3. Механізм функціонування підприємств міського транспорту

Ступень економічної доцільності тієї чи іншої транспортної системи характеризує ряд економічних показників, до важливіших із яких відносяться капіталовкладення на усю сукупність транспортних обладнань (рис. 1).

Капіталовкладення

Що залежать від довжини мережі та обсягу пасажироперевезень

Прямо пропорційно довжині транспортної мережі

Витрати на обладнання рейкових колій

Витрати на обладнання живильної мережі

Витрати на обладнання відсмоктуючої мережі

Витрати на обладнання проїзної частини вулиць

Будівництво майстерних

Будівництво депо

Будівництво гаражів

Придбання рухливого составу

Рис. 1. Види капіталовкладень у транспортні системи

Капіталовкладення – це вкладення, які спрямовуються різними економічними суб’єктами на відтворення основного капіталу.

Загальний розмір капіталовкладень можна представити формулою:

- сумарні капіталовкладення, що пов’язані зі створенням транспортної системи;

- капіталовкладення, що прямо пропорційні довжині транспортної мережі;

- капіталовкладення, що залежать від обсягу пасажироперевезень та що приходяться на один курсуючий потяг на 1 км транспортної мережі по осі вулиці;

- середньогодинна (за добу) кількість курсуючих потягів, що приходиться на 1 км транспортної мережі по осі вулиці (щільність руху);

- довжина транспортної мережі, км.

При порівнянні варіантів обслуговування міста різними видами транспорту необхідно для кожного окремого виду визначити строк окупності капіталовкладень (у роках):

К - одноразові витрати на організацію транспорту, грн.;

D - планований виторг, грн/рік;

- сумарні експлуатаційні витрати, грн/ рік.

При порівнянні варіантів використовують величину, зворотну строку окупності, так названий показник ефективності капіталовкладень (р= 1/Т), що для транспортних об'єктів установлений на рівні не нижче 0,12, що відповідає строку окупності Т=8,33 року. При Т>8,33 пропоноване проектне рішення не може вважатися економічно обґрунтованим.

При рівних чи близьких показниках ефективності капіталовкладень, що знаходяться в припустимих межах, перевагу (з економічної точки зору) повинно бути віддано варіанту, що характеризується меншими приведеними витратами, що враховують не тільки капіталовкладення, але й експлуатаційні витрати:

Всі експлуатаційні витрати можуть бути поділені на:

• витрати, що не залежать від пробігу транспорту й приблизно постійні за величиною при визначеному обсязі господарства (основна заробітна плата персоналу служби руху, витрати на зміст депо, гаражів, тягових підстанцій, струмопровідного пристрою, шляхи, загально експлуатаційні витрати);

• витрати перемінні, що безпосередньо залежать від пробігу транспорту і йому пропорційні (витрати на електроенергію, пальне, гуму, ремонт основного устаткування, премії персоналу за пробіг).

Дуже важливим показником, що відбиває у всій сукупності діяльність транспортного підприємства, є собівартість продукції.

Собівартість – це виражені в грошовій формі затрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції. Собівартість займає найбільш важливе місце в системі якісних показників діяльності підприємства. Вона характеризує ефективність всього процесу виробництва на підприємстві, оскільки в ній відображаються: рівень організації виробничого процесу, технічний рівень, продуктивність праці, якість та інше.

При цьому істотним є встановлення одиниці продукції, собівартість якої підлягає визначенню. У практиці планово-економічних розрахунків за одиницю приймається вагоно- (машино) кілометр, пасажиро-кілометр чи місце кілометр.

Найбільш універсальним показником є собівартість місцекілометра. Пасажиро-кілометр можна застосовувати при визначеному припустимому наповненні транспортних одиниць, а вагоно- (машино) кілометр можна використовувати, приводячи весь парк до умовних транспортних одиниць з визначеною середньозваженою місткістю.

Незалежно від прийнятої одиниці продукції методика розрахунку собівартості у всіх випадках залишається, власне кажучи, однаковою.

Різні види транспорту відрізняються один від одного не тільки абсолютною величиною собівартості пасажироперевезень, але і її структурою.

Важливим показником, що характеризує ефективність діяльності підприємств міського транспорту є рентабельність підприємства.

Рентабельність - це відносний показник ефективності роботи підприємства, який визначає рівень прибутковості і визначається у відсотках. Він обчислюється як відношення прибутку до витрат. Рентабельність має кілька модифікованих форм залежно від того, які саме прибуток і ресурси (витрати) використовуються у розрахунках..

Загальна планова рентабельність транспортних підприємств характеризує ефективність використання виробничих фондів.

Рентабельність транспортних підприємств визначається відношенням планової суми прибутку до планованої середньорічної вартості основних виробничих фондів і нормованих оборотних коштів.

Рентабельність перевезень визначають відношенням прибутку підприємства, отриманого по перевезеннях, до суми витрат по перевезеннях. Рентабельність перевезень можна характеризувати також відношенням прибутку по перевезеннях до середньорічної вартості рухливого складу підприємства.

За показником рентабельності перевезень можна оцінити ефективність витрат підприємства на виробництво транспортної продукції. Підприємства міського транспорту в процесі своєї діяльності планують собівартість з урахуванням рентабельності. Плановані фінансові результати діяльності транспортного підприємства повинні бути обґрунтовані.