Тема 2. Мета, завдання, функції і проблеми кримінології

1. Мета кримінології

2. Завдання кримінології

3. Характеристика функцій кримінології

4. Проблеми кримінології

1. Теоретична мета кримінології міститься в словесному формулюванні бажаного майбутнього результату наукової діяльності з виявленням актуальних проблем протидії злочинності.

Практична мета кримінології полягає у виробленні наукових і практичних рекомендацій, положень та висновків з підвищення ефективності запобігання злочинності. Практичні цілі формулюються з урахуванням професійної підготовленості кадрів, їх матеріально-технічного, фінансового забезпечення і реального часу.

2. Мета і предмет кримінології визначають її завдання. Основними завданнями кримінології є:

- вивчення об’єктивних і суб’єктивних факторів, що впливають на рівень, структуру, динаміку, характер злочинності, її регіональні особливості;

- соціально-кримінологічне дослідження окремих видів злочинності для визначення способів боротьби з ними;

- вивчення особи злочинця, дослідження механізму вчинення конкретного злочину, класифікація видів злочинних проявів і типів особи злочинців;

- вивчення особи потерпілого від злочинів, взаємозв’язку між жертвою та злочинцем;

- визначення основних напрямків і заходів протидії злочинності, правове регулювання профілактичної діяльності.

3. До основних функцій кримінології відносяться: описова, пояснювальна, прогностична і практично-прикладна.

Описова функція полягає у відображенні явищ і процесів, що входять у предмет кримінології, на основі зібраного практичного матеріалу.

Пояснювальна функція дозволяє з’ясувати характер досліджуваного процесу, його особливості.

Прогностична функція визначає можливий розвиток явища та його процесу.

З метою використання результатів пізнання виділяється програмно-прикладна функція, що дозволяє реалізовувати програму результатів, отриманих за допомогою перших трьох функцій, у реальній дійсності.

За видами впливу практично-прикладні функції можна поділити на економічні, правові, соціально-психологічні, організаційно-управлінські та ін.

4. Проблема – це складне теоретичне чи практичне питання, що вимагає вивчення і вирішення. До числа актуальних проблем кримінології в даний час відносяться основні напрямки боротьби зі злочинністю:

- встановлення дієвого заслону кримінальному насильству, забезпечення надійної охорони життя, здоров’я і власності громадян;

- підвищення ефективності запобіжних заходів щодо злочинів, які становлять значний громадський резонанс (тероризм, торгівля людьми тощо);

- профілактика злочинів серед неповнолітніх та молоді;

- суттєве поліпшення боротьби з корупцією та організованою злочинністю;

- протидія процесам криміналізації економіки (легалізація (відмивання) доходів здобутих злочинним шляхом, злочинам у бюджетній, кредитно-банківській сфері тощо);

- поліпшення роботи з виявлення і запобігання незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів, зброї та вибухових речовин.

Тема 3. Кримінологія в системі наук

1. Взаємодія кримінології і кримінального права

2. Кримінологія і кримінальний процес

3. Співвідношення кримінології і криміналістики

4. Зв’язок кримінології і кримінально-виконавчого права

5. Взаємодія кримінології і деліктології

6. Кримінологія і соціологічні науки.

1. Кримінологія взаємодіє як з юридичними, так і з соціологічними науками. З юридичних наук кримінологія найбільше тісно пов’язана з кримінальним правом.

Кримінально-правова теорія та заснований на цій основі кримінальний закон дають юридичну характеристику злочинам і злочинцям (суб’єктам злочину), які складають основу для кримінології. В свою чергу, кримінологія надає кримінальному праву, законодавцю і правозастосовчій практиці інформацію про рівень злочинності, її структуру, динаміку, ефективність профілактики злочинів, розробляє прогнози щодо майбутніх змін даного негативного явища. Це дозволяє вчасно реалізовувати нормотворчу діяльність у плані визнання діянь злочинними або переведення злочинів у ранг інших правопорушень (криміналізація або декриміналізація).

2. Зв’язок кримінології і кримінального процесу полягає в тому, що суспільні відносини, які регулюються кримінально-процесуальними нормами, націлені не тільки на недопущення реально можливої та припинення розпочатої злочинної діяльності за допомогою оперативних служб кримінальної міліції чи безпосереднім застосуванням передбачених законом заходів примусу (тримання під вартою, арешту майна, вилучення документів тощо), але й виявлення причин та умов вчинення конкретних злочинів.

