- •1Національна академія внутрішніх справ України
- •Кримінологія
- •Навчальний посібник
- •Київ - 2004
- •Загальна частина Тема 1. Поняття, об’єкт, предмет і система кримінології
- •Тема 2. Мета, завдання, функції і проблеми кримінології
- •Тема 3. Кримінологія в системі наук
- •Тема 4. Загальнонаукові методи кримінологічного дослідження
- •Тема 5. Окремонаукові методи кримінологічного дослідження
- •Тема 6. Статистика в кримінологічних дослідженнях
- •Тема 7. Кримінологічні дослідження
- •Тема 8. Злочинність
- •Тема 9. Рівень (коефіцієнти) злочинності
- •Тема 10. Структура, характер і динаміка злочинності
- •Тема 11. Основні риси злочинності ххі ст. В Україні
- •Тема 12. Особа злочинця
- •Тема 13. Соціально-демографічна характеристика особи злочинця
- •Тема 14. Класифікація і типологія злочинців
- •Тема 15. Причини, умови та механізм конкретного злочину
- •Тема 16. Криміногенна ситуація в механізмі конкретного злочину
- •Тема 17. Віктимологічні аспекти конкретного злочину
- •Тема 18. Співвідношення соціального і біологічного в детермінації конкретного злочину
- •Тема 19. Причини та умови злочинності. Види детермінації
- •Тема 20. Класифікація причин та умов злочинності
- •Тема 21. Соціальна обумовленість причин злочинності
- •Тема 22. Поняття та принципи профілактики злочинності
- •Тема 23. Рівні профілактики злочинності
- •Тема 24. Класифікація заходів профілактики злочинності за соціальним рівнем
- •Тема 25. Класифікація заходів профілактики злочинності за обсягом (масовістю охоплення)
- •Тема 26. Класифікація заходів профілактики злочинності за спрямованістю та видом
- •Тема 27. Поняття і класифікація суб’єктів профілактики злочинності
- •Тема 28. Правоохоронні органи та суд як суб’єкти попередження злочинів
- •Тема 29. Правове регулювання профілактики злочинності
- •Тема 30. Інформаційне забезпечення попередження злочинів
- •Тема 31. Кримінологічне прогнозування
- •Тема 32. Методи кримінологічного прогнозування
- •Тема 33. Види кримінологічного прогнозування
- •Тема 34. Кримінологічне планування
- •Тема 35. Порівняльне вивчення та аналіз злочинності
- •Тема 36. Світові тенденції злочинності і боротьба з нею
- •Тема 37. Порівняльні теорії причин злочинності
- •Тема 38. Біологічні і біосоціальні теорії причин злочинності
- •Тема 39. Соціологічні і соціопсихологічні теорії причин злочинності
- •Тема 40. Міжнародне співробітництво в боротьбі зі злочинністю
- •Особлива частина Тема 41. Стан і тенденції насильницьких злочинів
- •Тема 42. Кримінологічна характеристика особи насильницьких злочинців
- •Тема 43. Причини та умови насильницьких злочинів
- •Тема 44. Попередження насильницьких злочинів
- •Тема 45. Кримінологічна характеристика загальнокримінальної корисливої злочинності
- •Тема 46. Кримінологічна характеристика окремих корисливих злочинів
- •Тема 47. Попередження корисливих злочинів
- •Тема 48. Кримінологічна характеристика корупційної злочинності
- •Тема 49. Профілактика корупційних злочинів
- •Тема 50. Кримінологічна характеристика організованої злочинності
- •Тема 51. Кримінологічна характеристика особи злочинця в організованій злочинності
- •Тема 52. Протидія організованій злочинності
- •Тема 53. Кримінологічна характеристика злочинів, пов’язаних з незаконним обігом наркотиків
- •Тема 54. Кримінологічна характеристика осіб учасників злочинів, пов’язаних з незаконним обігом наркотичних засобів
- •Тема 55. Детермінанти злочинів, пов’язаних із незаконним обігом наркотичних речовин
- •Тема 56. Профілактика незаконного обігу наркотичних засобів
- •Тема 57. Кримінологічна характеристика рецидивної злочинності
- •Тема 58. Особа рецидивіста
- •Тема 59. Типологія особи рецидивіста
