Тема 39. Соціологічні і соціопсихологічні теорії причин злочинності

1. Теорія множинності факторів

2. Теорія диференційованої асоціації

3. Інтеракціоністський підхід

4. Концепція про криміногенність науково-технічного прогресу

5. Марксистський підхід

1. Теорія множинності факторів була запропонована і розроблена бельгійським представником статистичної науки А. Кетле в другій половині XIX в. («Людина і розвиток її здібностей, чи досвід суспільної фізики», 1835 р.). Послідовниками цієї теорії були Е. Ферри, У. Хили й ін.

Оновленими варіантами даної теорії кримінологи користуються до сьогоднішнього часу. У радянський період ця теорія заперечувалася як немарксистська, але в багатьох дослідженнях використовувалися її методи.

Представники теорії множинності факторів виходять з того, що злочинність обумовлена сукупністю фізичних, кліматичних, антропологічних, психічних, економічних і соціальних факторів. Її основна ідея полягає в тому, що кожен фактор знаходиться в тісній взаємодії з іншими і що з усіх вивчених факторів можна скласти цілісні узагальнені доктрини. Механістичний підхід не дозволяє даній теорії виділити визначальні соціально-економічні явища та процеси, які обумовлюють існування злочинності.

2. Теорія диференційованої асоціації розроблена американським кримінологом Е. Сатерлендом, його учнем Д. Кресси та їх прихильниками. Теорія вперше була викладена в 1924 р. у книзі «Принципи кримінології». Відповідно до цієї теорії людина не народжується злочинцем. Злочинній поведінці він «навчається» у процесі різноманітних контактів, спілкування і зв’язків (диференціальної асоціації) з найближчим оточенням, у якому переважають асоціальні (протиправні) звички, ціннісні орієнтації.

Дана теорія сформувалася під впливом «теорії наслідування» французького соціолога Г. Тарда, відповідно до якої провідна роль у поведінці людей приділялася наслідуванню один одному.

3. Інтеракціоністський підхід до пояснення причин злочинності був запропонований Е. Сатерлендом і Ф. Таннебаумом у 30-х роках, згодом він розроблявся Г. Беккером, Д. Китсусем, К. Ериксоном та ін. Найбільшого поширення даний підхід набув у 70-х роках.

Його представники вважають, що причини злочинності є наслідком самої реакції суспільства на злочинну поведінку. Це означає, що якщо людина вчинила заборонене законом діяння і соціально визнано злочинцем, то суспільство як би наклеює на нього ярлик, тавро чужого, відчуженого.

4. Концепція про криміногенність науково-технічного прогресу як комплексної причини злочинності одержала поширення в 60 – 70-х роках. На думку прихильників даної концепції, науково-технічна революція, яка породжує індустріалізацію, автомобілізацію, урбанізацію, міграцію та інші соціальні явища і процеси, порушує традиційні сімейні зв’язки, соціальний контроль, традиційну культуру, релігію, придушує індивідуальність, приводить до краху сподівань чи бажання збагачення, а останні обумовлюють агресивні (насильницькі) чи майнові (корисливі) злочини.

Дана концепція знаходить підтвердження в багатьох країнах світу. Індустріалізація, урбанізація, міграція і т.д. загострюють соціальні причини злочинності, обумовлюючи її інтенсивне зростання.

5. Основні ідеї марксистської теорії причин злочинності наступні:

- буття визначає свідомість і поведінку людини;

- злочинність – результат класових протиріч у суспільстві, капіталістичної експлуатації, нестатку й убогості, груба форма класової боротьби;

- злочинність можна викорінити лише у зв’язку з революційною перебудовою світу, ліквідацією приватної власності, експлуатації і соціальної нерівності;

- з усуненням корінних соціальних причин у комуністичному суспільстві злочинність стане відмирати;

- у соціалістичному суспільстві як першій фазі комунізму злочинність зберігається в зв’язку з наявними пережитками минулих капіталістичних відносин;

- у комуністичному суспільстві держава як машина насильства відімре, а разом з ним відімре і злочинність.