- •1Національна академія внутрішніх справ України
- •Кримінологія
- •Навчальний посібник
- •Київ - 2004
- •Загальна частина Тема 1. Поняття, об’єкт, предмет і система кримінології
- •Тема 2. Мета, завдання, функції і проблеми кримінології
- •Тема 3. Кримінологія в системі наук
- •Тема 4. Загальнонаукові методи кримінологічного дослідження
- •Тема 5. Окремонаукові методи кримінологічного дослідження
- •Тема 6. Статистика в кримінологічних дослідженнях
- •Тема 7. Кримінологічні дослідження
- •Тема 8. Злочинність
- •Тема 9. Рівень (коефіцієнти) злочинності
- •Тема 10. Структура, характер і динаміка злочинності
- •Тема 11. Основні риси злочинності ххі ст. В Україні
- •Тема 12. Особа злочинця
- •Тема 13. Соціально-демографічна характеристика особи злочинця
- •Тема 14. Класифікація і типологія злочинців
- •Тема 15. Причини, умови та механізм конкретного злочину
- •Тема 16. Криміногенна ситуація в механізмі конкретного злочину
- •Тема 17. Віктимологічні аспекти конкретного злочину
- •Тема 18. Співвідношення соціального і біологічного в детермінації конкретного злочину
- •Тема 19. Причини та умови злочинності. Види детермінації
- •Тема 20. Класифікація причин та умов злочинності
- •Тема 21. Соціальна обумовленість причин злочинності
- •Тема 22. Поняття та принципи профілактики злочинності
- •Тема 23. Рівні профілактики злочинності
- •Тема 24. Класифікація заходів профілактики злочинності за соціальним рівнем
- •Тема 25. Класифікація заходів профілактики злочинності за обсягом (масовістю охоплення)
- •Тема 26. Класифікація заходів профілактики злочинності за спрямованістю та видом
- •Тема 27. Поняття і класифікація суб’єктів профілактики злочинності
- •Тема 28. Правоохоронні органи та суд як суб’єкти попередження злочинів
- •Тема 29. Правове регулювання профілактики злочинності
- •Тема 30. Інформаційне забезпечення попередження злочинів
- •Тема 31. Кримінологічне прогнозування
- •Тема 32. Методи кримінологічного прогнозування
- •Тема 33. Види кримінологічного прогнозування
- •Тема 34. Кримінологічне планування
- •Тема 35. Порівняльне вивчення та аналіз злочинності
- •Тема 36. Світові тенденції злочинності і боротьба з нею
- •Тема 37. Порівняльні теорії причин злочинності
- •Тема 38. Біологічні і біосоціальні теорії причин злочинності
- •Тема 39. Соціологічні і соціопсихологічні теорії причин злочинності
- •Тема 40. Міжнародне співробітництво в боротьбі зі злочинністю
- •Особлива частина Тема 41. Стан і тенденції насильницьких злочинів
- •Тема 42. Кримінологічна характеристика особи насильницьких злочинців
- •Тема 43. Причини та умови насильницьких злочинів
- •Тема 44. Попередження насильницьких злочинів
- •Тема 45. Кримінологічна характеристика загальнокримінальної корисливої злочинності
- •Тема 46. Кримінологічна характеристика окремих корисливих злочинів
- •Тема 47. Попередження корисливих злочинів
- •Тема 48. Кримінологічна характеристика корупційної злочинності
- •Тема 49. Профілактика корупційних злочинів
- •Тема 50. Кримінологічна характеристика організованої злочинності
- •Тема 51. Кримінологічна характеристика особи злочинця в організованій злочинності
- •Тема 52. Протидія організованій злочинності
- •Тема 53. Кримінологічна характеристика злочинів, пов’язаних з незаконним обігом наркотиків
- •Тема 54. Кримінологічна характеристика осіб учасників злочинів, пов’язаних з незаконним обігом наркотичних засобів
- •Тема 55. Детермінанти злочинів, пов’язаних із незаконним обігом наркотичних речовин
- •Тема 56. Профілактика незаконного обігу наркотичних засобів
- •Тема 57. Кримінологічна характеристика рецидивної злочинності
- •Тема 58. Особа рецидивіста
- •Тема 59. Типологія особи рецидивіста
- •Тема 60. Причини та умови рецидивної злочинності
- •Тема 61. Профілактика рецидивних злочинів
