трат, але існують особливості їх відображення у неплатників або пільговиків з податку на прибуток, а також у випадку, коли у продавця та покупця автомобіля понад 50 % статутного капіталу перебувають у власності або управлінні нерезидента.

2.3. Облік витрат на технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів

Склад робіт з ремонту й технічного обслуговування транспортних засобів зазначено у Положенні про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, затвердженому наказом Міністерства транспорту України від 30.03.98 року № 102 [74].

Метою технічного обслуговування і ремонту є:

•підтримка технічно справного стану й належного зовнішнього вигляду дорожніх транспортних засобів;

•забезпечення надійності й економічності;

•забезпечення безпеки руху й екологічної безпеки.

Під технічним обслуговуванням розуміється комплекс операцій чи операція щодо підтримання працездатності або справності виробу під час використання за призначенням [74]. Станом справності автотранспорту є стан, що відповідає всім вимогам нормативно-технічної та (або) конструкторської документації.

Системою технічного обслуговування й ремонту автотранспорту передбачено: підготовку до продажу; технічне обслуговування в період обкатування; щоденне обслуговування; перше технічне обслуговування (ТО-1); друге технічне обслуговування (ТО-2); сезонне технічне обслуговування, поточний ремонт; капітальний ремонт; технічне обслуговування під час консервації дорожньо-транспортного засобу; технічне обслуговування таремонтдорожньо-транспортного засобуналінії.

Підготовка до продажу здійснюється торговою організацією з метою введення дорожньо-транспортного засобу до експлуатації. Ця підготовка виконується на спеціалізованих пунктах або підприємствах, які реалізують продукцію й здійснюють фірмове обслуговування. За відсутності сервісного обслуговування підготовку дорожньо-транс- портного засобу до експлуатації здійснює покупець.

Перелік та обсяг робіт з підготовки до продажу та технічного обслуговування в період обкатування встановлюється виробником і зазначається у сервісній документації.

Періодичність проведення технічного обслуговування транспортних засобів, яка наведена у таблиці 2.6, передбачена Положенням про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, п. 3.9 та п. 3.10 [74].

331

Щоденне обслуговування проводиться після роботи з метою підготовки транспортного засобу до подальшої експлуатації (перевірка технічного стану; виконання робіт з підтримки належного зовнішнього вигляду; заправлення експлуатаційними рідинами; усунення виявлених несправностей; санітарна обробка; збирально-мийні роботи (за потреби, але обов’язково перед технічним обслуговуванням або ремонтом).

Таблиця 2.6

ПЕРІОДИЧНІСТЬ ПРОВЕДЕННЯ ТЕХНІЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ

Тип дорожньо-	Періодичність видів технічного обслуговування, км
	щоденне тех-	перше техніч-	друге технічне
транспортного засобу	нічне обслуго-	не обслугову-	обслуговуван-
	вування	вання	ня
Автомобілі легкові; автобуси;	Один раз у ро-	5000	20000
автомобілі вантажні; автобуси	бочу добу не-
на базі вантажних автомобілів	залежно від кі-
або з використанням їх базо-	лькості
вих агрегатів; автомобілі пов-	робочих змін
нопривідні; причепи
Напівпричепи		4000	16 000

Перше технічне обслуговування проводиться після визначеної кількості кілометрів пробігу, наприклад, 5 тис. км. Друге технічне обслуговування проводиться після першого технічного обслуговування й визначеної кількості кілометрів пробігу, наприклад, 20 тис. км. Сезонне технічне обслуговування здійснюється два рази на рік (навесні та восени) одночасно з черговим другим технічним обслуговуванням.

Періодичність технічного обслуговування може бути зменшено власником дорожньо-транспортного засобу до 20 % відповідно до умов експлуатації. Відображення в бухгалтерському обліку витрат на технічне обслуговування транспортних засобів наведено у табл. 2.7.

Положенням [74] передбачено поточний і капітальний ремонти автомобільного транспорту. Ремонт розглядається як комплекс операцій щодо відновлення справності або працездатності виробів та відновлення ресурсів виробів чи їх складових частин. Ремонти поділяються на поточні та капітальні.

Ремонт, унаслідок якого забезпечується або відновлюється працездатність виробу (одночасна заміна не більше двох базових агрегатів (крім кузова та рами) або будь-який ремонт агрегатів) належить до поточного. Заміна шин та акумуляторних батарей до ремонту (поліпшення, модернізації) транспортних засобів не належать.

Капітальним є ремонт по відновленню справності й повного або наближеного до повного відновлення ресурсу виробу (роботи із заміни кузова, рами, одночасної заміни не більше трьох базових агрегатів).

