ЧАСТИНА ІІІ
ОБЛІК ДІЯЛЬНОСТІ АВТОТРАНСПОРТНИХ ПІДПРИЄМСТВ
Вступ
До транспортних належать підприємства, у яких основний вид діяльності — перевезення вантажів, пасажирів і багажу, пошти та надання інших транспортних послуг. Діяльність автотранспортних підприємств — одна із складових системи транспортних перевезень України. Автомобільний транспорт задовольняє потреби підприємств і організацій, міського й сільського населення у перевезеннях, виконуючи більшість обсягів вантажних і пасажирських перевезень. Автомобільний транспорт є також учасником процесу діяльності всіх інших видів транспорту — залізничного, морського, річкового, повітряного, котрий забезпечує процес доставки і вивезення вантажів та пасажирів за пунктами відправлення і призначення (аеро-, морські та річкові порти, залізничні станції).
На будь-якому підприємстві — транспортному, торговельному чи промисловому, — автомобіль є особливим об’єктом обліку. З ним пов’язана безліч облікових питань, які вимагають постійної уваги. Вони поділяються за двома групами:
1.Особливості обліку придбання автомобіля.
2.Особливості обліку господарських операцій, пов’язаних з експлуатацією автомобіля.
Автомобілі з’являються на підприємстві різними шляхами — це може бути внесок до статутного фонду, придбання за кошти у юридичної чи фізичної особи, придбання на умовах банківського кредиту чи фінансового лізингу, оренда. Вже один перелік шляхів придбання автомобіля вказує на те, наскільки кропіткою є ця справа, у тому числі, для бухгалтерів при організації та веденні процесу документального оформлення об’єкта обліку та відображення розрахунків за нього у бухгалтерських реєстрах.
302
Однак справжні організаційно-облікові труднощі настають після придбання автомобіля, з початком його функціонування як автотранспортного засобу— повиннабутипроведенайогореєстрація, страхуванняяксамогоавтомобіля, такігромадянськоївідповідальностіводіїв. Зпочаткомексплуатації автомобіля виникає сукупність господарських операцій: з використання і обліку паливно-змащувальних матеріалів; проведення різних ремонтів, у тому числі — після аварій; заміни шин і акумуляторів; платиподатків із власників транспортних засобів; плати збору за забруднення навколишнього середовища; вибуттяавтомобіля тайогосписання; іншігосподарськіоперації, щопідлягаютьвідображеннювбухгалтерськомутаподатковомуобліку.
Окремого облікового підходу вимагають орендовані автомобілі, права власності на які належать стороннім юридичним чи фізичним особам. Маючи орендовані об’єкти у своєму автомобільному парку, обліковці повинні правильно організувати відображення витрат на утримання таких автомобілів, їх обслуговування, експлуатацію.
Глосарій
Вид автомобіля — легковий чи вантажний.
Власник транспортного засобу — фізична чи юридична особа, котра володіє правами власності на транспортний засіб і має на це відповідні документи.
Виробник транспортного засобу — фізична чи юридична особа, діяль-
ність якої пов’язана з виготовленням транспортних засобів і супутніх комплектуючих виробів, складових і запасних частин до них, а також з переобладнанням транспортних засобів.
Виробничий рік випуску (виготовлення) автомобіля — спеціальний те-
рмін, який застосовується виробниками транспортних засобів і означає певний період виробничого процесу, котрий може не збігатися з календарним роком.
Внутрішня автотранспортна діяльність — діяльність автотранспортно-
го підприємства, котра охоплює перевезення між пунктами відправлення та призначення, розташованими на території України, а також комплекс допоміжних операцій, пов’язаних з цими перевезеннями.
Договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом — доку-
мент, який укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у простій письмовій формі.
Звичайна ціна — звичайна ціна згадується у Законі про прибуток та у Законі проПДВієкритеріємнеперевищеннявитраті податковогокредиту поПДВ.
Міжнародна автотранспортна діяльність — діяльність автотранспорт-
ного підприємства, котра охоплює міжнародні перевезення пасажирів і вантажів відповідно до укладених державою міжнародних договорів.
Придбання автомобіля за грошові кошти — придбання автомобіля за договором купівлі-продажу (поставки).
Призначення автомобіля — використання автомобіля у виробничій діяльності чи для інших потреб.
303
Регулярні спеціальні пасажирські перевезення — пасажирські переве-
зення, що здійснюються для певних категорій пасажирів (працівників підприємств, студентів, школярів, туристів, екскурсантів тощо).
Реєстраційні дані — інформація про транспортний засіб і його власника. Реєстраційні документи — свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт), тимчасовий реєстраційний талон транспортного за-
собу, облікова карточка транспортного засобу.
Рік виготовлення — календарний рік, в якому вироблено автомобіль. Статус продавця — юридична чи фізична особа, резидент чи нерезидент.