- •Тема 62. Кримінологічна характеристика злочинів проти основ національної безпеки держави
- •Тема 63. Попередження злочинів проти основ національної безпеки держави
- •Тема 64. Кримінологічна характеристика злочинності в армії
- •Тема 65. Детермінанти злочинності в армії
- •Тема 66. Кримінологічна характеристика особи злочинця - військовослужбовця
- •Тема 67. Попередження злочинів в армії
- •Тема 68. Кримінологічна характеристика необережної злочинності
- •Тема 69. Кримінологічна характеристика особи необережного злочинця
- •Тема 70. Причини та умови необережних злочинів
- •Тема 71. Попередження необережних злочинів
- •Тема 72. Кримінологічна характеристика автотранспортних злочинів
- •Тема 73. Кримінологічна характеристика особи учасників необережних дорожньо-транспортних злочинів
- •Тема 74. Причини та умови автотранспортних злочинів
- •Тема 75. Попередження автотранспортних злочинів
- •Тема 76. Кримінологічна характеристика злочинності неповнолітніх.
- •Тема 77. Кримінологічна характеристика особи неповнолітніх злочинців
- •Тема 78. Причини та умови злочинності неповнолітніх
- •Тема 79. Попередження злочинності неповнолітніх
- •Тема 80. Кримінофамілістика (сімейна кримінологія)
- •Тема 81. Жіноча злочинність
- •Тема 82. Екологічна злочинність
- •Тема 83. Кримінологічна характеристика корисливих злочинів в аграрному секторі економіки України.
- •Тема 84. Причини та умови корисливих злочинів в аграрному секторі економіки України
- •Тема 85. Попередження корисливих злочинів в аграрному секторі економіки України
Тема 67. Попередження злочинів в армії
1. Основні напрямки запобігання злочинам у військах
2. Соціально-економічні заходи
3. Заходи виховного характеру
4. Організаційно-управлінські заходи
5. Кримінально-правові заходи
1. Оптимальна стратегія впливу на злочинність у військах повинна передбачати:
- перспективні заходи (їх реалізація потребує десятиліть);
- тактичні (їх ефективність проявляється через кілька років);
- оперативні (дають помітний результат на протязі року).
Основними напрямками профілактики злочинів у військах є:
- соціально-економічний;
- виховний;
- організаційно-управлінський;
- кримінально-правовий.
Деякі з цих напрямків реалізуються на загальсоціальному рівні, інші – на загальсоціальному і спеціально-кримінологічному, треті – тільки на спеціально-кримінологічному.
2. Соціально-економічні заходи реалізуються на загальсоціальному рівні. Збройні Сили, інші війська і військові формування використовують соціально-економічні можливості держави для усунення чи мінімізації відповідних причин злочинності військовослужбовців, для поліпшення їх життя, діяльності, виховання, побуту, відпочинку. Такі заходи не мають у військах особливої специфіки. Реальне поліпшення життєдіяльності військ пов’язане зі звільненням їх від невластивих їм функцій, із професіоналізацією армії, з визначенням її місця в державній структурі, з корінним поліпшенням соціального та матеріального становища військовослужбовців.
3. Заходи виховного характеру являють собою сукупність засобів і способів впливу на свідомість людини при суворому дотриманні конституційних прав і свобод особи. Основа виховання особового складу з метою недопущення злочинів і фонових правопорушень – формування соціально корисних інтересів і потреб у військовослужбовців, надання можливостей для їх задоволення, надання особам, які помилилися, педагогічної, психологічної і соціальної допомоги. Цей шлях є оперативним і перспективним. Оперативним – тому, що його реалізація можлива за будь-яких умов життя і діяльності військовослужбовця, а перспективним – тому, що тільки позитивне корегування соціальної спрямованості особи може вважатися надійною гарантією морального, правового і військового виховання.
