Тема 2. Характеристика основних типів навчальних закладів системи освіти

Відповідно до освітньо-кваліфікаційних рівнів підготовки студентів, способів реалізації освітньо-професійних програм та соціальних функцій у системі осві¬ти вищі навчальні заклади розподіляються за такими рівнями акредитації:

—вищі навчальні заклади першого рівня акредитації (технікуми, училища та інші прирівняні до них за результатами акредитації вищі навчальні заклади), які готують фахівців на основі повної загальної середньої освіти з присвоєнням кваліфікації молодшого спеціаліста;

—вищі навчальні заклади другого рівня акредитації (коледжі та інші прирів¬няні до них за результатами акредитації вищі навчальні заклади), які готують фахівців на основі повної загальної середньої освіти з присвоєнням кваліфікації молодшого спеціаліста, бакалавра;

— вищі навчальні заклади третього і четвертого рівнів акредитації (універ¬ситети, академії, інститути, консерваторії та інші прирівняні до них за результата¬ми акредитації вищі навчальні заклади), які готують: фахівців на основі повної загальної середньої освіти—з присвоєнням кваліфікації бакалавра, спеціаліста, магістра; на основі вищої освіти—з присудженням наукових, ступенів канди¬дата та доктора наук у встановленому порядку.

Підготовка фахівців у вищих навчальних закладах може здійснюватись з відривом (очна), без відриву від виробництва (вечірня, заочна), шляхом поєднання цих форм, а з окремих спеціальностей — екстерном.

Очна форма навчання, коли навчання здійснюється з відривом від виробництва і основним акцентом на аудиторні заняття в умовах безпосе¬реднього контакту студентів з викладачами і між собою. Переваги такого нав¬чання полягають у максимальному обсязі навчально-виховного взаємовпливу всіх учасників навчального процесу, у можливостях використання усіх видів педагогічного контролю, у широкому використанні групових методів і форм навчання, в можливостях надати максимального обсягу змістовного матеріалу.

Заочна форма навчання—домінують самостійні форми роботи студентів, знижений обсяг безпосередніх контактів студентів і викладачів, має місце в основному семестровий і випускний контроль. Специфіка заочного навчання у тому, що для деяких видів освіти (наприклад, медичної) воно практично не може бути застосоване.

Очно-завчна (вечірня) форма навчання—за всіма параметрами займає проміжне становище між очною і заочною формами.

Екстернат (дат. ехіетиз— зовнішній, сторонній)—є особливою формою навчання осіб (екстернів), які мають відповідний освітній, освітньо-кваліфіка-ціннийрівеяь, для здобуття ними певного рівня вищої освіти шляхом самостій¬ного вивчення навчальних дисциплін і складання у вищому навчальному закла-

РОЗДІЛ VI. Система освіти в Україні

ді заліків, іспитів та проходження інших форм підсумкового контролю, перед¬бачених навчальним планом.

Дистанційне (лат. сіізіапгіа—відстань, проміжок між чимось) навчання — форма навчання, коли спілкування між викладачем і студентом відбувається за допомогою листування, магнітофонних, аудіо- та відеокасет, комп'ютерних мереж, кабельного та супутникового телебачення (інтернету).

Підготовка педагогічних кадрів здійснюється педагогічними коледжами, педагогічними університетами, класичними університетами та іншими вищи¬ми навчальними закладами за умови виконання ними галузевих стандартів вищої педагогічної освіти.

У педагогічних коледжах здійснюється підготовка педагогічних працівників освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра (на основі загальної середньої освіти) за напрямом підготовки "Освіта" з окремих спеціальностей ("Дошкільна освіта", "Початкова освіта", "Музичне мистецтво", "Образотворче мистецтво", "Технології", "Фізичне виховання", "Професійна освіта").

У педагогічних університетах—підготовка та перепідготовка педагогічних працівників—фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра та професіо¬налів освітньо-кваліфікаційного рівня магістра.

У класичних університетах — підготовка та перепідготовка педагогічних працівників — фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра та профе¬сіоналів освітньо-кваліфікаційного рівня магістра за напрямом підготовки "Освіта", а також за іншими напрямами, за якими передбачається здобуття педагогічної кваліфікації. Класичні університети можуть створювати педаго¬гічні інститути як структурні підрозділи.

Підготовка педагогічних працівників може також здійснюватися в інших вищих навчальних закладах за умови виконання ними вимог галузевих стан¬дартів вищої педагогічної освіти.

Вищі навчальні заклади та заклади післядипломної педагогічної освіти можуть об'єднуватись у навчальні, навчально-наукові та навчально-науково-виробничі комплекси.

В університетах здійснюється також підготовка та перепідготовка науково-педагогічних працівників шляхом їх навчання в аспірантурі та докторантурі.

Ступеневість вищої освіти полягає у здобутті різних освітньо-кваліфіка¬ційних рівнів на відповідних етапах (ступенях) вищої освіти.

Виходячи зі структури вищої освіти, її перший ступінь передбачає здо¬буття вищої освіти освітньо-кваліфікаційного рівня "Молодший спеціаліст"; другий — "Бакалавр" (базова вища освіта); третій — "Спеціаліст", "Магістр" (повна вища освіта).