Тема 2. Особливості особистості школяра, його права і обов’язки

• -готувати учнів до самостійного життя в дусі взаєморозуміння, миру, злагоди між усіма народами, етнічними, національними, релігійними групами;

• -дотримуватись педагогічної етики, моралі, поважати гідність учнів;

• -постійно підвищувати свій професійний рівень, педагогічну майстерність загальну і політичну культуру;

• виконувати накази і розпорядження керівника навчального закладу, органів правління освітою. 1

Тема 2. Особливості особистості школяра, його права і обов'язки

Майбутньому вчителеві вже з перших днів навчання у вищому педагогічному складі освіти доведеться контактувати зі школярами під час проходження неперервної педагогічної практики в школі, тому йому слід знати характерні психологічні особливості учнів молодшого, середнього та старшого шкільного віку.

Головна особливість розвитку особистості молодшого школяра—зміна його соціальної позиції: дитина приступає до систематичного учіння, стає членом класного колективу; змінюються стосунки з дорослими, головним авторитетом стає вчитель. Завдання дорослих щодо молодшого школяра в цей період полягає в тому, щоб сформувати у нього позицію учня, підвести його до розуміння ним своїх обов'язків.2

Цей вік сприятливий для розвитку фізичних та розумових сил дитини. Збільшення росту і ваги тіла проходить достатньо пропорційно. Формуються функції мозку, значно посилюється процес диференціації між збудженням та гальмуванням. Інтенсивно розвивається руховий аналізатор, підвищується точність диференціації рухів. Разом з тим скелет молодшого школяра ще не пройшов стадії окостеніння, недостатньо розвинута серцево-судинна система. Все це вимагає від педагогів і батьків правильної організації режиму дитини в сім’ї і школі.

Успіншому навчанню молодших школярів сприяють відповідні мотиви піїччання. У 1-2 класах провідним мотивом є пізнавальні інтереси, які диференціюються за видами діяльності, — любить читати чи рахувати. У 3 класі з'являється прагнення зайняти гідне місце в колективі, захоплює зміст знань дізнатися про життя інших народів, навчитися пояснювати явища природи).

1 Див. Положення про загальноосвітній навчальний заклад. — К., 2000 — С. 9-10.

2 Див. Бех І. Наукове розуміння особистості як основа ефективності виховного процесу // Початкова школа. — 1998. — №1. — С. 4.

РОЗДІЛ II. Загальноосвітній навчальний закладяк основне

місце професійної діяльності майбутнього вчителя

Пам'ять у молодших школярів переважно наочно-образна. Вони легко запам'ятовують конкретні предмети навіть з багатьма деталями, але їм важко запам'ятати абстрактний матеріал, який розкриває зв'язки і відносини між явищами.

Недостатньо критично сформоване уявлення школяра. Інколи брехня дитини є виразом її фантазії: вона прагне всупереч правді розповісти щось цікаве і сама вірить у те, що придумала.

Від класу до класу удосконалюється логічне мислення. Якщо учні першого класу звертають увагу на зовнішні ознаки, то третьокласники вже виділяють родові поняття. Мова і мислення дітей яскраво та емоційно забарвлені.

Це одночасно допомагає процесу їх навчання і виховання і ускладнює його. Учителю доводиться долати окремі недоліки в усному мовленні дітей — поспішність, неуважність, перескакування з одного на інше.

У процесі навчання в дітей формуються загальнотрудові іуміння: планувати, організовувати роботу свою і товаришів, здійснювати самооцінку і самоконтроль. Діти особливо цікавляться оцінкою, яку дають їм однокласники, і гостро переживають, якщо ця оцінка не співпадає з очікуваною.

Ставлення дітей до довколишньої дійсності на ранніх ступенях розвитку будується на наслідуванні дорослих. Діти повторюють оцінки старших, інколи навіть копіюють їхні почуття, але за цими зовнішніми проявами осуду чи схвалення чогось часто надовго зберігається спокій почуттів. Нерідко причиною такого бездумного ставлення до чогось буває стиль роботи вихователя. Розповідаючи про якісь події, людські вчинки, вчитель, наприклад, аналізує їх у чисто пізнавальному плані. Але цього явно недостатньо для пробудження почуттів у дітей.

Середній шкільний вік(підлітковий) характеризується бурхливим під¬несенням життєдіяльності і глибокою перебудовою організму: відбувається не тільки фізичне дозрівання, але й інтенсивне формування особистості, ріст моральних та інтелектуальних сил.

Підлітковий вік— це період переходу від дитинства до отроцтва, у процесі якого розпочинається фізіологічна перебудова організму, яка певною мірою впливає на поведінку підлітка. Підлітковий вік можна назвати віком дисгармонії, яка спостерігається в усьому. Так, інтенсивний ріст підлітка призводить до дисгармонії між ростом тіла і розвитком легеневого апарату та серцево-судинної системи, що позначається на працездатності учнів у цьому віці.

Розпочате статеве дозрівання, яке завершується в юнацькому віці, збільшує дисгармонію в розвитку підлітків. Оскільки підліток практично не може реалі¬зувати зовні свої значні енергетичні можливості, його "прихована" енергія