Тема 59. Типологія особи рецидивіста

1. Загальні положення

2. Тип ситуативного рецидивіста

3. Тип злісного рецидивіста

4. Тип багаторазового рецидивіста

5. Тип особливо злісного рецидивіста

6. Нестійкий тип рецидивіста

7. Маніакальний тип рецидивіста

8. Маргінальний тип рецидивіста

1. Типи рецидивістів за ступенем суспільної небезпеки ⁴²:

- ситуативний;

- злісний;

- спеціальний (багаторазовий, який постійно підвищує свій професійний рівень);

- особливо злісний.

2. Для ситуативного рецидивіста характерним є слабка воля та нездатність розпоряджатися власною долею, відмовитися від злочинів. У силу такої психологічної нестійкості криміногенна ситуація знову втягує його у злочинну діяльність.

3. Тип злісного рецидивіста відрізняється за ознакою багаторазовості й особливо розповсюджений серед молодих рецидивістів. На відміну від ситуативного рецидивіста він свідомо обирає злочинну кар’єру, віддаючи перевагу загалом статусу законослухняного громадянина. Пишається судимостями і прагне зайняти високе місце в ієрархічній градації злочинного середовища.

4. Багаторазовий рецидивіст (кримінально цілеспрямований тип), що спеціалізується на одному із видів злочинів, у перспективі може стати професіональним злочинцем. Такі рецидивісти частіше спеціалізуються на кишенькових крадіжках, торгових, фінансових, квартирних шахрайствах, фальшивомонетництві, крадіжках автотранспорту, останнім часом – замовних убивствах, участі у незаконному обігу наркотиків, зброї і т.п.

5. Особливо злісний рецидивіст за кримінологічною характеристикою – це особа, яка була двічі і більше засуджена за умисні тяжкі й особливо тяжкі злочини. Саме при вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів рецидивістами в найвищому ступені виявляються риси особливо злісного рецидиву: культ насильства і жорстокості, авторитаризму і егоцентризму, ненависті до працівників правоохоронної системи та повне потурання правових норм.

6. Нестійкий тип (особа, яка не в змозі визначитися з іншою лінією поведінки, крім злочинної).

7. Маніакальний тип (особа, яка вчиняє злочини знову й знову в наслідок психопатологічних процесів).

8. Маргінальний тип (суспільно занедбана особа, яка знаходиться в алкогольній чи наркотичній залежності, не має сім’ї, житла, роботи тощо).

Тема 60. Причини та умови рецидивної злочинності

1. Загальні положення

2. Причини та умови, пов’язані з недоліками слідства і суду

3. Причини, обумовлені помилками і порушеннями при виконанні покарання

4. Причини, і умови, що відносяться до постпенітенціарному періоду

1. У мотивації рецидиву, передусім злісного та особливо злісного, переважають традиції злочинного середовища, егоцентризм, паразитизм, агресивність і жорстокість, що перетворюються у більшості випадків у самоціль. Мотивація рецидиву фіксує інтенсивний процес сприйняття пропагування злочинного способу життя.

Специфічні для рецидивної злочинності криміногенні фактори можна класифікувати на три групи детермінант:

- пов’язані з недоліками дізнання, слідства і суду;

- обумовлені недоліками і порушеннями процесу виконання покарань;

- пов’язані з постпенітенціарним періодом, тобто після відбуття засудженим покарання.

2. Порушення процесуальних термінів розслідування і розгляду кримінальних справ призводить до неприпустимого переповнення слідчих ізоляторів (СІЗО). В них утримується на 70 % осіб більше, ніж визначено законодавством нашої держави і міжнародними нормами, зокрема Мінімальними стандартними правилами поводження з ув’язненими 1955 р. Це є грубим порушенням принципу гуманізму і сприяє рецидиву. У переповнених СІЗО відбувається навчання субкультурі злочинного середовища, встановлюються нові кримінальні зв’язки, створюється благодатний ґрунт для агресивної конфліктності, жорстокості тощо.

3. Найбільш вагомі в системі рецидиво-небезпечних причин і умов порушення законності при виконанні покарання у виді позбавлення волі.

У цілому криміногенна обстановка в місцях позбавлення волі несприятлива – зростає підтримка засуджених осіб, які знаходяться на волі (рецидивістами, представниками організованої злочинності), відроджуються злодійські традиції і т.д. Матеріальна база установ, що виконують покарання у виді позбавлення волі, у сучасній України потребує термінової фінансової підтримки.

Порушення законності, що допускаються співробітниками цих установ, такі як: невтручання в злочинні «розборки» серед засуджених; насильство щодо принижених; упередженість у стягненнях і заохоченнях засуджених; протиправні зв’язки з родичами і близькими засуджених, внаслідок чого до установ відбуття покарання потрапляє велика кількість заборонених для передачі предметів; спроби підтримувати дисципліну руками злочинних ватажків і авторитетів. Крім того, вагомими факторами, що детермінують рецидивну злочинність, є:

- додаткова криміналізація засуджених в місцях позбавлення волі;

- кримінальна самодетермінація – втягування осіб в злочинне середовище, яке схиляє його до злочинної діяльності;

- прорахунки у функціонуванні системи правоохоронних органів та органів правосуддя.

4. Наступна група причин і умов рецидивної злочинності – постпенітенціарна поведінка особи в період після відбуття покарання. Вчиненню рецидивних злочинів у перший рік після звільнення з місць позбавлення волі сприяють помилки судів і адміністрацій установ виконання покарань у практиці умовно-дострокового звільнення засуджених, неефективність системи їхньої адаптації і реабілітації, недоліки адміністративного нагляду, недосконалість системи працевлаштування звільнених з місць позбавлення волі.