17.2. Відповідальність органів державної влади та місцевого самоврядування, посадових осіб за правопорушення у сфері публічного адміністрування

Відповідальність органів державної влади та місцевого самоврядування, посадових осіб за правопорушення у сфері публічного адміністрування може бути:

1. Політична;

2. Кримінальна;

3. Цивільно-правова;

4. Адміністративна і дисциплінарна.

Політична відповідальність. Політична відповідальність поширюється лише на деякі органи та посадових осіб держави та муніципальних утворень. Формою політичної відповідальності може стати розпуск парламенту, законодавчих зборів суб'єктів Федерації. Конституції деяких країн (Польщі, України та ін.) передбачають розпуск парламенту (однопалатного парламенту або нижньої палати), якщо він протягом встановленого строку не прийняв державний бюджет, не зміг сформувати уряд, не почав свою роботу після обрання. У Росії закон встановлює політичну відповідальність законодавчих органів суб'єктів Федерації, глав адміністрацій суб'єктів РФ, представницьких органів і голів муніципальних утворень. У випадках порушення Конституції і законів РФ представницькі органи можуть бути розпущені, а глави адміністрацій, мери - усунуті від посади.

Політична відповідальність президента (монарх відповідальності не підлягає) можлива у формі імпічменту (Україна, Росія, США та ін.), дострокового відкликання виборцями (Австрія), зміщення з посади рішенням конституційного суду (Італія). Тільки після цього до колишнього президента можна застосовувати інші заходи покарання (цивільно-правову відповідальність у деяких випадках може нести і чинний президент).

Найбільш суворим видом політичної відповідальності уряду і міністрів є звільнення в результаті вотуму недовіри (резолюції осуду) у відставку. Уряд може бути звільнено у відставку і на розсуд президента (Росія, Україна та ін.) Можлива також цивільна відповідальність уряду та міністрів, а щодо міністрів - крім того, і кримінальна (покарання), і дисциплінарна відповідальність (догана та ін.).

Особливі процедури встановлення відповідальності можуть застосовуватися щодо інших органів і посадових осіб (наприклад, суддів), але політичній відповідальності вони не підлягають (виняток становить відгук суддів виборцями в одиничних країнах).

Кримінальна відповідальність. Посягання на державне управління, якщо вони становлять злочин, підлягають покаранню відповідно до Кримінального кодексу Україні. У ньому за традицією йдеться про державне управління, державних службовців. Однак, визначені склади злочинів, крім, наприклад, злочинів проти правосуддя, яке не здійснюється на муніципальному рівні, можуть бути віднесені і до муніципального управління, до муніципальних посадових осіб.

Участь у державному і муніципальному управлінні, державна та муніципальна служба є кваліфікуючими (обтяжуючими) ознаками посадових і деяких інших злочинів, що караються в кримінальному порядку. Вони можуть бути пов'язані з перевищенням посадових повноважень, використанням службовцем своєї посади, тих переваг, які дає йому службове становище в особистих цілях, а щодо військовослужбовців - з невиконанням наказу та іншими злочинами. Наприклад, Кримінальний кодекс РФ передбачає 21 склад злочинів проти військової служби - від дезертирства до образи військовослужбовця.

У розділі 7 КК України перераховані склади злочинів у сфері службової та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг. Це, зокрема, зловживання владою або службовим становищем (ст. 364); перевищення повноважень посадовою особою юридичною особою приватного права незалежно від організаційно-правової форми (ст.365-1); зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги (ст. 365 -2); службова підробка (ст. 366); службова недбалість (ст. 367); одержання хабара (ст. 368); незаконне збагачення (ст. 368-2); комерційний підкуп посадової особи юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми (ст. 368-3); підкуп особи, яка надає публічні послуги (ст. 368-4); пропозиція або давання хабара (ст. 369); зловживання владою (ст. 369); провокація хабара або комерційного підкупу (ст. 370).

Деякі злочини в сфері правосуддя можуть бути здійснені тільки державними службовцями (притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності, незаконне затримання, винесення завідомо неправосудного вироку, розголошення даних попереднього розслідування). Це ж стосується і деяких злочинів проти миру і безпеки людства. Планування, підготовка, розв'язування та ведення агресивної війни, застосування заборонених засобів і методів ведення війни, як правило, можуть бути здійснені тільки вищими посадовими особами.

Цивільно-правова відповідальність. Законодавство різних країн передбачає цивільно-правову відповідальність державного та муніципального органу та посадової особи. Вони несуть відповідальність за шкоду, заподіяну особі або майну громадянина, а також майну юридичної особи. Згідно законодавства більшості країн шкода має бути відшкодована в повному обсязі. Відповідно до закону може бути також встановлений обов'язок виплатити потерпілим компенсацію понад відшкодування шкоди. Закон може передбачити відшкодування шкоди і за відсутності вини заподіювача шкоди. У відшкодуванні шкоди можна відмовити, якщо буде встановлено, що шкода заподіяна за згодою потерпілого, а дії заподіювача шкоди не порушують моральні принципи суспільства.

