16.6. Управління в релігійних об`єднаннях

Майже у всіх країнах світу існують різні релігійні конфесії (віровчення). Поряд з прихильниками головних релігій (християнства, ісламу, юдейства, буддизму) є прихильники інших вірувань. Вони мають право створювати свої релігійні об'єднання, якщо їхні цілі і діяльність не суперечать Конституції і законам. Релігійні об'єднання мають особливий характер. Вони засновані на вірі в бога (незалежно від того, як називається цей бог - Христос, Аллах чи інакше), на переконанні, що треба жити так, як заповідано у священних книгах, і що за гріхи чекає неминуча кара «на тому світі». Віруючі як індивідуально, так і в колективних молитвах звертаються до бога з покаянням, проханнями простити гріхи, організовують релігійні процесії, здійснюють релігійні обряди.

Віруючі однієї місцевості зазвичай регулярно відвідують одну й ту ж церкву (іншу молитовну будівлю). На цій основі виникають початкові об'єднання - парафії та інші ієрархічні релігійні структури з підрозділами за територіальною ознакою. Релігійне об'єднання - це добровільне об'єднання повнолітніх віруючих осіб (громадян і негромадян), що належать до однієї конфесії, що створюється з метою спільного задоволення релігійних потреб (неповнолітні не входять до складу об'єднання, хоча беруть участь в молитвах). Свобода віросповідання (свобода совісті), поширення релігійних переконань і право діяти відповідно до них закріплені конституціями більшості країн. Разом з тим іноді йдеться про свободу інших - антирелігійних переконань.

Об'єднання віруючих - приватний колектив, заснований насамперед на єдності специфічних особистих (віра), а не суспільних інтересів, хоча в діяльності таких об'єднань можуть бути присутні і громадські, публічні елементи (благодійність, моральне виховання та ін.) Крім того, слід врахувати, що в ряді країн, не тільки мусульманських, є державна релігія (англіканська протестантська церква у Великобританії, лютеранство в Данії і т.д.). При монархічній формі правління монарх за своїм становищем є главою такої церкви, вона іноді отримує кошти з державного бюджету; акти громадянського стану (реєстрація шлюбів, народжень і т.д.), що здійснюються в такій церкві, на відміну від інших конфесій в даній країні, мають юридичне значення, що надає релігійному управлінню певні елементи публічного характеру. Церква, церковні ієрархи іноді втручаються у справи державного управління, орієнтуючи віруючих на певну поведінку. Є й інші елементи публічного характеру в діяльності деяких релігійних об'єднань. Особливо це характерно для тих країн, де діють мусульманські суди, що поширюються на всіх мусульман і встановлюють покарання аж до смертної кари; Коран (звід висловів пророка Мухаммеда) ставиться над конституцією, а законодавство, згідно конституції, має слідувати принципам шаріату. Церковні суди хоча й іншого роду, за власними релігійними справами існують і в Європі, в тому числі в Російській православній церкві (про них нижче). З урахуванням всіх цих обставин розглядається і релігійне управління, не публічне за своєю основою.

В Україні становище релігійних об'єднань, основи їх діяльності регулюються Законом від 23.04.1991 № 987-XII «Про свободу совісті й про релігійні організації» (з наступними змінами та доповненнями). Громадяни та інші особи можуть створювати релігійні об'єднання у формі релігійних груп і релігійних організацій. Релігійна група може бути дуже невеликою за своєю чисельністю і, навпаки, досить численною. Головне полягає в тому, що вона здійснює свою діяльність без державної реєстрації і, отже не має прав юридичної особи. Про початок своєї діяльності та про місцезнаходження релігійна група повинна повідомити органи місцевого самоврядування. Релігійна організація - об'єднання, реєстроване державними органами і є юридичною особою. Релігійна група, що досягла такої чисельності і існує на даній території не менше 15 років (це підтверджується органами місцевого самоврядування) або входить в структуру централізованої релігійної організації (це також підтверджується органами місцевого самоврядування, які в останньому випадку консультуються з органами управління централізованої релігійної організації), може перетворюватися в релігійну організацію.

Релігійні організації в Україні створюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно своїх статутів (положень).

Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об'єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об'єднання представляються своїми центрами (управліннями)³³.

Релігійна група має право здійснювати колективні богослужіння, інші релігійні обряди та церемонії, здійснювати релігійне навчання і релігійне виховання своїх послідовників. Інших прав, якими користується релігійна організація у зв'язку з її статусом юридичної особи, релігійна група не має. Релігійна організація, на відміну від релігійної групи, бере свій статут, який при державній реєстрації подається відповідному державному органу, перевіряючому його на відповідність Конституції та закону (але тільки з цих позицій). Релігійна організація має широке коло немайнових і майнових прав: право власності на землю, будівлі, споруди, предмети культу, грошові кошти і т.д. Члени релігійної організації не мають права на власність організації, в тому числі не зберігають права і на передане ними у власність організації майно, так само як організація та її члени не відповідають своїм майном за зобов'язаннями членів організації. Релігійна організація може на договірних засадах користуватися державною власністю, власністю фізичних та юридичних осіб. Вона має право засновувати виробничі, реставраційні, художні, сільськогосподарські та інші підприємства. Проте релігійні організації відносяться до групи некомерційних організацій і, отже, можуть здійснювати підприємницьку діяльність лише для досягнення цілей, заради яких вони створені. Релігійні організації займаються благодійною, культурно-просвітницькою, паломницькою діяльністю (подорожі для відвідування певних місць); створюють установи професійної релігійної освіти; запрошують іноземних громадян з метою виробничої, релігійної діяльності, укладають трудові договори з працівниками (на громадян, які працюють у релігійних організаціях , поширюється законодавство про працю). Богослужіння та інші релігійні обряди можна безперешкодно здійснювати в молитовних і інших будівлях, призначених для релігійних цілей, в місцях паломництва, в житлових приміщеннях членів релігійних об'єднань. Релігійні організації мають право проводити релігійні обряди в лікувально-профілактичних і лікарняних установах, у дитячих будинках, будинках престарілих та інвалідів, в установах, що виконують покарання у виді позбавлення волі (на прохання громадян, які перебувають в цих закладах). Але такі обряди не можуть проводитися в будівлях органів державної влади та місцевого самоврядування. Командування військових частин з урахуванням вимог військових статутів не має права перешкоджати участі військовослужбовців в релігійних церемоніях. Релігійні організації можуть придбавати, експортувати, імпортувати релігійну літературу, аудіо-та відеоматеріали, інші предмети релігійного призначення. Тільки релігійні організації мають право створювати установи, що видають богослужбову літературу та виготовляють предмети культового призначення. Вони здійснюють іншу діяльність, передбачену віровченням і статутом релігійної організації.