3. Криміналістика розробляє методику виявлення і фіксації фактичних даних про причини та умови вчинення злочинів, типологічні характеристики ситуацій вчинення злочинних проявів, способів дій злочинців, а також організаційно-технічні і тактичні засоби захисту особи і майна від злочинів, що ускладнює вчинення останніх. Кримінологія ж вказує основні напрямки для їхньої розробки, які випливають з даних про структуру і динаміку злочинності, типові криміногенні ситуації і т.п., а також розглядає ці рекомендації як складову частину системи профілактичних заходів і аналізує ефективність їхнього застосування.

4. Взаємодія кримінально-виконавчого права і кримінології найактивніше здійснюється стосовно боротьби з рецидивом злочинів, результативності виконання покарань, а також ресоціалізації та адаптації осіб, які вчинили злочин після відбуття ними покарання. При цьому кримінально-виконавче право вивчає сам порядок та процес відбування покарання в аспекті реалізації його цілей і виникаючих проблемних ситуацій, а кримінологія – причини та умови рецидиву і заходи щодо їх усунення. Кримінально-виконавче право і кримінологія спільно розробляють рекомендації з попередження рецидиву, підвищення ефективності виправлення засуджених осіб.

5. Кримінально-правова статистика як і кримінологія вивчає масові суспільні явища: сукупність (систему) злочинів, вчинених за певний час на певній території; осіб, які їх вчиняють; допомагає з’ясувати причини та умови вчинення злочинів, а також намітити систему заходів профілактики злочинів тощо. Основними способами збору, обробки та аналізу зазначеної інформації є статистичні методи масового спостереження, групування, аналізу тощо. Зведені дані кримінально-правової статистики органів внутрішніх справ, прокуратури, Міністерства юстиції, суду, податкової та митної служб та результати конкретних кримінологічних досліджень дають узагальнену картину злочинності. Знеособлені дані загальносоціальної статистики (демографічної, медичної, економічної та ін.) використовуються при дослідженні причин та умов злочинності і тенденцій її розвитку.

6. Кримінологія пов’язана з деліктологією. Це міждисциплінарна комплексна наука про некримінальні правопорушення, їх причини та умови, особу правопорушника, шляхи і засоби попередження правопорушень. Її систему складають адміністративна, дисциплінарна, цивільна і сімейна деліктологія.

7. Кримінологічний аналіз причин та умов злочинності в сфері економіки, так і спеціальне вивчення злочинів у сфері господарської чи службової діяльності, неможливий без знання економічної обстановки, галузевої та прикладної економіки.

8. Кримінологія пов’язана з педагогікою. Взаємодія цих наук особливо важлива при дослідженні злочинів неповнолітніх, жінок, побутових і рецидивних злочинів. Знання педагогіки застосовуються також у процесі розробки та аналізу ефективності індивідуальних заходів попередження злочинів. Можна вважати обґрунтованим припущення про виокремлення такого напрямку на стику кримінології і педагогіки, як кримінологічна педагогіка чи педагогічна кримінологія.

9. Кримінологія взаємодіє також з новою науковою дисципліною – юридичною конфліктологією, яка досліджує соціальні конфлікти, механізм їх виникнення, шлях вирішення, різновиди конфліктів (внутрішні, зовнішні тощо).

10. Кримінологія також використовує положення загальної, юридичної та прикладної психології для пізнання причин і умов злочинності та злочинів, тому що вони відіграють провідну роль у вивченні й класифікації особи злочинця, мають значення для розробки заходів профілактичного впливу. Це ж відноситься до даних демографії, соціології (соціології права) та політології, які використовуються в процесі прогнозування і планування боротьби зі злочинністю, а також у спеціальній профілактиці злочинів неповнолітніх, побутових і рецидивних злочинів, злочинів, вчинених особами без постійного місця проживання, представниками національних меншин, тощо.

Таким чином, соціально-правова природа кримінології припускає її унікальну для юриспруденції комплексність, тісну взаємодію з багатьма науковими і галузевими напрямками. Однак, це ні в якій мірі не позначається на чіткому визначенні предмету кримінології, його елементів, при розмежуванні зі спорідненими галузями знань та права.