Адміністративна і дисциплінарна відповідальність. Державні та муніципальні службовці за свої вчинки можуть нести адміністративну та дисциплінарну відповідальність. Це заходи впливу за винні порушення правил державної служби, не переслідувані в кримінальному порядку. У законодавстві зазначається, в яких випадках відповідальність державних (і муніципальних) службовців за проступки є дисциплінарною, а в яких - адміністративною. Адміністративні стягнення на державних і муніципальних службовців накладаються тими посадовими особами, яким вони не підпорядковані безпосередньо по службі, найчастіше, посадовими особами наглядових і контрольних органів. Встановлюючи порушення, ці органи зазвичай застосовують штрафні санкції, накладаючи штраф на винних посадових осіб, покладають на них обов'язок відшкодувати заподіяну шкоду.

Дисциплінарні стягнення накладаються на державних, муніципальних службовців вищим органом або начальником за підпорядкованістю. Таке стягнення може бути накладено не будь-яким органом або посадовою особою, а керівником, що має право призначати на державну муніципальну посаду, на посаду в громадському об'єднанні. Це пов'язано з правом органу (керівника) звільняти із займаної посади. Видами дисциплінарних стягнень є зауваження, догана, сувора догана, попередження про неповну службову відповідність, звільнення. Багато з цих стягнень використовуються і по відношенню до службовців громадських об'єднань.

17.3. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ НЕДЕРЖАВНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ, ОРГАНІВ ТА ОСІБ, ЯКІ НЕ ПЕРЕБУВАЮТЬ НА ДЕРЖАВНІЙ СЛУЖБІ ЧИ СЛУЖБІ В ОРГАНАХ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ, ЗА ПРАВОПОРУШЕННЯ У СФЕРІ ПУБЛІЧНОГО АДМІНІСТРУВАННЯ

Кримінальна відповідальність осіб, які не перебувають на державній службі, виникає у зв'язку з вчиненням ними злочинів, що становлять небезпеку для державного управління. У сфері економічної діяльності це може бути виготовлення підроблених грошей, контрабанда, незаконний експорт технологій, що використовуються під час створення зброї масового ураження, ухилення від сплати податків. (Ці діяння можуть здійснювати не тільки звичайні громадяни, а й посадові особи, отже, відповідальність поширюється і на них.) Багато складів злочинів проти громадської безпеки, що здійснюються в тій або іншій якості, є злочинами в сфері публічного адміністрування. До їх числа відносяться тероризм, масові заворушення, порушення правил безпеки на різних об'єктах, що мають особливе значення, незаконне виготовлення зброї та ін.

Зі злочинами в сфері публічного адміністрування межують деякі злочини, що здійснюються проти здоров'я населення і суспільної моральності (незаконна видача і підробка рецептів на отримання психотропних речовин, приховування інформації про умови, що створюють небезпеку для життя людей, та ін.), деякі екологічні злочини (порушення режиму особливо охоронюваних природних територій), злочини проти безпеки, проти державної влади, інтересів державної та муніципальної служби (наприклад, дача хабара), проти правосуддя (перешкоджання здійсненню правосуддя, завідомо неправдивий донос тощо), проти порядку управління (підробка документів, ухилення від військової або альтернативної служби, викрадення документів, штампів, печаток), окремі злочини проти миру та безпеки людства (наприклад, найманство або напад на осіб і установи, які користуються міжнародним захистом). Підробки документів, печаток тощо можуть бути злочинами, спрямованими також проти порядку муніципального управління.

Цивільно-правова відповідальність громадян та юридичних осіб за протиправні дії у сфері державного та муніципального управління пов'язана із заподіянням шкоди. Шкоду управлінню може завдавати незаконна господарська діяльність недержавних організацій, які втручаються в сферу діяльності органів державного і муніципального управління (наприклад, виготовлення посвідчень державного службовця без ліцензії), невиконання різного роду зобов'язань (зокрема, незвільнення вчасно приміщення, орендованого у державній або муніципальній організації), втручання в право господарського відання та оперативного управління державною або муніципальною організацією, що заподіяло їй матеріальної шкоди, і т.д. Фактично, майже всяка незаконна діяльність юридичної особи або громадянина, що пов'язана з повноваженнями державної, муніципальної організації або посадової особи, може заподіяти матеріальної шкоди у сфері управління.

Адміністративну відповідальність недержавних організацій та осіб, які не є державними або муніципальними службовцями, так само як і відповідальність державних керуючих суб'єктів, тягне адміністративний проступок. Види адміністративних правопорушень різноманітні.