Командири і начальники, формуючи в підлеглих корисні потреби та інтереси, залучаючи їх до оволодіння професією, знаннями, культурою, можуть сприяти зміні соціальної спрямованості військовослужбовців і усуненню кримінальних спонукань.
Важливим заходом виховного впливу на підлеглих є особистий приклад командирів, начальників у дотриманні чинного законодавства. Тому зміцнення дисципліни і попередження злочинів повинні тісно поєднуватися з профілактикою аморальної та протиправної поведінки військових посадових осіб.
4. Істотна роль у попередженні злочинної поведінки військовослужбовців належить організаційно-управлінським заходам.
Дотримання статутних вимог у житті і діяльності частин і підрозділів – найважливіший організаційний засіб попередження правопорушень серед військовослужбовців. Прагнучи до зміцнення військової дисципліни, командир повинен діяти тільки за законом і на основі статуту.
Особливо варто звернути увагу на суворе дотримання правового положення військовослужбовців, на постійну турботу про здоров’я, харчування, матеріально-побутові умови життя особового складу, на вивчення і задоволення їх реальних життєвих потреб, захист від «дідовщини» і забезпечення невідворотності відповідальності винних.
Елементами соціального контролю в армійських умовах є:
- науково обґрунтовані правові норми, що відповідають міжнародним стандартам, викладені в законах, статутах, настановах, положеннях і наказах начальників (нормативний елемент);
- реальний рівень контролю за дотриманням військовослужбовцями цих норм з боку командирів (начальників) і збалансоване застосування практики стимулювання і примусу у дотримання чинного військового законодавства (організаційний елемент);
- громадська думка, оцінки і висновки про дотримання чинних норм у військових колективах (психологічний, соціально-психологічний елемент);
- індивідуальне ставлення військовослужбовців до правової та протиправної поведінки (психологічний елемент).
Системне використання цих елементів соціального контролю в зміцненні військової дисципліни допомагає вирішувати профілактичні завдання.
5. Особливе місце в попередженні злочинів у військових частинах і підрозділах належить кримінально-правовим заходам. Правові, кримінально-правові заходи не усувають соціальних причин злочинної поведінки. Вони впливають лише на психіку людей, стимулюючи належну поведінку людини чи загрозу неминучого покарання утримують їх від суспільно небезпечної поведінки.
За вчинення злочинів винні особи несуть особисту кримінальну відповідальність. Її не можна перекладати на командирів і начальників, провокуючи їх до приховування злочинів. Командир повинен нести відповідальність за безпосередні порушення по службі, що реально сприяли вчиненню злочинних діянь підлеглими, але за умови, якщо буде доведена його особиста провина. І ця відповідальність повинна бути порівнянна з його об’єктивними і суб’єктивними можливостями.
Ефективність попередження нових злочинів за допомогою кримінально-правових засобів залежить від змісту кримінальних законів, ефективності правозастосовчої діяльності та належної роботи органів військової юстиції.
Щодо заходів протидії (запобігання) злочинності у Збройних Силах:
1) тактичні заходи:
а) активізація діяльності військової юстиції та громадськості, щодо виявлення нестатутних відносин в солдатському середовищі та притягнення винних до відповідальності;
б) розширення віктимологічної профілактики у військах;
2) оперативні заходи:
а) удосконалення правового статусу командирів (особливо молодших командирів)
б) розвиток системи правоохоронних органів в армії, стимулювання їх активності, забезпечення незалежності від військового командування;
3) перспективні заходи:
а) розвиток і удосконалення механізмів очищення армії від осіб, непридатних за морально-психологічним, фізичним та іншими критеріями до військової служби;
б) оптимізація державної політики у військовій сфері, удосконалення структури військ, підвищення рівня їх забезпечення, сприяння зростанню престижу військової служби.