Тема 21. Соціальна обумовленість причин злочинності

1. Загальні положення

2. Криміногенні аспекти сфери розподілу та обміну

3. Криміногенні наслідки неоднакових культурно-побутових умов життя

4. Криміногенні наслідки неоднакових умов, видів і форм праці

5. Політичні протиріччя та соціальна нестабільність

6. Недоліки механізму господарювання

7. Недостатня ефективність профілактичної роботи

1. Вітчизняна кримінологія виходить з визнання соціальної та історичної обумовленості злочинності.

Соціальні відносини різноманітні та комплексні. Вони функціонують на макро- та мікрорівні. На макрорівні – це взаємини людини із суспільством і державою, виробничі відносини, відносини, які визначають її соціальний статус. Суспільство, де грубо порушуються права людини, розплачується швидким зростанням і значним рівнем суспільної небезпеки злочинності.

На мікрорівні – це різноманітні міжособистісні відносини, враховуючи стосунки в сім’ї, між близькими та знайомими. Тут найбільш часто відбувається зіткнення інтересів людей, їх потреб та інтересів, які інколи переростають у гострі конфлікти, що нерідко виступають стимулом до вчинення злочинів.

2. Криміногенна роль протиріч між зростанням потреб та можливостями суспільства по їх задоволенню. Порушення господарських зв’язків, зловживання в торгівлі і обслуговуванні населення розширює круг детермінант злочинності. Наш ринок поки що далекий від цивілізованого. Недосконалість податкової системи, високі податки на виробників змушують їх приховувати свої прибутки, і тоді вони стають жертвами рекетирів. Причому постраждалі рідко заявляють про вчинені проти них злочини. Так, виникає ланцюг взаємопов’язаних факторів та причин криміногенного характеру.

3. Відносини розподілу займають значне місце в системі суспільних відносин. Вони впливають на всі сфери життєдіяльності суспільства, особливо на формування соціально-психологічного клімату суспільства, систему ціннісних орієнтацій людей, мотивацію їхньої поведінки і вчинків.

Криміногенні наслідки в сфері обміну полягають у тому, що вони спотворюють співвідношення між доходами населення і можливістю реально забезпечити їх товарами народного споживання, створюють умови для незаконного перерозподілу коштів у сфері обігу. Усе це сприяє відтворенню злочинності.

4. У кримінологічному плані значний інтерес представляють наступні характеристики рівня культури та побутових умов життя індивіда:

- загальний обсяг знань, інтерес до інтелектуальних форм занять у сфері праці і дозвілля; прагнення до розширення обсягу знань і уявлень про життєво-важливі цінності; зміст духовних цінностей, що знаходяться в арсеналі індивіда та соціальній групі його найближчого оточення (ідеали, цінності, стандарти, мода і т.п.);

- характер інформації культурно-політичного змісту (преса, література, радіо і телебачення, відеопродукція, театр тощо);

- етичні норми міжособистісного спілкування;

- рівень моральної і правової свідомості.

У пізнанні криміногенних сторін життєдіяльності людини враховується і побутова сфера, тобто все те, що перебуває за межами виробничої, суспільно-політичної діяльності та соціально організованого навчання (житлові, сімейні, сусідські відносини). Криміногенні наслідки побуту варто розглядати в тісному взаємозв’язку з загальними соціально-економічними, матеріальними та духовними умовами життя.

5. Соціально-економічний зміст праці характеризується суспільними відносинами, в умовах яких реалізується праця. Головним чином вони складаються з таких зв’язків: працівника із засобами виробництва; стилю роботи індивіда з працею суспільства в цілому; метою конкретного працівника з метою суспільного виробництва тощо.

Під час проведення кримінологічного аналізу праці необхідно враховувати її умови, до яких відносяться:

- організація та порядок трудового процесу;

- перспектива (або її відсутність) підвищення кваліфікації і професійного росту;

- фізичне навантаження в умовах праці та її психологічна напруженість;

- санітарно-гігієнічні, естетичні та культурно-побутові умови;

- соціально-психологічна атмосфера в колективі;

- взаємини з адміністрацією і керівництвом установи чи організації;

- умови і час на дорогу від місця проживання до місця роботи.

Будь-які диспропорції щодо приниження чи підвищення ролі та значимості людського фактору в змісті та умовах праці здатні негативно вплинути на конкретну особу.

6. Політичний плюралізм припускає наявність конкуруючих ідей і багатопартійність. Однак загострення політичних протиріч та соціальної нестабільності здатне вплинути на криміногенну ситуацію, викликати незворотні негативні наслідки.

Політична нестабільність у сучасному суспільстві зростає тому, що нові, які тільки зароджуються, суспільні сили не здатні проявити себе з творчої сторони. Однак демократичне суспільство, яке знаходиться у стані розвитку, повинне підтримувати громадські об’єднання, які діють у напрямку підтримки реформ, підвищувати їх політичну і правову культуру.

7. Недоліки в механізмах господарювання виявилися сьогодні, особливо відчутними і є основою збереження та відтворення злочинності. Порушення господарських зв’язків, зловживання у сфері фінансів і торгівлі розширює коло детермінант злочинності.

Можна припустити, що в умовах ринкових відносин і вільного підприємництва не вдасться уникнути наслідків криміногенного характеру, а за окремими напрямками господарювання можливе і посилення негативних сторін. Стихія ринку здатна не лише стимулювати виробництво, але й містить можливості для зловживань і махінацій.

8. Недостатня ефективність профілактичної роботи. Профілактика злочинів та інших правопорушень давно вже визнається основним напрямком у боротьбі зі злочинністю. Проте ця діяльність потребує серйозного ресурсного забезпечення, в першу чергу висококваліфікованими кадрами, матеріальними і фінансовими засобами, спеціальною технічною оснащеністю і соціально-правового захисту. Останнім часом в цьому напрямку проведено цілу низку заходів, але корінних змін поки що не видно. Робляться спроби вийти із такого становища за рахунок засобів місцевих бюджетів і відрахувань підприємств. Однак, як відомо, можливості в цьому плані досить обмежені.

9. Профілактика правопорушень – це системна діяльність державних органів, громадських об’єднань та окремих громадян щодо виявлення, усунення чи нейтралізації причин і умов правопорушень, а також здійснення позитивного впливу на осіб, схильних до вчинення правопорушень.

Профілактика злочинів та інших правопорушень визнається пріоритетним напрямком у боротьбі зі злочинністю. Проте ця діяльність вимагає серйозного ресурсного забезпечення (кадрового, матеріального, технічного, фінансового) та гарантій соціально-правового захисту співробітників правоохоронної системи.

Одним із істотних недоліків профілактичної роботи в більшості випадків є її формалізм. Особливо це стосується індивідуально профілактики. Не повною мірою відпрацьований правовий механізм здійснення цієї діяльності. Багато в чому він не виключає можливості прийняття немотивованих рішень, які підривають саму ідею індивідуальної профілактики, в основі якої лежить необхідність випереджаючого впливу для того, щоб не допустити становлення на злочинний шлях. Не зовсім чітко визначені правові підстави для початку індивідуальної профілактики, масштаби та межі її проведення.