- •Тема 60. Причини та умови рецидивної злочинності
- •Тема 61. Профілактика рецидивних злочинів
- •Тема 62. Кримінологічна характеристика злочинів проти основ національної безпеки держави
- •Тема 63. Попередження злочинів проти основ національної безпеки держави
- •Тема 64. Кримінологічна характеристика злочинності в армії
- •Тема 65. Детермінанти злочинності в армії
- •Тема 66. Кримінологічна характеристика особи злочинця - військовослужбовця
- •Тема 67. Попередження злочинів в армії
- •Тема 68. Кримінологічна характеристика необережної злочинності
- •Тема 69. Кримінологічна характеристика особи необережного злочинця
- •Тема 70. Причини та умови необережних злочинів
- •Тема 71. Попередження необережних злочинів
- •Тема 72. Кримінологічна характеристика автотранспортних злочинів
- •Тема 73. Кримінологічна характеристика особи учасників необережних дорожньо-транспортних злочинів
- •Тема 74. Причини та умови автотранспортних злочинів
- •Тема 75. Попередження автотранспортних злочинів
- •Тема 76. Кримінологічна характеристика злочинності неповнолітніх.
- •Тема 77. Кримінологічна характеристика особи неповнолітніх злочинців
- •Тема 78. Причини та умови злочинності неповнолітніх
- •Тема 79. Попередження злочинності неповнолітніх
- •Тема 80. Кримінофамілістика (сімейна кримінологія)
- •Тема 81. Жіноча злочинність
- •Тема 82. Екологічна злочинність
- •Тема 83. Кримінологічна характеристика корисливих злочинів в аграрному секторі економіки України.
- •Тема 84. Причини та умови корисливих злочинів в аграрному секторі економіки України
- •Тема 85. Попередження корисливих злочинів в аграрному секторі економіки України
Особлива частина Тема 41. Стан і тенденції насильницьких злочинів
1. Поняття та загальна характеристика насильницьких злочинів
2. Загальна характеристика рівня, структури і динаміки насильницької злочинності
1. Найбільш значну частину насильницьких злочинів складають умисні вбивства, умисне заподіяння шкоди здоров’ю, катування, зґвалтування, розбої, насильницькі грабежі і поєднане з насильством хуліганство. Їх рівень, структура та динаміка характеризують насильницьку злочинність у цілому.
Основою об’єднання даних злочинних діянь у кримінологічно значиму групу є такі критерії, як:
- спосіб дій злочинця – фізичне насильство над особою, спроба або погроза його застосування;
- форма вини – умисел;
- об’єкт посягання – фізична особа.
Віднесення хуліганства до однієї групи насильницьких злочинів пов’язаний зі спільністю чи близькістю їх причин, способів вчинення таких злочинів чи конкретних ситуацій, особистих якостей злочинців тощо. Суттєвим є також те, що багато насильницьких злочинів вчиняються з хуліганських спонукань.
Насильницькі злочини за ступенем суспільної небезпеки і тяжкістю заподіяних наслідків перевищують інші кримінальні діяння. Вони завдають інколи незворотної шкоди суспільству. Щорічно потерпілими від них стають сотні тисяч людей. Особи, які вчиняють такі злочини, поширюють стереотип агресивно-насильницької поведінки в побутовому і дозвільному мікросередовищі. Такі кримінальні діяння викликають найбільший осуд за нормами загальнолюдської моралі.
2. Кримінально-карані діяння даної групи досягають 20 % у структурі всієї злочинності.
До початку 80-х років у порівнянні з 60-ми було зафіксовано значне збільшення абсолютних і відносних показників, які характеризують рівень тяжких насильницьких злочинів. З 1973 по 1983 р. кількість умисних убивств, умисних тяжких тілесних ушкоджень і зґвалтувань на території колишнього СРСР збільшилася на 58 %, розбоїв і грабежів – на 100%. В середині 80-х років зростання рівня тяжких насильницьких злочинів було призупинене.
