Тема 81. Жіноча злочинність

1. Рівень, структура та динаміка злочинності жінок.

2. Причини жіночої злочинності.

3. Профілактика злочинності жінок.

1. Згідно статистичних даних ⁵² кількість виявлених жінок, підозрюваних у вчиненні злочинів, в Україні становила за такими видами злочинів по роках (див табл. 1):

Таблиця 1.

Види злочинів	1990	1995	1996	1997	1998	1999	2000
всього	27123	59009	59287	58690	57499	52847	46019
умисні вбивства та замахи на вбивство	252	528	579	535	556	592	579
умисні тяжкі тілесні ушкодження	227	593	603	610	560	544	525
зґвалтування та замахи на зґвалтування	18	11	11	10	16	7	10
крадіжки	5029	21751	18720	14462	13688	12282	11669
грабіж	400	871	899	1002	914	932	806
розбій	157	283	295	349	315	354	329
шахрайство	294	549	1000	2076	2079	1638	1581
хуліганство	494	2436	2735	3021	2395	1790	1535
хабарництво	239	148	225	269	278	277	310
розкрадання вогнепальної зброї, бойових припасів або вибухових речовин	-	3	3	7	5	1	1
злочини, пов’язані з наркотичними засобами	616	5766	6941	7291	7246	7438	7640
інші	19397	26070	27276	29058	29447	26992	21034

Рівень рецидиву серед жінок становить близько 10 %.

Жіночий злочинний професіоналізм характерний для таких видів злочинів, як крадіжки, шахрайство, утримання притонів і звідництво. Поступово жінки освоюють нові кримінальні професії: торгівля наркотичними речовинами, торгівля людьми, вбивства на замовлення.

До числа негативних тенденцій жіночої злочинності відносяться:

- зростання тяжких та особливо тяжких злочинів в структурі жіночої злочинності;

- зростання професіоналізму та організованості жіночої злочинності (виявлено кілька організованих злочинних угруповань, якими керують жінки);

- за все більшою кількістю показників жіноча злочинність відповідає чоловічій.

2. Стосовно жіночої злочинності можна виділити наступні причини:

- пов’язані з соціально-політичною ситуацією в країні (зростання безробіття, викривлені процеси емансипації);

- пов’язані з трудовою діяльністю (недоліки правого регулювання праці жінок);

- пов’язані з сімейним життям і побутовою сферою (сімейні конфлікти, втягнення у злочинну чи іншу протиправну діяльність, відсутність постійного місця проживання);

- пов’язані з несприятливими процесами в сфері жіночої культури (підміна її сурогатами типа фемінізму, емансипації тощо);

- пропаганда пріоритету чоловічих видів діяльності (таких як державна служба, виробництво, бізнес тощо).

3. Захист жіночої культури і жіночності повинні стати пріоритетними в державній політиці, ідеології, громадській думці. Сімейне і шкільне виховання потрібно корегувати і приводити у відповідність до завдань розвитку жіночої культури. Є сенс серйозно замислитись над феноменом щодо роздільного навчання хлопців і дівчат. У ряді приватних шкіл цей досвід відроджується, його позитивні сторони і недоліки заслуговують ґрунтовного дослідження.

Удосконалення правового регулювання охорони праці жінок, надання їм системи пільг за сімейними обставинами – один з заходів руйнівного впливу на жіночу злочинність.

Злочинність в сімейно-побутовій сфері – комплексна проблема. Вирішення її потребує системних заходів і формування спеціальних суб’єктів. Ймовірно, одним із оптимальних варіантів її вирішення було б створення муніципальної служби патронажу сім’ї, до головних завдань якої відносилися б:

- психологічне і правове консультування подружжя;

- виявлення неблагополучних сімей;

- захист дітей від насилля, втягнення в пияцтво та вживання наркотиків;

- надання цільової матеріальної допомоги для жінок і дітей;

- створення тимчасових притулків для жінок і дітей, які стали жертвами насилля;

- залучення працівників соціальної сфери до профілактики злочинів у сім’ї;

- заснування фондів матеріальної підтримки бідних сімей з боку заможних громадян;

- психологічна і медична підтримка одиноких матерів, вагітних жінок з метою профілактики стресів і суспільно небезпечних діянь.

Аналіз жіночої злочинності дозволяє зробити наступні висновки:

- процеси емансипації як елементи запозиченої культури мають криміногенний характер;

- поглиблення жіночих психологічних рис (терпимості, підвищеного почуття відповідальності за дітей і сім’ю) відіграє позитивну роль в утриманні від злочинів;

- для захисту і підтримки жінок в країні потрібно формувати і розвивати спеціальні соціальні механізми (телефони довіри, жіночі віктимологічні організації, притулки, спеціальні медичні і психологічні служби);

- судова практика з кримінальних справ, а також практика виконання кримінальних покарань стосовно жінок-злочинців в країні потребує істотного корегування у бік гуманізації.