2. Сутність та принципи формування комунальних ресурсів

Найбільш розповсюдженим представленням про місто є модель міста як соціально-економічного комплексу. У системі місцевого економічного розвитку визначальним є ресурсний підкомплекс чи власність і ті права на власність, що змогла залучити для рішення місцевих задач територіальна громада і місцеві органи самоврядування. Отже, розвиток міського господарства, як будь-яка діяльність, повинний спиратися на наявність цілком визначених ресурсів.

Відповідно до загального визначення ресурси — це сукупність природних, соціальних і інтелектуальних сил, що можуть бути використані для створення матеріальних благ і надання послуг або це сукупність можливостей тієї чи іншої території. Стосовно до господарських відносин під ресурсами, як правило, розуміються матеріальні і не матеріальні показники території, що можуть бути використані в господарській діяльності. Насамперед, у це поняття включаються природні ресурси (земля, надра й ін.), виробничий потенціал, виробничі потужності, розташовані на даній території (комунальні підприємства) та фінанси муніципальних утворень (місцевий бюджет).

Природні ресурси – тіла сили природи, які на даному рівні розвитку виробничих сил й дослідження можуть бути використані для задоволення потреб суспільства.

Місцевий бюджет – це реальні ресурси, що знаходяться в безпосередньому розпорядженні місцевих рад для здійснення ними господарської і соціально-культурної функції. В них органічно поєднуються дві категорії. З одного боку, місцеві бюджети – це основні фінансові плани місцевих рад, з іншого боку – відчутні ресурси, реальна економічна категорія, що сприяє всебічному розвитку даної адміністративно-територіальної одиниці.

Розвиток території в значній мірі визначається наявністю матеріальних ресурсів, оскільки від них залежить ефективність інвестицій, вкладених у регіон, вони визначають структуру виробничої діяльності і добробут населення. Але незважаючи на виняткову важливість для ведення господарської діяльності наявності ресурсів, сама діяльність не можлива без основного ресурсу – кадрового потенціалу території. Прикладом важливості даного ресурсу може служити післявоєнний розвиток Японії, що зуміла досягти величезних успіхів у господарському розвитку, не володіючи скільки-небудь серйозними природними ресурсами. Досвід Японії свідчить також і про те, що в сучасному суспільстві не тільки професійна підготовка кадрів, але і володіння сучасними технологіями є своєрідним ресурсом діяльності.

Не менш важливим ресурсом, без якого неможлива ніяка господарська діяльність, є той обсяг повноважень, яким наділений суб'єкт, що хазяює, за законом. Іншими словами, визначений правовий ресурс. Так само як без наявності в працівників визначених навичок і технологій діяльності не можна реалізувати можливості матеріальних ресурсів, такі без правового ресурсу не можливе здійснення господарської діяльності.

Так, наявність багатих природних ресурсів ще зовсім не означає багатства населення, що проживає на даній території. Прикладів тому досить багато. Без наявності права на стягування земельного податку земля як ресурс господарської діяльності органа місцевого самоврядування розглядатися не може.

Значну роль у структурі поняття грають і інші види ресурсів: фінансові, організаційні і т. п.

Приведені вище приклади різноманітних видів ресурсів свідчать про те, що давати узагальнену класифікацію ресурсів без відносно до конкретного виду господарства безглуздо, тому що різні види муніципальних утворень будуть мати зовсім різний набір ресурсів. У значній мірі це визначається тим набором прав і повноважень, що надані муніципальному утворенню законодавством.

Тим більше це важливо, оскільки територія муніципального утворення є частиною більш великих територіальних утворень. Так, ресурси, розташовані на території міського чи сільського муніципального утворення, можуть бути ресурсами різних рівнів влади або часток господарств, що існують на даній території.

Приналежність ресурсів також визначається законом. З цього погляду основною границею, що відокремлює комунальні ресурси від інших видів ресурсів, розташованих на території муніципального утворення, є закон.

У зв'язку з цим під комунальними ресурсами ми розуміємо деяку сукупність матеріальних і нематеріальних можливостей території муніципального утворення, розпорядження якими віднесене до компетенції міського самоврядування законом.

Однак дане визначення ставить відразу кілька принципових питань:

1. Які види ресурсів повинні бути закріплені в законі?

2. Який принцип віднесення тих чи інших ресурсів до того чи іншого рівня влади?

3. Який мінімальний набір ресурсів, необхідний для нормального функціонування муніципального господарства?

Відповідь на перші два питання можна дати виходячи з цілей діяльності муніципального утворення, оскільки ресурси міського господарства повинні бути: по-перше, розмірні обсягу задач, розв'язуваних органами місцевого самоврядування даного муніципального утворення; по-друге, за органами місцевого самоврядування повинні закріплюватися ресурси, що забезпечують комплексне рішення задач. Так, наприклад, якщо за місцевим самоврядуванням закріплена задача забезпечення населення комунальними послугами, то весь виробничий потенціал, що працює в цій сфері (інженерні мережі, комунікації, фінансові ресурси, джерела тепла і т. д.), повинний бути віднесений до ведення органів місцевого самоврядування. Виходячи з цього ж принципу, повинний зважуватися і питання про наділення органів місцевого самоврядування комунальною власністю.

Орган місцевого самоврядування – виборний орган (рада), який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення.

Не менш важливим принципом, що також повинний враховуватися при розгляді питання про закріплення ресурсів за визначеними рівнями влади і керування, повинний бути принцип найбільшої ефективності використання ресурсу. Очевидно, що максимальна ефективність у використанні землі буде досягнута на рівні територіальних громад, оскільки легше всього налагодити контроль за її використанням і оперативне регулювання процесів розпорядження землею на місцевому рівні.

Для відповіді на третє питання нам необхідно розглянути, які ресурси формують саму основу місцевого самоврядування. Загальноприйнято виділяти наступні основи місцевого самоврядування.

1. Правова (законодавча) основа. Що включає в себе повноваження, предмети ведення і гарантії прав місцевого самоврядування.

2. Фінансова основа місцевого самоврядування. Що включає у себе весь комплекс фінансових ресурсів і виявляється найбільш яскраво в бюджетному процесі.

Бюджетний процес – це чітко формалізована послідовність дій, пов’язаних з складанням проектів бюджетів, розгляданні та затвердження бюджетів, їх виконання й муніципальним контролем.

3. Економічна основа. Що включає у себе ресурси, зв'язані за участю муніципальних утворень у господарській діяльності; ключовим питанням тут є керування комунальною власністю.

4. Управлінська основа. Включає у себе структурно-організаційні, інформаційні і кадрові ресурси.

Виходячи з цього, предметом нашого подальшого розгляду повинні стати питання:

• правове регулювання місцевого самоврядування;

• місцевий бюджет;

• розпорядження комунальною власністю;

• органи місцевого самоврядування.

Отже, розвиток муніципального господарства неможливо без закріплення за ним ресурсів, що відповідають виду й обсягам задач, що стоїть перед муніципальним утворенням.

Муніципальне господарство – це комплекс розташованих у муніципальному утворенні підприємств, установи й організацій різної форми власності, що задовольняють соціально-бутові потреби населення; - це сукупність підприємств і установ, що виробляють на території муніципального утворення господарську діяльність , яка направлена на задоволення колективних (суспільних) потреб населення.

Муніципальне утворення – складна соціально-економічна система, що складається з декількох тісно взаємопов’язаних елементів: населення, природньогеографічної середи, містоутворюючої бази та підсистеми життєзабезпечення, обслуговування функціонування, зберігання і розвиток муніципального утворення.