4.3. Громадянське суспільство як сфера формування єдиного комплексу цінностей і відносин

Громадянське суспільство передбачає наявність громадських організацій. В ідеалі, вони повинні стати посередником між державою і громадянином. Громадські організації покликані відстоювати інтереси простої людини, лобіювати ті чи інші важливі позиції будь-якого соціального шару або групи. Свобода асоціацій, і повага до їхніх прав забезпечить державному організму гармонійне поєднання інтересів різних верств і груп суспільства - тобто ту саму основу стабільності в державі.

Тим не менш, сучасна практика формування громадянського суспільства та становлення його інститутів в Україні вказує на значні деформації, які виникають у розвитку цього процесу.

Мова йде про взаємну недовіру влади до недержавних організацій (НДО) і НДО до влади, а також низький вплив громадських організацій на саме суспільство.

Існує цілий ряд факторів, які призводять до виникнення ситуації взаємної недовіри влади та громадянського суспільства, які можна умовно розділити на кілька груп:

1) політичні. Сприйняття влади як ворога ДО. Стійке неприйняття влади існує в більшості громадських організацій. В основному «третій сектор» (ДО) розглядає себе як опозицію до влади. І навіть непримиренну опозицію. Звичайно, ДО повинні лобіювати інтереси певних груп перед владою. І в цьому лобіюванні вони можуть і повинні опонувати державним органам. Однак мова не йде про деструктивну опозицію, слід говорити про конструктивний пошук діалогу. У той же час, сама влада також вбачає в опозиційних НДО одну лише деструктивну силу і не враховує конструктивні пропозиції "третього сектора". Створюється замкнене коло, в якому сторони не чують і не хочуть чути один одного.

Політизація НДО. Напередодні виборчих кампаній основні політичні гравці створюють "під себе" так звані "низові структури суспільної підтримки" у вигляді коаліцій і форумів НДО. Ці структури відіграють роль імітатора допомоги з боку політичної сили певним групам населення. Досить ефективний прийом для виборчих кампаній.

З іншого боку, частина владних структур, розуміючи необхідність роботи з громадськими організаціями, вибирає легкий шлях. А саме - створює НДО "під себе". Саме так виникли антикорупційні форуми, молодіжні організації при МВС, різні лобістські асоціації. Їх задача проста - імітувати наявність громадянської підтримки ініціатив влади.

2) якість послуг НДО. Низький професійний рівень значної частини НДО (у тому числі аналітичних центрів). І, відповідно, намагання імітувати бурхливу діяльність. Значна частина українських і російських організацій функціонують скоріше для заробітків шляхом одержання спонсорської і донорської допомоги. Зрозуміло, про суспільне благо і сприяння переходу України до демократії мова навіть не йде.

Частина аналітичних НДО проводить досить обґрунтовані дослідження у вузьких сферах (комерційне право, боротьба і профілактика онкозахворювань, освіта тощо). Їх результати досить цікаві, проте оформлення, представлення і рекомендації цілком відсутні. Тобто, такі громадські організації просто не мають подібного досвіду.

Деякі інші НДО, навпаки, звертають увагу на форму представлення своїх матеріалів, проте їхні рекомендації абсолютно неадекватні сучасної ситуації. Наприклад, так було щодо застосування досвіду бразильського "бюджету участі" (формування місцевих бюджетів шляхом громадських слухань) у Києві. Це цікаво, але ... нереально в наших умовах.

3) зовнішні чинники.

3.1. Залежність НДО від західних донорів. З одного боку, західна інтелектуальна і фінансова підтримка, яка була надана через цілий ряд донорських структур для розвитку в Україні та Росії інститутів громадянського суспільства, розширення мережі НДО та удосконалення місцевого самоврядування, - це неоціненний внесок західних країн у формування громадянського суспільства на пострадянському просторі. І цей факт не можна ігнорувати. Але, тим не менш, неможливо заперечувати і негативні сторони західного фінансування. Як наголошується в дослідженні Фонду "Європа ХХІ", гранти забезпечують громадським організаціям незалежність від місцевої влади. Але одночасно НДО знаходить іншу залежність - від свого спонсора. Відповідно, донори визначають і суми і терміни виконання проектів, і те, яким організаціям давати гроші, а яким ні.

3.2. Другорядність українських НГО для програм іноземної фінансової допомоги.

Існує багатомільйонна програма американської допомоги у вигляді грантів USAID. Тим не менше, ці гранти, як правило, виграють великі американські консалтингові групи. Це так звані «кільцевої автодороги бандитів» («бандити з великої дороги»). Такі сьогодні реформують громадянське суспільство в Україні, а завтра грант закінчиться - і вони переїдуть реформувати сільське господарство в Заїрі.

У той же час, громадянське суспільство не вичерпується лише громадськими організаціями. Це цілий комплекс взаємозв'язків НГО та влади, ЗМІ, профспілок та ін Крім того, як вважає спікер Верховної Ради України В.Литвин, міф про те, що громадянське суспільство у вигляді якоїсь сукупності НГО автоматично сприяє досягненню суспільного блага повністю неспроможний. Цивільні об'єднання, що мають на увазі завжди тільки один аспект дійсності (скажімо, асоціації мисливців і товариство охорони тварин), за визначенням не можуть поділяти одні й ті ж погляди щодо суспільного блага і ніяк не зацікавлені в знаходженні балансу між крайностями.

З світової практики відомі наступні основні напрямки формування громадянського суспільства:

• становлення демократичного механізму політичної влади на основі чіткого поділу її функцій, що виражає інтереси різноманітних шарів населення;

• створення необхідних умов для переходу до ринкової економіки як основі громадянського суспільства;

• підпорядкування всіх державних, господарських органів, структур усіх політичних партій закону, забезпечення його верховенства;

• роздержавлення власності в самих різних формах і утворення різних рівноправних економічних суб'єктів;

• досягнення необхідного рівня громадянської культури, поступове формування навичок соціально-політичної діяльності в демократичних умовах життя. Без останнього, за прогнозами вчених, основна частина населення країни виявиться нездатною сприйняти цінності громадянського суспільства, не зрозуміє необхідності його становлення і розвитку.