Існують різні класифікації адміністративних правопорушень. В узагальненому вигляді, дещо відходячи від строгих юридичних понять, можна виділити наступні групи:

1) посягання на права громадян (наприклад, порушення законодавства про охорону праці, в тому числі громадським об'єднанням, перешкоджання роботі виборчої комісії, примус до відмови від участі у страйку та ін.);

2) посягання на здоров'я населення і громадську мораль (незаконне лікування, порушення санітарного законодавства та ін.);

3) посягання на власність (самовільне зайняття земельної ділянки, користування об'єктами тваринного світу, наприклад, полювання без спеціального дозволу, тобто ліцензії, тощо);

4) правопорушення в галузі охорони навколишнього середовища та природокористування (псування земель, порушення правил охорони природних запасів і ін.);

5) правопорушення у сфері економіки, транспорту, зв'язку (ця велика група адміністративних проступків включає порушення правил безпечного ведення робіт у певних галузях промисловості і правил польотів повітряних суден та порушення правил дорожнього руху пішоходами та правил користування газом або електроенергією в побуті);

6) правопорушення в галузі комерційної діяльності (заняття підприємницькою діяльністю без державної реєстрації або ліцензії, обман споживачів та ін.);

6) правопорушення в галузі фінансів (неподання декларації про доходи, порушення правил ведення касових операцій тощо);

7) посягання на існуючий державний режим і порядок управління (порушення прикордонного режиму в прикордонній зоні, непокора законному розпорядженню співробітника міліції, невиконання громадянами обов'язків з військового обліку, дрібне хуліганство, порушення встановленого порядку проведення мітингу чи демонстрації громадським об'єднанням, громадянами і т.д. ).

Деякі з цих правопорушень (наприклад, порушення порядку проведення демонстрацій) є посяганнями і на встановлений муніципальний порядок і спричиняють адміністративні покарання відповідно до Кодексу адміністративних правопорушень Україні від 07.12.1984 № 8073-X³⁴.

У більшості країн до переліку адміністративних покарань відносять:

1) попередження - стягнення переважно морального характеру, але, будучи виражено неодноразово або у письмовій формі, воно може спричинити для особи несприятливі наслідки. Усні зауваження не є адміністративними стягненнями;

2) адміністративний штраф - грошове стягнення, що накладається уповноваженим на те органом або посадовою особою у певних розмірах. Штраф можливий майже за всі види адміністративних правопорушень;

3) оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення адміністративного правопорушення (наприклад, вилучення небезпечних речовин або предметів при перевезенні їх на повітряному транспорті);

4) конфіскація, тобто безоплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення адміністративного правопорушення. Можуть бути конфісковані товари, вільний продаж або інші форми реалізації яких заборонені (наприклад, вибухові речовини), високочастотні пристрої тощо);

5) позбавлення спеціального права, наданого громадянину (наприклад, позбавлення права керувати транспортом, права на полювання та ін.) Це стягнення застосовується адміністративними органами (органами внутрішніх справ, державного технічного нагляду, інспекцією з маломірних суден та ін.) Термін позбавлення спеціального права не може бути менше одного місяця і більше двох років;

6) адміністративний арешт (застосовується у виняткових випадках). Він призначається тільки судом (суддею) (в зоні надзвичайного стану і контртерористичних операцій - до 30 діб) за правопорушення, які межують за своєю суспільною небезпекою зі злочинами. Адміністративний арешт можливий за дрібне хуліганство, незаконне придбання і зберігання наркотичних засобів в невеликих розмірах, поява в громадських місцях у п'яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль, злісну непокору законному розпорядженню або вимозі працівника міліції або народного дружинника, прояв неповаги до суду та ін.;

7) адміністративне видворення за межі держави (відноситься лише до іноземних громадян і осіб без громадянства). Цей захід може бути застосований до осіб, які незаконно перетнули державний кордон або незаконно перебувають на території держави;

8) дискваліфікація - позбавлення фізичної особи займати керівні посади у виконавчому органі управління юридичної особи, входити до ради директорів (спостережна рада), здійснювати управління юридичною особою. Адміністративне покарання у вигляді дискваліфікації призначається суддею на строк від шести місяців до трьох років за непристойний вчинок в сфері управління.

Справи про адміністративні правопорушення розглядають або суди (судді), або колегіальні юрисдикційні органи при органах місцевого самоврядування (адміністративні комісії, комісії у справах неповнолітніх), або органи внутрішніх справ, органи державних інспекцій (їх посадові особи).

Розгляду справ про адміністративні правопорушення передує складання протоколу про адміністративне правопорушення. Багато міністерства і відомств видають накази, де міститься перелік посад, займаючи які відповідні особи мають право складати такі протоколи. Для складання деяких протоколів можливо адміністративне затримання.