Тема 40. Міжнародне співробітництво в боротьбі зі злочинністю

1. Міжнародне співробітництво в боротьбі зі злочинністю по лінії ООН

2. Міжнародне співробітництво в боротьбі зі злочинністю по лінії неурядових міжнародних організацій

3. Міжнародне співробітництво в боротьбі зі злочинністю по лінії Інтерполу

1. Міжнародне співробітництво в боротьбі зі злочинністю – це об’єднання зусиль держав та інших учасників міжнародних відносин з метою підвищення ефективності попередження злочинів, боротьби з ними і виправлення правопорушників.

Таке міжнародне співробітництво в теперішній час здійснюється на трьох рівнях:

1) співробітництво на двосторонньому рівні;

2) співробітництво держав на регіональному рівні;

3) співробітництво держав в рамках багатосторонніх угод (договорів).

2. Міжнародне співробітництво МВС України в цій сфері ведеться за трьома напрямками:

- в рамках підписання міжурядових угод;

- участь вітчизняних представників в роботі міжнародних організацій;

- безпосереднє встановлення міжвідомчих контактів зі спеціальними підрозділами інших країн.

3. Організація Об’єднаних Націй створена в жовтні 1945 р. За Статутом на неї покладена відповідальність за міжнародне співробітництво між державами по всіх актуальних проблемах. Безпосередньо питаннями співробітництва країн у боротьбі зі злочинністю займається один з органів ООН – Економічна і Соціальна Рада (ЕКОСОР), у структурі якого в 1950 р. був заснований Комітет експертів з попередження злочинів і поводження з правопорушниками. У 1971 р. він був перетворений у Комітет з питань попередження злочинності і боротьби з нею, у 1993 р. – у Комісію з попередження злочинності і кримінального судочинства.

Комісія (комітет) представляє ЕКОСОР рекомендації і пропозиції, спрямовані на більш ефективну боротьбу зі злочинністю і гуманне поводження з правопорушниками.

Генеральна Асамблея ООН поклала на цей орган функцію підготовки один раз у 5 років конгресів ООН з попередження злочинності і поводженням з правопорушниками. Конгреси ООН відіграють провідну роль у виробленні міжнародних правил, стандартів і рекомендацій з питань попередження злочинів і кримінального судочинства. До теперішнього часу було проведено 10 конгресів.

4. Серед суб’єктів діяльності з міжнародного співробітництва в боротьбі зі злочинністю необхідно виділити неурядові організації: Міжнародна асоціація кримінального права (МАКП), Міжнародне кримінологічне співтовариство (МКС), Міжнародне співтовариство соціального захисту (МССЗ) і Міжнародний кримінальний і пенітенціарний фонд (МКПФ).

Міжнародна асоціація кримінального права заснована в 1924 р. Вона вивчає злочинність, її причини і засоби боротьби з нею, займається порівняльними кримінально-правовими дослідженнями, організує проведення міжнародних конгресів з проблем кримінального права, консультує ООН, ЮНЕСКО та інші міжнародні організації.

Міжнародне кримінологічне співтовариство (асоціація) засноване в 1934 р. і безпосередньо займається забезпеченням співробітництва в боротьбі зі злочинністю. Воно поєднує національні інститути і фахівців із кримінології. МКС має консультативний статус ЕКОСОР, ООН і ЮНЕСКО, МКС вивчає причини злочинності на міжнародному рівні, організує кримінологічні конгреси, семінари, колоквіуми, публікує їх матеріали, сприяє національним кримінологічним інститутам, є засновником і розпорядником стипендій і премій для стимулювання кримінологічної науки. Аналогічну роботу зі свого профілю проводять МССЗ і МКПФ.

Їх роботу координує Міжнародний комітет по координації (МКК). Він ще називається “комітет чотирьох” і синтезує всі основні дослідження, працюючи в контакті з Віденським центром ООН. Фактично він діє з 1960 р., а юридично – з 1982 р.

Однією із найвпливовіших міжнародних організацій, які займаються питаннями забезпечення співробітництва в боротьбі зі злочинністю, є МКС. Це об’єднання національних інститутів і спеціалістів. Головна мета МКС, згідно Уставу організації, сприяти вивченню злочинності на міжнародному рівні, об’єднуючи для цього зусилля вчених і практиків-спеціалістів у сфері кримінології, криміналістики, психології, соціології та інших дисциплін.

5. Особливе місце в міжнародному співробітництві займає Міжнародна організація кримінальної поліції (Інтерпол), яка була створена в 1923 р. у Відні спочатку як міжнародна комісія кримінальної поліції.

З неурядової організації Інтерпол перетворився в міжурядову і в даний час поєднує більш 170 держав. Вищим органом Інтерполу є Генеральна асамблея, сесії якої проходять один раз на рік. Виконавчий комітет формується з представників регіонів. Постійно діючим апаратом є секретаріат. Для наукового опрацювання документів існує інститут радників.

На відміну від інших міжнародних організацій Інтерпол має національні центральні бюро (НЦБ) та відділи Європолу у кожній країні. Відповідно до статуту Інтерпол забезпечує і розвиває взаємне співробітництво органів кримінальної поліції в рамках діючого законодавства, створює і розвиває установи, що можуть сприяти попередженню злочинів. Основна його робота – організація співробітництва по конкретних кримінальних справах шляхом прийому, аналізу і передачі інформації від НЦБ і для них. Кожне НЦБ підтримує постійні зв’язки зі своїми правоохоронними органами, а на міжнародному рівні – із НЦБ інших країн і з Генеральним секретаріатом Інтерполу.

Головними напрямки діяльності Інтерполу являються протидія:

- організованій злочинності;

- наркобізнесу;

- міжнародному тероризму;

- сексбізнесу та торгівлі людьми;

- фальшивомонетництву;

- злочинам у сфері інтелектуальної власності.

Основні напрямки міжнародного співробітництва в боротьбі зі злочинністю:

- підписання та реалізація договорів про боротьбу зі злочинами, які являють міжнародну небезпеку;

- надання правової допомоги з кримінальних справ, включаючи екстрадицію;

- розробка міжнародних норм і стандартів, які забезпечують захист прав людини у сфері правопорядку;

- регламентація питань національної та міжнародної злочинності;

- взаємодія в попередженні, виявленні, запобіганні та розкритті злочинів.

Реалізація основних положень міжнародного співробітництва в боротьбі зі злочинністю здійснюється в наступних формах:

- обмін інформацією про злочини, які готуються або вже вчинені, і причетних до них осіб;

- виконання запитів на проведення оперативно-розшукових заходів і слідчих дій;

- розшук осіб, які приховуються від кримінального переслідування чи виконання вироку, а також осіб, які зникли без вісті;

- обмін інформацією про нові види наркотичних засобів чи наркотичних речовин, які з’явилися в незаконному обігу, про технологію їх виготовлення, а також про нові завдання дослідження та ідентифікації наркотичних і психотропних речовин;

- обмін досвідом роботи, в тому числі проведення стажування, консультацій та семінарів;

- обмін законодавчими та іншими нормативно-правовими актами.