332

Таблиця 2.7

ОБЛІК ВИТРАТ НА ТЕХНІЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ АВТОТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ

№		Кореспонденція раху-
	Зміст господарської операції	нків
п/п
		дебет	кредит
01	02	03	04
1	Придбано запчастини для технічного обслуговуван-	207	631
	ня
2	Відображено суму податкового кредиту з ПДВ	641	631
3	Перераховано постачальнику оплату за запчастини	631	311
4	Списано запчастини, використані на технічне обслу-	23, 91, 92,	207
	говування, на витрати звітного періоду відповідно
	до цілей, з якими використовується автомобіль	93, 949
5	Списано інші витрати на технічне обслуговування	23, 91, 92,	20, 22, 28,
	на витрати звітного періоду	93, 949	63, 65, 66

Отже:

•технічне обслуговування полягає у перевірці роботи вузлів автомобіля та їх регулюванні, налагодженні, заміні технічних рідин та мастил;

•ремонт — це заміна окремих частин автомобіля (крім шин та акумуляторів).

Технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів може проводитися у два способи: підрядним (із залученням станції технічного обслуговування) або господарським.

При підрядному способі проведення технічного обслуговування або ремонту із станцією технічного обслуговування укладається договір (наряд-замовлення, накладна, квитанція) у письмовій формі. Суттєвими умовами такого договору є перелік складових частин (матеріалів), які використовуються виконавцем, а також наданих замовником виконавцю для виконання робіт із технічного обслуговування або ремонту транспортного засобу та документів, який надається замовнику для підтвердження виконання технічного обслуговування чи ремонту та гарантійні зобов’язання виконавця щодо проведення робіт.

При господарському способі витрати на технічне обслуговування та ремонт включають: вартість витрачених запасних частин та матеріалів; заробітну плату робочих за встановленими нормами й розцінками за виконані роботи; відрахування до фондів соціального страхування та Пенсійного фонду; амортизацію основних засобів, які використовуються при здійсненні технічного обслуговування та ремонту; загальновиробничі витрати (змінні у повному обсязі та постійні розподілені).

333

Документальне оформлення відпуску запасів на ремонт провадиться за лімітними картками, які містять інформацію про кількість і вартість запчастин. Лімітні картки ведуться у розрізі видів технічного обслуговування, ремонтів з зазначенням виданих запчастин, вузлів, матеріалів за фактичною кількістю та обліковими цінами на кожен обслуговуваний автомобіль. Рекомендується оцінювати запасні частини у процесі їх відпуску для технічного обслуговування та ремонту за методами ФІФО або ідентифікованої собівартості. Використання одного з цих методів спрощує формування даних у податковому обліку матеріалів.

Для нарахування заробітної плати робітникам-ремонтникам складається наряд-замовлення або (та) табель обліку робочого часу відповідно до обраної на підприємстві системи оплати праці. Оформлені документи протягом місяця здаються до бухгалтерії для нарахування оплати робітникам і віднесення її на витрати виробництва з подальшим розподілом за відремонтованимиоб’єктамитранспортних засобів.

Амортизація об’єктів основних засобів, що використовувалися при здійсненні ремонтних робіт, визначається бухгалтерією за обраним методом з урахуванням часу, витраченого кожним конкретним об’єктом основних засобів.

Склад загальновиробничих витрат передбачено П(С)БО 16 «Витрати» [55], до яких відносяться також витрати на транспортне обслуговування керівників цехів, дільниць. Такі витрати обліковуються на рахунка 91 «Загальновиробничі витрати». Розподіл загальновиробничих витрат на об’єкти здійснюється відповідно до П(С)БО 16 «Витрати» [55]. Базою розподілу, зазвичай є заробітна плата робітників-ремонт- ників, обсяг ремонтних робіт або прямі витрати.

Убухгалтерському обліку витрати на ремонти та інші поліпшення транспортних засобів згідно з П(С)БО 7 «Основні засоби» відносять до збільшення балансової вартості автомобілів у разі, якщо такі витрати призводять до збільшення майбутніх економічних вигід від їх використання [46]. Якщо ж витрати не сприяють збільшенню майбутніх економічних вигід, то їх відносять на витрати періоду.

Уподатковому обліку витрати на проведення технічного обслуговування відносяться до складу валових витрат. При придбанні палив- но-мастильних матеріалів для легкових автомобілів до складу валових включається тільки 50 % таких витрат.

Відображення в бухгалтерському обліку витрат на ремонт транспортних засобів наведено у табл. 2.8.

Витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів не включаються до складу валових витрат, а відносяться до збільшення балансової вартості груп основних фондів з метою подальшої амортизації. Можна віднести до валових витрат протягом звітного періоду будь-які витрати,

334