Тема 7. Кримінологічні дослідження

1. Поняття кримінологічного дослідження

2. Етапи кримінологічного дослідження

3. Послідовність проведення дослідницьких операцій

4. Форми впровадження

1. Кримінологічне дослідження – це пізнання і вивчення законів та закономірностей розвитку такого складного негативного соціального явища як злочинність, причин та умов її виникнення і розвитку, місця та ролі в цьому явищі особи злочинця, вироблення оптимальних рішень з попередження і профілактики правопорушень.

2 Вивчення злочинності та заходів боротьби з нею складається з трьох етапів:

- підготовчого – формулювання проблеми, постановка наукової гіпотези, розробка напрямків дослідження;

- робочого – розробка інструментарію, пробне обстеження, збір інформації тощо;

- заключного – формулювання висновків, складання звітів, впровадження результатів дослідження в практику.

3. Послідовність проведення дослідницьких операцій:

- загальна постановка завдання;

- складання програми – побудова гіпотези, визначення основних напрямків дослідження;

- визначення методики дослідження – яка потрібна інформація, способи її одержання, оцінка і визначення обсягу інформації;

- складання робочого плану;

- розробка інструментарію – підготовка анкет, опитувальних аркушів, бланків інтерв’ю і т.д.;

- уточнення (перевірка) методики;

- збір інформації – спостереження, опитування, вивчення документів і т.д.;

- статистична обробка отриманої інформації;

- формулювання висновків і розробка конкретних пропозицій за результатами дослідження, впровадження їх у практику.

4. Один з найбільш важливих етапів кримінологічних досліджень – є впровадження їх результатів у практику.

Виділяють наступні форми впровадження:

- підготовка планів соціального розвитку, комплексних планів попередження злочинів та інших правопорушень, програм боротьби зі злочинністю, перспективних та поточних планів роботи правоохоронних органів;

- підготовка законодавчих пропозицій, відомчих нормативних актів та інших управлінських документів з актуальних проблем протидії злочинності;

- підготовка аналітичних довідок, доповідних записок, оглядів, методичних листів тощо;

- проведення науково-практичних конференцій і семінарів, використання результатів досліджень у навчальному процесі;

- підготовка наукових рекомендацій, що передбачають удосконалення форм, засобів і методів діяльності у протидії злочинності.

Тема 8. Злочинність

1. Поняття злочинності

2. Виникнення злочинності

3. Злочинність як історичне явище

4. Соціальна природа злочинності

5. Злочинність як явище

6. Кримінально-правовий характер злочинності

7. Злочинність як системно-структурне утворення

8. Територія і період часу в злочинності

1. Злочинність – соціально обумовлене, історично мінливе, відносно масове та кримінологічне явище, яке проявляє себе в системі кримінально-карних діянь вчинених на певній території, за певний період часу².

2.Вважається, що злочинність виникла з появою приватної власності, розколом первіснообщинного ладу на класи і появою пов’язаних з цим соціально-економічних протиріч.

Розвиток класового суспільства об’єктивно порушило питання про державно-правову охорону від посягань привласненої колишній рідоплеменною владою общинної власності та охорони особи і привілеїв пануючих прошарків. Відоме нам раніше кримінальне законодавство рабовласницьких держав (закони Хаммурапі і Ману), а згодом і феодальних держав, характеризується в цьому зв’язку розгалуженістю і казуїстичністю правових заборон, суворим характером каральних заходів, нерівністю осіб, які попадали в його сферу, в залежності від їхнього соціального статусу.

3. Злочинність історично мінлива. Стан злочинності неоднаковий в різних соціально-економічних формаціях. Її рівень і структура змінюються і на окремих етапах розвитку визначеної формації в залежності від змісту і тенденцій, причин та умов злочинів, а також від визначення державами кола діянь, які є злочинними. Мінливість злочинності відбивається в історії кримінального законодавства.

4. Злочинність – соціальне явище. Вона соціальна тому, що її суб’єкти, як і особи, на інтереси і відносини які вчиняються посягання, – члени суспільства. Злочинність соціальна і тому, що в її основі лежать соціально-економічні закони, обумовлені сукупністю сформованих виробничих відносин і характером продуктивних сил. Злочинність в цілому породжується причинами та умовами, що носять соціальний характер.

5 Злочинність – не статистична сукупність злочинів, а саме явище. Як будь-яке явище, воно закономірне за причинно-наслідковою залежністю і зв’язком, за взаємодією з іншими соціальними явищами – економікою, політикою, ідеологією, психологією суспільства і соціальних спільнот, управлінням, правом тощо. Інтенсивність і характер злочинності визначаються протиріччями взаємодіючих соціальних процесів і явищ криміногенного, антикриміногенного, змішаного характеру.

6. Злочинність – кримінально-правове явище. Поняття злочину – базового елемента поняття «злочинність» – дається кримінальним правом. Злочином є передбачене Кримінальним кодексом суспільно-небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину³. Не існує власне кримінологічних понять злочинності та її підсистем. Усі вони жорстко запрограмовані їхньою кримінально-правовою оцінкою.

7. Злочинність – це не механічна сукупність, а цілісна сукупність, система злочинів. Вона має визначені системні властивості, тобто стійкі взаємозалежності злочинів усередині цілісності та з іншими зовнішніми соціальними явищами. Причому її елементи – окремі злочини та їх групи (підсистеми) – знаходяться у визначених статистично вимірюваних взаємозалежностях і взаємодіях.

8. Злочинність складається з конкретних злочинів, вчинених на певній території у відповідний період часу.