Суб’єкти автотранспортного підприємництва — суб’єкти підприємни-
цької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.
Транспортно-експлуатаційне обслуговування — комплекс робіт, пов’я-
заних із підготовкою, відправленням і одержанням вантажів, а також послуги з транспортного обслуговування населення.
304
РОЗДІЛ 1
НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОБЛІКУ ДІЯЛЬНОСТІ АВТОТРАНСПОРТНИХ ПІДПРИЄМСТВ
1.1. Законодавче підґрунтя обліку діяльності автотранспортних підприємств
Нормативно-правове регулювання обліку діяльності автотранспортних підприємств передбачено в багатьох законодавчих і нормативних актах. Так, гарантом здійснення будь-якої підприємницької діяльності, що не вступає у протиріччя із законодавством України, є її Конституція [1], Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року № 436ІУ [2], Цивільний Кодекс України 16.01.2003 № 435-IV [3].
На законодавчому рівні автотранспортна діяльність як різновид передбачена та регулюється Законом України «Про автомобільний транспорт», прийнятимВерховноюРадоюУкраїнивід5 квітня2001 року, №2344-Ш(зі змінами і доповненнями) в редакції Закону України від 23.02.06 р. №3492ІУ [5], а також іншими законами [6—19], постановами Кабінету Міністрів України, документамиміністерствівідомствУкраїни[20-85].
Зокрема, на підприємства автомобільного транспорту, як і на всю підприємницьку діяльність в Україні, розповсюджується закон «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», прийнятий Верховною Радою України 16 липня 1999 року № 996-14 (зі змінами і доповненнями) [6], Закон «Про оподаткування прибутку підприємств», прийнятий Верховною Радою України 22 травня 1997 року
№283/97 (зі змінами і доповненнями) [15], «Про податок на додану вартість», прийнятий Верховною Радою України 3 квітня 1997 року,
№167/97-ВР (зі змінами та доповненнями) [17].
Окрім того, транспортно-експедиторська діяльність регулюється відповідним Законом «Про транспортно-експедиторську діяльність», прийнятим Верховною Радою України 1 липня 2004 року, № 1955-ІV [18]. Умови патентування підприємницької діяльності передбачено Законом України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», прийнятим Верховною Радою України від 23 березня 1996 року № 98/96-ВР (з наступними змінами та доповненнями) [16].
Для урегулювання відносин з міжнародного перевезення вантажів Верховною Радою України прийнято 15 липня 1994 року за № 117/94 Закон «Про участь України в Митній конвенції про міжнародне пере-
305
везення вантажів із застосуванням книжки МДП» [19]. Закон передбачував положення стосовно митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки міжнародних дорожніх перевезень від 14 листопада 1975 року.
Оновлена конвенція про міжнародні автомобільні перевезення пасажирів і багажу, підписана 9 жовтня 1997 року і ратифікована 8 квітня 1999 року Законом України від 8 квітня 1999 року № 581-ХІV [19]. На її основі наказом Державної митної служби України від 21 липня 1999 року № 455 затверджено Положення, котрим передбачено порядок допуску авто перевізників України до виконання міжнародних перевезень вантажів із використанням книжки МДП [73].
Положення про технічне обслуговування й ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, умови організації перевезень пасажирів і багажу автомобільним транспортом затверджені відповідними наказами Міністерства транспорту України від 30 березня 1998 року № 102 [74] і від 21 січня 1998 року № 21 [75].
Нормативними чинниками здійснення обліку на автотранспорті забезпечує Міністерство фінансів України. Так, підприємства автотранспорту керуються при здійсненні облікової діяльності Планом рахунків та інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, який затверджено наказом Міністерство фінансів України від 30 листопада 1999 року № 291 і зареєстровано Міністерством юстиції України 21 грудня 1999 року, № 892/4185 [37; 38; 39], а також низкою положень (стандартів) бухгалтерського обліку [40—70].
Виданням інструкцій для підприємств автотранспорту переймаються, переважно, два міністерства — Міністерство фінансів та Міністерство автомобільного транспорту України. Міністерство фінансів України наказом від 29 грудня 2000 року № 356 затвердило Методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку [34]; від 11 серпня 1994 року, № 69 (з наступними змінами і доповненнями) видало Інструкцію по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків [28]; наказом від 24 травня 1995 року № 88 (з наступними змінами і доповненнями) — Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку [72] та ін. [73—83].
Міністерство автомобільного транспорту своїми наказами затвердило форми квитково-облікових листів (від 24 квітня 1996 року) [84; 89], правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту (від 18 лютого 1997 року № 176 зі змінами та доповненнями), правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні (від 14 липня 1997 року № 363 (зі змінами і доповненнями) [79—80].
Окрім того, Міністерство транспорту затвердило Методичні рекомендації з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транс-
306