Тема 29. Правове регулювання профілактики злочинності

1. Поняття правового регулювання профілактики злочинності

2. Сутність правового регулювання

3. Попереджувальна роль права

4. Напрямки правового регулювання профілактики злочинності

1. Правове регулювання профілактики злочинності складається з нормотворчої діяльності держави та її органів, які визначають в законах та інших нормативних актах мету і завдання попередження злочинів, коло суб’єктів, що здійснюють цю діяльність, їх компетенцію, основні форми та методи роботи.

2. Профілактика злочинності припускає такий розвиток економіки, політики, ідеології, культури і побуту, який сприяв би усуненню чи нейтралізації негативних сторін громадського життя, що можуть проявитися як причини й умов злочинності. Така організація суспільного життя повинна бути забезпечена належним правовим підґрунтям.

Сутність правового регулювання полягає в тому, що правові норми стимулюють соціально корисну поведінку, протидіючи факторам, що негативно впливають на формування і життєдіяльність особи, тим самим створюючи умови для оптимального здійснення попереджувальної діяльності.

Поряд з цим правові акти визначають завдання та заходи профілактики злочинності, порядок, форми і методи здійснення цієї діяльності, функції різних її суб’єктів, координацію і взаємодію між ними. Закони та інші нормативні акти забезпечують відповідальність уповноважених осіб за виконання своїх обов’язків, суворе дотримання особистих і майнових прав, законних інтересів громадян та установ, що попадають у сферу профілактики злочинності.

3. Попереджувальна роль права полягає у регулюванні сфер суспільного життя, при якому наявні криміногенні фактори або усуваються, або їх дії ставиться надійний заслін. Право не може знищити економічні, соціально-культурні причини та умови злочинності, але воно може впливати на їхні негативні прояви: локалізувати, блокувати, організувати належну протидію негативним явищам і процесам. Проведення такої роботи припускає:

- поліпшення законодавства, його удосконалення;

- точну і неухильну реалізацію законів та інших нормативних актів,

- наявність бездоганно діючих механізмів, які забезпечують таку реалізацію.

4. Виділяють два основних напрямки правового регулювання профілактики злочинності.

Перший напрямок носить «матеріальний» характер і полягає у впливі за допомогою права на криміногенні фактори зовнішнього середовища, які прямо або опосередковано детермінують злочинну поведінку, з метою їх усунення.

Другий напрямок носить «процесуальний» характер і полягає в юридичному закріпленні прав і обов’язків органів, уповноважених осіб і громадян – суб’єктів попередження злочинів у встановленні змісту і порядку здійснення попереджувальних заходів.

Тема 30. Інформаційне забезпечення попередження злочинів

1. Види інформації

2. Кримінологічна інформація

3. Організаційна інформація

4. Завдання внутрішньої і зовнішньої інформації

1. Всю інформацію, що використовується у профілактиці злочинності, можна поділити на:

- кримінологічну (зовнішню);

- організаційну (внутрішню).

2. Кримінологічна (зовнішня) інформація повинна відображати наступні показники злочинності: рівень, коефіцієнти, структуру, динаміку, характер, “географію”, детермінованість (зв’язок злочинності з іншими соціальними явищами), іншими словами – відповідати на питання:

- хто, коли і де вчиняє злочини;

- у зв’язку з чим люди стають на злочинний шлях;

- які обставини, ситуації та мотиви вчинення злочинів;

- у чому полягають причини і які умови сприяють вчиненню злочинних діянь.

Зовнішня інформація повинна також передбачити дані про адміністративні, дисциплінарні та інші правопорушення, аморальні вчинки, пияцтво й алкоголізм, наркоманію, несплату податків, проституцію, бездоглядність дітей, залишення школи дітьми і підлітками, позбавлення батьківських прав тощо. До цього виду інформації варто віднести дані про соціально-економічний і соціально-демографічний розвиток, стан громадської думки та інші соціально-психологічні процеси, які мають відношення до попередження злочинів.

3. Організаційна (внутрішня) інформація передбачає дані про порядок організації попереджувальної діяльності її суб’єктами. Вона характеризує стан самої системи попередження злочинів і сприяє одержанню відповідей на питання:

- яка конкретна мета і завдання стоять на певному відрізку часу;

- якими засобами та методами вони досягаються;

- з якою інтенсивністю та у якому напрямку діє вся система та складові її елементи;

- які умови і реальні можливості рішення поставлених завдань.

4. У сукупності зовнішня і внутрішня інформація повинні відображати об’єктивну картину криміногенної обстановки в регіоні, ступінь ефективності попереджувального впливу, а також реальні потреби профілактичної діяльності з погляду її подальшого удосконалення. З урахуванням цього, вона має відповідати вимогам: об’єктивності, своєчасності, повноти, наукової обґрунтованості, достовірності та достатності.