4.2. Сутнісні характеристики громадянського суспільства

У сучасних поглядах на громадянське суспільство можна виділити наступні моменти:

1. воно характеризується тим, що в ньому є місце як для консервативних, так і для радикальних сил, які виступають його необхідними компонентами;

2. відносним соціальним консенсусом за системою базових соціальних цінностей (права людини, демократія, плюралізм, правова держава, верховенство закону, власність, соціальна захищеність і т.д.);

3. діалогом різних політичних сил, спрямованих на підтримку, постійне оновлення, відтворення соціального консенсусу відповідно до соціальних умов, які змінюються.

До атрибутів громадянського суспільства вчені відносять:

1. наявність публічного простору, засобів і центрів комунікації;

2. організоване публічне життя вільних і рівних індивідів, чиї права захищені конституцією і законами;

3. незалежні від держави, добровільні асоціації, автономність яких заснована на індивідуальному і колективному рівні;

4. орієнтованість на громадські інтереси та публічну політичну діяльність, результатом якої є співпраця і солідарність між людьми, спілкування на принципах взаємної довіри та співробітництва.

Рівні громадянського суспільства:

1. Основу цивільного суспільства складають економічні відносини, засновані на різноманітті форм власності за дотриманням інтересів особистості і суспільства в цілому. Економічно плюралізм створює необхідні передумови для подолання існуючого відчуження людини від засобів виробництва. Громадянське суспільство тільки тоді виявляє свою життєздатність, коли його члени мають конкретну власність чи право на використання і розпорядження власністю, зробленим ними суспільним продуктом за своїм розсудом. Володіння власністю може бути приватним чи колективним, але за умови, що кожен учасник колективної власності - колгоспу, кооперативу, підприємства і т.д. - дійсно є таким. Наявність власності служить основною умовою свободи особистості в будь-якому суспільстві.

2. Наступний рівень - соціокультурні відносини, що включають сімейно-родинні, етнічні, релігійні та інші стійкі зв'язки. Громадянське суспільство ґрунтується на різній, розгалуженій соціальній структурі, що відбиває все багатство і розмаїття інтересів безлічі соціальних груп і прошарків, їх представників. Причому це різноманіття об'єктивно прагне до постійних змін, знаходиться в динаміці, утворюючи і перериваючи вертикальні і горизонтальні зв'язки.

3. Верхній шар громадянського суспільства - це відносини, пов'язані з індивідуальним вибором, політичними і культурними уподобаннями, ціннісними орієнтаціями. Це різні групи за інтересами, політичні партії (не правлячі), рух, клуби, групи тиску і т.д. Тим самим забезпечується культурно-політичний плюралізм, що припускає заперечення ідеологічних стереотипів, що забезпечує вільне волевиявлення всіх громадян. Саме цей шар громадянського суспільства містить у собі найбільш соціально активні інститути, що тісно стикаються з державно-політичною системою.

Відмінною рисою громадянського суспільства є культурний і політичний плюралізм. Воно життєздатне тоді, коли його члени мають високий рівень соціального та інтелектуального розвитку, внутрішньо вільні і здатні до самостійних дій при включенні в той чи інший інститут громадського життя. Громадянське суспільство генерує розвинена самосвідомість, здатність до об'єктивного самозвіту.

Громадянське суспільство ґрунтується на ряді принципів:

• рівність прав і свобод усіх людей у політичній сфері;

• гарантований юридичний захист прав і свобод громадян на основі законів;

• економічна незалежність індивідів, заснована на праві кожного мати власність чи одержувати справедливу винагороду за чесну працю;

• гарантована законом можливість громадян об'єднуватися в незалежні від держави партії і суспільні об'єднання за інтересами і професійними ознаками, а також свобода в створенні партій і громадянських рухів;

• створення необхідних матеріальних і інших умов для розвитку науки, культури, освіти та виховання громадян, які формують їх як вільних, культурних, морально чистих і соціально активних, відповідальних перед законом членів суспільства;

• свобода створення та діяльності засобів масової інформації поза рамками державної цензури, обмежена тільки законом;

• існування механізму, що стабілізує відносини між державою і громадянським суспільством (механізм консенсусу), і забезпечення безпеки функціонування останнього з боку державних органів. Цей механізм, формальний чи неформальний, включає законодавчі акти, демократичні вибори народних представників у різні органи влади, інститути самоврядування і т.д.

Функції громадянського суспільства:

1. Забезпечення захисту приватних сфер життя людини і громадянина від необґрунтованої жорсткої регламентації держави та інших політичних структур.

2. Створення та розвиток механізмів громадського самоврядування.

3. Формування важелів у системі «противаг», прагнення політичної влади до абсолютного панування. Воно захищає громадян та їх об'єднання від незаконного втручання в їх діяльність державної влади і тим самим сприяє формуванню та зміцненню демократичних органів держави, всієї її політичної системи. Для виконання цієї функції у неї є чимало засобів: активна участь у виборчих кампаніях і референдумах, акції протестів або підтримки тих чи інших вимог, великі можливості у формуванні громадської думки, зокрема, за допомогою незалежних засобів масової інформації і комунікацій.

4. Забезпечення реальних гарантій прав і свобод людини, рівний доступ до участі в державних і громадських справах.

5. Соціальний контроль по відношенню до своїх членів. Воно незалежно від держави, має у своєму розпорядженні засоби і санкції, за допомогою яких може змусити індивіда дотримуватися суспільних норм, забезпечити соціалізацію та виховання громадян.

6. Комунікаційна функція. У демократичному суспільстві проявляється різноманіття інтересів. Найширший спектр цих інтересів є результатом тих свобод, які має громадянин в умовах демократії. Демократична держава покликана максимально задовольняти інтереси і потреби своїх громадян. Проте в умовах економічного плюралізму ці інтереси такі численні, такі різноманітні і диференційовані, що державна влада практично не має каналів інформації про всі ці інтереси. Завдання інститутів та організації громадянського суспільства інформувати державу про конкретні інтереси громадян, задоволення яких можливо лише силами держави.

7. Стабілізуюча функція (створює міцні структури, на яких тримається вся громадське життя).