9.3. Ресурсне забезпечення цілей публічного адміністрування

Обґрунтованість та дієвість цілей публічного адміністрування та їх «дерева» визначаються з іншого боку (зворотного їх генезису) пов'язаністю з відповідними ресурсами і забезпеченістю ними. Особливе значення мають природні та людські ресурси. Ресурси, які не вимагають великих витрат, поновлювані і такі, що розвиваються, знаходяться в нашому розпорядженні:

1. ресурс права, в широкому, шуканому сенсі, що включає в себе як відповідний світогляд, традиції, спосіб життя і поведінку людей, так і систему законів та механізмів їх забезпечення. Багато хто і давно, щонайменше з часів Стародавнього Риму, знають, що приватне і публічне право (jus) виступає випробуваним історією і дієвим інструментом упорядкування, організації і підтримки можливої ​​раціональності та ефективності суспільної життєдіяльності. Будь-які цілі, які ставляться в публічному адмініструванні, повинні оцінюватися з точки зору їх відповідності правовим вимогам (справедливості, правди, гуманізму), закріплюватися законодавчо і проводитися в життя з опорою на силу законів і державних механізмів здійснення останніх.

2. демократія - певна система самоорганізації життя людей на основі їх прав і свобод. Поняттям демократії все ще оперують на абстрактному рівні, де багато що виглядає начебто переконливим, тоді як демократія у вигляді явищ, відносин і процесів дуже конкретна і заявляє про своє існування тоді, коли дійсно проникає в життя більшості людей, стає атрибутом їх повсякденних відчуттів, думок і практичних дій.

У буквальному сенсі слова демократія є організована сила суспільства. І цілі публічного адміністрування з мінімальними витратами і максимальними результатами можуть досягатися тоді, коли потенціал демократії включений в їх реалізацію. Люди повинні знати цілі публічного адміністрування і розділяти їх, бажати їх реалізації і бути здатні практично працювати в цьому напрямку. А для того, щоб участь людей в здійсненні цілей публічного адміністрування була усвідомленою і активною, потрібна довіра до цих цілей і реальне відчуття людьми збігу результатів реалізації цілей з їх потребами та інтересами. Таке накладення цілей та очікувань в життєво доступному діапазоні часу і приносить, якщо виходити з історичного досвіду, використання демократії.

3.організація, яка вирішує такі проблеми: впорядкувати, раціоналізувати і полегшити вироблення цілей публічного адміністрування. Як наголошується фахівцями в області цільового управління, однією з головних переваг відкритого встановлення цілей є можливість згуртувати одних і ясно показати іншим, що вони можуть звернутися до організацій як до джерела економічного та морального задоволення.

Доведено дієвість декількох підходів до організації дискусій при виборі цілей. Серед них такі методи, як «мозкова атака», «орієнтація групи», «альтернативні сценарії майбутнього» та метод «Дельфі». Під час реалізації цілей повинні бути організовані функції, структура, діяльність, принципи, що використовуються і т.д. А що стосується «дерева цілей» публічного адміністрування, то про його практичне здійснення без організації не може бути й мови.

4. інноваційно-технічні можливості суспільства суто суб'єктивний елемент. На початок XXI століття накопичено великий обсяг суспільного, природного та точного знання, підготовлений значний і кваліфікований персонал з різних напрямків людської діяльності. Але все це поки слабо використовується в процесах управління, зокрема, і для того, щоб намічені цілі публічного адміністрування неодмінно здійснювалися. Ймовірно, заслуговують більшої уваги менталітет народів, вкорінені серед них соціально-психологічні стереотипи. Адже в подібних характерних ознаках криються як певний консерватизм і традиційність, так і відомі раціоналізм і конструктивність уявлень, підходів і дій. І кожен з них має своє значення, актуальне в різних ситуаціях і цілком може забезпечувати реалізацію деяких цілей публічного адміністрування.

5. співвідношення цілей і засобів їх здійснення. Про адекватність другого першому часто забувають, в результаті чого цілі, за задумом начебто благородні і потрібні, реалізують такими засобами, що в результаті вони втрачають всякий життєвий сенс. Яскравим прикладом є вся історія соціалістичного будівництва, яке начебто велося з метою здійснення чи не християнської мрії про братерство і рівність, але такими засобами, які, на жаль, мало просунули людей з цього шляху. Багато розбіжностей між цілями та засобами виявляється і в наші дні. Тим часом тут проявляється один принциповий момент, який в управлінні не завжди враховується. Об'єктивний результат дають як правило не цілі, а кошти, які використовуються при їх реалізації. Невідповідність засобів веде і до істотної відмінності цілей і одержуваних результатів, що, за принципом зворотного зв'язку, дискредитує самі цілі.

Раціональне та ефективне державне управління вимагає пов'язаності цілей, засобів і результатів їх реалізації, оскільки тільки воно створює кругообіг в системі публічного адміністрування, народжує до нього довіру суспільства, людей і стимулює управлінські процеси.

Тобто цілі публічного адміністрування, представлені в певному «дереві», покликані відповідати наступним вимогам:

а) бути об'єктивно зумовленими і обґрунтованими, виходити з об'єктивних закономірностей і тенденцій суспільного розвитку і технологій діяльності людей, відповідати об'єктивній логіці функціонування того чи іншого явища, процесу, відносин, враховувати форми і механізми останніх;

б) бути соціально мотивованими, тобто йти від потреб, запитів та інтересів людей, відповідати їм і викликати розуміння, підтримку цілей, прагнення втілити їх у життя;

в) бути забезпеченими в ресурсному відношенні як з інтелектуальною, так і з матеріального боку, ґрунтуватися на реальному, а не на уявному, на наявному, а не на передбачуваному або можливому потенціалі, прив'язуватися до конкретних умов і факторів суспільної життєдіяльності;

г) бути системно організованими, включати в певній послідовності цілі стратегічні, оперативні і тактичні, загальні і приватні, головні і ті, щозабезпечують, кінцеві і проміжні, віддалені, близькі й безпосередні і т.д.