Починаючи з 1988 р. по 1995 рр. знову фіксується зростання їх кількості. Число умисних убивств і умисних тяжких тілесних ушкоджень за період з 1987 по 1995 рр. збільшилося відповідно в 3,5 і 3,3 рази, грабежів і розбоїв – у 6 і 7 рази. Протягом наступних років показники реєстрації умисних убивств, умисних тяжких тілесних ушкоджень, грабежів і розбоїв свідчать про зменшення їх кількості.
Для порівняння у 1995 і 2002 рр. відповідно було зареєстровано 4896 і 4296 умисних вбивств, 8800 і 6032 умисних тяжких тілесних ушкоджень, 1680 і 932 грабежів, 582 і 196 розбоїв 24.
Аналіз структурних змін насильницької злочинності свідчить про підвищення ступеня суспільної небезпеки окремих категорій насильницьких злочинів. Зросла тяжкість заподіюваних ними наслідків. Збільшується частка організованих, заздалегідь підготовлених злочинів, які відрізняються особливою зухвалістю, витонченістю, жорстокістю.
Протягом тривалого часу приблизно дві третини вбивств і тяжких тілесних ушкоджень відбувалися в сфері побутових відносин на ґрунті міжособистісних конфліктів. До початку 90-х років частка умисних убивств, вчинених на побутовому ґрунті, знизилася до 40 % за рахунок зростання убивств з корисливих чи інших мотивів. Одержали поширення вбивства на замовлення. За офіційними даними в період з 1993 по 1995 р. кількість замовних убивств зросла в 2,5 рази. Найчастіше жертвами таких злочинів стають підприємці та інші представники бізнесу (46 %), лідери кримінальних угруповань (38 %).
У сферах дозвілля і побуту поширені насильницькі злочини з хуліганських мотивів. Хуліганські спонукання виражаються в прагненні відкрито протиставити свою поведінку суспільному порядку, продемонструвати грубу силу, помститися за справедливо зроблене зауваження і т.п. На сьогодні з хуліганських спонукань вчиняється близько 20 % умисних убивств і близько 30 % випадків умисного заподіяння тяжкої шкоди здоров’ю. Відбувається збільшення частки тяжких злочинів проти особи в маргінальному (соціально нестійкому) середовищі. Тяжкі насильницькі злочини тут вчиняються, як правило, на ґрунті помсти, сварок, зведення рахунків, прагнення приховати чи полегшити вчинення іншого злочину.
Збільшується частка особливо жорстоких злочинних посягань, нерідко вчинених з елементами цинізму, знущання, садизму.
Серед насильницьких злочинців збільшується частка рецидивістів. В 2002 році питома вага рецидивістів, які вчинили умисні вбивства, становить 17 %, з них у складі групи – 24,4 %; розбої – 28,9 %, грабежі – 20, 3 %, умисні тяжкі тілесні ушкодження – 14, 6 % 25.
Збільшується кількість убивств, поєднаних із зґвалтуванням. Така ситуація свідчить про особливу езопову спрямованість винної особи, її аморалізм, крайню жорстокість. Частіше такі діяння вчиняються злочинцями-садистами. Основним мотивом вчинення зазначених злочинів є прагнення до задоволення статевої пристрасті в грубій, зухвалій і неприродній формі.
Відзначається збільшення частки злочинців, які мають патологічні відхилення в психіці, що не виключають осудності (дебільність, органічні захворювання центральної нервової системи, психопатії, сексуальні відхилення). Багато в чому це пов’язано з процесами поширення алкоголізму та наркоманії.
Правоохоронним органам частіше доводиться констатувати факт збільшення числа злочинів, які вчиняються організованими групами та злочинними організаціями, які спричиняють значну шкоду здоров’ю особи при вчиненні розбійних нападів, бандитизму, вимагання тощо. Характерними ознаками таких груп є: відносно тривалий час діяльності, професіоналізм, наявність досвідчених організаторів, озброєність, ретельне планування кримінальних діянь, витонченість способів їх здійснення, конспіративність та ін.