Тема 80. Кримінофамілістика (сімейна кримінологія)

1. Поняття та розвиток кримінофамілістики

2. Внутрішньо сімейні насильства. Механізм сімейних причин злочинної поведінки.

3. Суб’єкти кримінальної корекції сімейних відносин.

4. Кримінологічна корекція сімейних відносин.

1. Під сімейною кримінологією (кримінофамілістикою) слід розуміти галузь загальної кримінології, яка вивчає причини та умови виникнення масової злочинної поведінки в сімейних відносинах, внутрішньо сімейні злочини, а також реакцію на вищезазначені злочини суспільства з метою нейтралізації злочинності.

Спочатку термін «сімейна кримінологія» і «кримінофамілістика» були введені в науковий обіг як синоніми ⁵⁰. Для визначення даної наукової галузі підходить також назва кримінологія сімейних відносин.

В основу кримінофамілістики покладена аксіома – взаємозалежності між феноменом злочинності та інститутом сімейних відносин.

Імпульс до значної частини вчинків (правопорушень) виникає від різного виду конфліктних ситуацій, які складаються в процесі спілкування з близькими людьми, тобто сімейним оточенням.

Досить значна роль сім’ї в продукуванні як нормативної, так і девіантної поведінки.

Предмет вивчення кримінофамілістики:

- злочини, які вчиняються проти членів сім’ї (насильницькі злочини проти подружжя і дітовбивства) ⁵¹;

- вплив сім’ї на злочинність неповнолітніх;

- вплив сім’ї на формування особи насильницького корисливого злочинця;

- вплив сім’ї на рецидив злочинів;

- механізм сімейних причин, обставин вчинення злочинів;

- попередження злочинів через вплив на сім’ю.

Невиконання сім’єю свого призначення у пристосуванні її членів до громадського життя, що обумовлює її криміналізацію, а також сприяння сім’ї виникненню у її членів наміру вчинити злочин, називається сімейною десоціалізацією.

Насильницькі злочини проти членів сім’ї вчиняються частіше, ніж злочини проти знайомих, які не є близькими та рідними, злочини проти знайомих – частіше, ніж проти незнайомих.

В середині сім’ї найчастіше злочини вчиняються одним із подружжя стосовно іншого.

Серед жертв внутрішньосімейних вбивств жінок більше, ніж чоловіків (співвідношення в 70-х роках 7:1, в 90-х – 3:1), тобто кримінальна активність жінок в сім’ї помітно зросла.

Види внутрішньосімейних злочинів:

- корисливі – 5 %;

- пов’язані з прагненням звільнитися від різних обов’язків – 5 %;

- пов’язані з ревнощами – 15-20 %;

- вбивства у зв’язку з боротьбою за владу чи самоствердження у сім’ї – 50 %;

- бажання отримати додаткову житлову площу – 10 %;

- бажання отримати страховку – 5 %;

- бажання отримати спадщину – 5 %;

Три останні види сімейних вбивств відносяться до нових видів злочинів, це так звані “шлюбні аферисти”.

2. Причини масового вчинення сімейних злочинів:

- суперечності між чоловіками і жінками, що стосуються притензій на владу в сім’ї:

- протиріччя статевої моралі;

- різниця в матеріальному становищі сімей подружжя;

- протиріччя між професійними і сімейними ролями подружжя;

- неспівпадання у чоловіків і жінок орієнтації матеріального порядку;

- насильство поза сім’єю в суспільстві;

- масові розлучення сімейних пар.

На рівні мікросередовища виділяються причини кримінологічної десоціалізації і конфліктності.

Причини сімейної десоціалізації:

- відсутність сім’ї чи порушення її структури;

- порушення в сім’ї балансу між духовними і матеріальними основами;

- зниження культурно-освітнього рівня;

- пияцтво, алкоголізм, наркоманія;

- стереотипи поведінки грубості і жорстокості;

- наявність у сім’ї правопорушників;

- навчання злочинній поведінці (передача злочинцю досвіду дорослими рідними, неповнолітніми та молоддю).

Сімейна конфліктність:

- сім’ї та оточуючих;

- внутрішньосімейні конфлікти на ґрунті подружньої зради;

- боротьба за владу в сім’ї;

- боротьба за розподіл фінансів;

- боротьба за розподіл обов’язків між членами сім’ї;

- виховання дітей і домагання;

- неприязні відносини до родичів подружжя (тещі, свекрухи, свахи тощо).

Причини злочинності в сфері сімейних відносин:

1) притаманний сім’ї у всіх історичних епохах її існування (віктимологічний фактор – подружньої зради);

2) сучасні криміногенні фактори, які не обходять і сім’ю, що пов’язані із суперечностями перехідного періоду ломки старих, становлення та розвитку нових постсоціальних відносин, (руйнування традицій і звичаїв).

3. Серед суб’єктів кримінальної корекції сімейних відносин можна виділити три групи:

- які функціонують в структурі органів державної влади (загальнодержавні, регіональні, місцеві);

- що засновані на громадській ініціативі;

- що засновані на приватній ініціативі.

До органів та установ, що здійснюють кримінальну корекцію сімейних відносин відносяться:

1) Державний комітет України у справах сім’ї та молоді;

2) Республіканський комітет у справах сім’ї та молоді АР Крим;

3) служби у справах неповнолітніх обласних, Київської та Севастопольської міських, районних держадміністрацій, виконавчих органів міських і районних у містах рад;

4) спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань попередження насильства в сім’ї;

5) органи опіки і піклування;

6) спеціалізовані установи для жертв насильства в сім’ї;

7) служба дільничних інспекторів міліції та кримінальна міліція у справах неповнолітніх органів внутрішніх справ.

4. Кримінологічна корекція сімейних відносин – це система заходів щодо усунення детермінант злочинної поведінки, а також нейтралізації сімейних криміногенних факторів як на загальносоціальному рівні інституту сім’ї, так і конкретних сім’ях.

Кримінологічна корекція сімейних відносин складається з наступних компонентів:

- нейтралізація протиріч інституту сім’ї в цілому;

- створення умов для подолання негативного впливу сім’ї на її членів;

- вирішення конкретних конфліктних ситуацій;

- використання позитивного потенціалу в сфері сімейних відносин;

- духовне виховне сім’ї в цілому та кожного конкретного її члена.