Тема 61. Профілактика рецидивних злочинів

1. Загальні положення

2. Спеціальні заходи попередження рецидиву

3. Попередження рецидивної злочинності на стадії виконання покарання

4. Постпенітенціарна профілактика

1. Відповідно до класифікації причин і умов рецидивних злочинів можна виділити загальні заходи попередження рецидиву, що пов’язані з:

- удосконаленням правоохоронної діяльності;

- ефективною діяльністю органів дізнання, досудового слідства та суду щодо призначення покарань;

- удосконаленням системи виконання покарань;

- ефективною, системною роботою з рецидиво-небезпечним контингентом після відбуття покарання;

- ефективністю координації зусиль органів кримінально-виконавчої системи та органів місцевого самоврядування, державних та громадських організацій щодо соціальної реабілітації засуджених;

- тісною взаємодією державних органів виконання покарань з представниками різних конфесій щодо організації релігійного виховання засуджених;

- ефективною профілактикою психічних захворювань, алкоголізму та наркоманії серед населення;

- удосконаленням кримінального законодавства і судової практики, підвищенням ефективності кримінального покарання.

2. Превентивний вплив органів дізнання, досудового слідства та суду повинен забезпечити:

- високу імовірність покарання для злочинців, стимулюючи формування уявлень про ризик і «невигідність» злочинів;

- вихідні дані, необхідні для обрання заходів, які максимально відповідатимуть вчиненому, особі винного, мотивації злочину;

- обрання запобіжних заходів, які перешкоджають продовженню злочинної діяльності.

За матеріалами справи важливо організувати профілактичну роботу, спрямовану на те, щоб припинити існування притонів, роз’єднати групи осіб, які схильні до вчинення правопорушень, притягнути до встановленої законом відповідальності осіб, бездіяльність яких створює сприятливі умови для злочинів рецидивістів.

Призначення заходів покарання повинно ґрунтуватися на суворій їх індивідуалізації. Суд має враховувати обставини, в силу яких виправний вплив попереднього покарання виявився недостатнім. Термін покарання рецидивістам не може бути меншим половини максимальної санкції за вчинений злочин, при злісному рецидиві – не менш двох третин, при особливо злісному рецидиві – не менш трьох чвертей.

У диспозиціях статей рецидиво небезпечних злочинів, які мають тенденцію до професіоналізації, наприклад, крадіжки, шахрайство, фальшивомонетництво, вимагання, Кримінальний кодекс України передбачив як кваліфікуючу обставину повторність з відповідним підвищенням санкцій.

3. З метою усунення чи нейтралізації рецидиво-небезпечних детермінант, які виникають на стадії виконання покарання, профілактика рецидивної злочинності регламентована Кримінально-виконавчим кодексом України. Передбачено винятково судовий контроль за вирішенням питань умовно-дострокового звільнення, дострокового звільнення, а також при замінах одного покарання іншим або виду виправної установи. Такі положення спрямовані на усунення порушень законності співробітниками установ виконання покарань при застосуванні зазначених кримінально-правових інститутів.

Кримінально-виконавчий кодекс України регламентує правове положення засуджених, який, зокрема, вперше передбачає їх право на особисту безпеку. Посадові особи пенітенціарних установ, за наявності для цього підстав, зобов’язані вжити негайних заходів щодо забезпечення особистої безпеки засуджених. Засудженого переводять у безпечне місце або приймають інші заходи, що усувають можливість вчинення відносно засудженого насильства чи інших протиправних дій. Такого виду нормативні вимоги спрямовані на усунення насильства в місцях позбавлення волі, диктату «авторитетів» злочинного середовища, нейтралізацію злодійських традицій і неформальних кодексів, які стали активно відроджуватися.

З метою більш ефективної адаптації засуджених до умов життєдіяльності на волі після звільнення, Кримінально-виконавчий кодекс України розширив можливості побачень з родичами і близькими в колонії і відпусток за її межі.

4. Результативність постпенітенціарної профілактики визначається ефективністю діяльності установ, основною метою яких є ресоціалізація та адаптація до умов життєдіяльності осіб, які відбули покарання.

Основними суб’єктами спеціальної постпенітенціарної профілактики рецидиву є:

- кримінально-виконавчі інспекції, дільничні інспектори;

- в органах місцевого самоврядування – спостережні комісії, служби у справах неповнолітніх, адміністративні комісії, органи соціальних служб;

- громадські та релігійні установи, піклувальні та батьківські ради, трудові колективи, персональні шефи і попечителі, позабюджетні фонди підтримки засуджених та ін.