Тема 3. Організація професійного самовиховання майбутніх педагогів

На етапі контролю і регуляції використовують прийоми самоконтролю, самозвіту, самооцінки та інші.

Самоконтроль—у психології один із видів усвідомленої регуляції людиною власної поведінки та діяльності з метою забезпечення відповідності їх резуль¬татів поставленим цілям, висунутим вимогам, правилам, зразкам.

Самозвіт—звітування особистості подумки перед собою про виконання взятих зобов'язань, плану самовиховання, програми самовиховання. Самозвітом можна займатися і щоденно, відзначаючи, що зроблено протягом дня у плані вдосконалення своєї особистості.

З методикою використання цих та інших прийомів самовиховання можна познайомитись у посібнику з педагогіки.

Педагогічне керівництво процесом самовиховання майбутніх педагогів здійснюється у таких напрямках:

— постійне вивчення індивідуальних особливостей студентів і досвіду процесу їх самовиховання, поширення кращого досвіду роботи студентів над собою;

— пояснення майбутнім учителям вимог сучасної школи до особистості вчителя;

— роз'яснення студентам суті і значення професійного самовдоскона¬лення і постановка конкретних завдань із самоосвіти та самовиховання;

— ознайомлення майбутніх педагогів з ефективними прийомами роботи над собою;

— формування позитивної громадської думки, стимулювання процесу самовиховання;

—контроль і допомога майбутнім педагогам в роботі над удосконаленням своєї особистості;

—залучення студентів до різноманітніх видів діяльності, які сприяють інтен¬сифікації процесу самовиховання;

—створення необхідних умов для систематичної цілеспрямованої роботи майбутніх педагогів над собою.

Змістовим орієнтиром для систематичної роботи над удосконаленням своєї особистості майбутньому педагогові може слугувати розроблений І. Чорноко-зовим "Кодекс професійної етики вчителя". Пропонуємо студентам ознайо¬митися з його змістом.

Див.: Психология и педагогика. Учебное пособие /Под ред. К.Абульхановой и др. — Москва: Совершенство, 1998. — С. 239.

Див.: Чернокозов И.И. Профессиональвая зтика учителя. — К.: Рад. школа, 1988.— С. 210-215.

РОЗДІЛ V. Самостійна робота студентів у системі підготовки до педагогічної діяльності

1. Ставлення вчителя до своєї праці.

Ставлення до педагогічної праці як до головного сенсу свого життя, діяль¬ності великого соціального значення, засобу реалізації своїх здібностей і со¬ціальних ідеалів.

— Вибирати професію вчителя свідомо, відповідно до педагогічного пок¬ликання.

—Любити педагогічну працю, прагнути до творчості в ній, використову¬вати прогресивні методи виховання і навчання.

—Сприяти поліпшенню умов педагогічної праці, боротися з усім, що зава¬жає вихованню підростаючого покоління.

— Піклуватися про якісне поповнення професійної групи вчителів за раху¬нок здібної до педагогічної праці молоді.

2. Ставлення вчителя до учнів.

Моральна відповідальність учителя за всебічний розвиток особистості учня. —Ставитись до учня як до особистості, поважати і підтримувати найцінніші її особистісні якості, сприяти розвитку.

— Прагнути, щоб ставлення до учня було не просто діловим, офіційним, але й мало людський, товариський характер.

— Любити дітей, бути уважним до кожної дитини, ставитись до її думок і вчинків як до значущих фактів.

— Вивчати внутрішній світ учнів, умови їх життя і діяльності для того, щоб, приймаючи рішення, передбачати педагогічні і соціальні наслідки своїх дій.

-— Бути вимогливим до учня, бачити в мірі вимогливості міру поваги до нього. Вимогливість має бути педагогічно і соціально доцільною — доброзич¬ливою, реальною, обгрунтованою, що сприяє всебічному розвитку учня.

— Нести моральну відповідальність за характер моральних відносин у системі "учитель—учень", бути свідомим організатором цих відносин і пе¬ретворювати їх у засіб прилучення учнів до моралі.

—Підходити до кожного учня з оптимістичною гіпотезою: вірити у великі можливості духовного і фізичного удосконалення учня, підтримувати його прагнення стати хорошою людиною.

—Бути витриманим з учнями, вміти терпляче вислуховувати і виправляти будь-які їхні помилки.

— Зміцнювати свій авторитет як людини і професіонала в очах дітей, вважа¬ти себе відповідальним не тільки за свою поведінку і висловлені думки, але й за правильне їх розуміння учнями.

— Не принижувати людської гідності дитини, бути нетерпимим до подіб¬них дій своїх колег.