із указівкою кола платників податків і оподатковуваної бази по кожному з них. Органи ж місцевого самоврядування самостійно повинні розробляти положення про конкретний податок і визначати ставку податку в межах, встановлених законодавчими актами (на підставі особливостей території й економічних передумов). Необхідно докорінно змінити відношення до місцевих податків і зборів як до другорядного в податковій системі України, значно підвищити їх питому вагу в складі місцевих бюджетів, підвищити контроль над збором і, особливо, надходженням цих податків у місцевий бюджет.

Для поліпшення існуючої системи оподатковування в Україні доцільним було б прийняти ряд заходів, а саме:

• при побудові ефективної системи оподатковування необхідно враховувати, що виконання державою своїх функцій фінансово повинна забезпечуватися в достатній мірі, але при цьому обов'язково повинні дотримуватися основні принципи оподатковування (особливо такі як стабільність, економічна обґрунтованість, прозорість);

• уточнення переліку державних і місцевих податків;

• наділення органів місцевого самоврядування, як мінімум одним великим податковим джерелом (наприклад, податком на нерухомість), використання якого цілком би знаходилося в їхній компетенції;

• використання єдиних і стабільних нормативів відрахувань від державних податків у бюджети всіх рівнів;

• прийняття рішень в області оподатковування повинне ґрунтуватися на обліку соціально-культурних і психологічних особливостей громадян країни;

• зменшити нарахування на фонд оплати праці, що буде сприяти підвищенню купівельної спроможності населення і заохочувати роботодавців нарощувати розміри оплати;

• знизити рівень оподатковування доходів фізичних осіб з відносно низькими доходами і ввести граничну ставку податку на рівні 30%.

У період економічної кризи однією з найважливіших задач стає соціальний захист різних верств і груп населення, у першу чергу тих, хто сьогодні знаходиться по своїх доходах на рівні нижче прожиткового мінімуму. До причин сформованої ситуації варто віднести безсистемне, а в ряді випадків незадовільний стан планування і використання фінансових ресурсів у соціальній сфері.

Економічної ефективності у використанні бюджетних ресурсів немає, тому що у місцевої влади відсутні стабільні дохідні джерела, а розподіл фінансової допомоги карає регіони, що підвищують власні доходи і скорочують нераціональні витрати.

Соціальна справедливість не досягається, оскільки фінансова підтримка регіонів не має чіткої стратегії і критеріїв вирівнювання міжрегіональних розходжень.