Тема 3. Організація професійного самовиховання майбутніх педагогів

Майбутні педагоги намагаються позбутися таких негативних рис: ліні — 50,0 %, невпевненості—23,6 %, упертості—20,5 %, нервозності — 16,6 %, по 5,1% студентів працюють над подоланням неуважності, нестриманості, бай¬дужості до людей, егоїзму та інших негативних рис.

Серед прийомів роботи над собою студенти першого курсу називають: самокритику — 12,8 %, самопримус — 12,6 %, самоаналіз — 6,4 %, самосхвалення—6,4 %. Якщо зважити, що в арсеналі процесу самовиховання є понад два десятки спеціальних прийомів, то студенти першого курсу вико¬ристовують заледве четверту частину з них. При такій скромній обізнаності з прийомами самовиховання важко говорити про його інтенсивність та ре¬зультативність.

Організовуючи процес самовиховання студентів першого курсу, викладачі спираються, передусім, на той факт, що для них є характерним займатися само¬аналізом, самооцінкою, самовихованням, але практика засвідчує, що, зазвичай, це проходить нецілеспрямовано щодо майбутньої професії. Щоб самовиховання стало професійно усвідомленим та цілеспрямованим, майбутній педагог пови¬нен відчути, оцінити свою придатність до педагогічної професії.

В організації самовиховання студентів важливо враховувати рівень розвитку їх особистості, а саме:

— ступінь сформованості свідомості та самосвідомості;

— наявність постійної установки на самовдосконалення;

— вміння постановки цілей самовдосконалення, прогнозування очікуваних результатів;

—здатність до самопізнання, яка базується на розумінні особистих здібно¬стей, потреб, інтересів, життєвому самовизначенню; —здатність здійснювати самоуправління діяльністю;

— розуміння перспективи власного самовдосконалення як поєднання індивідуальних рис та типових, характерних для людей даної культури;

—сформованість інтелектуальних, моральних і вольових якостей; —розвиток творчої активності;

—готовність до співпраці з дорослими, які можуть дати поради, рекомен¬дації з питань самовиховання.

Основні завдання вищого педагогічного закладу освіти щодо самовихо¬вання майбутніх учителів:

• показати значення, актуальність процесу самовиховання для всебічного розвитку особистості людини;

Див.: Васильченко В.И. Формирование у будущих учителей потребности к самовоспи-танию змпатийности как необходимого злемента педагогической культури. // Психология педагогического общения. — Кировоград, 1990. — С. 124.

РОЗДІЛ V. Самостійна робота студентів у системі підготовки до педагогічної діяльності

— допомогти студентам в адекватній самооцінці своєї особистості;

— пробудити бажання зайнятися професійним самовихованням;

—допомогти розробити програму самовиховання, шляхи та засоби її реалізації;

—стимулювати у студентів потребу до організації самовиховання школярів у своїй подальшій практичній діяльності.

Основні причини, які ускладнюють організацію процесу самовиховання першокурсників,—поверхове знання змісту і специфіки педагогічної професії, вимог, які вона ставить до вчителя; відсутність достатніх знань про професійне самовиховання, про методику його здійснення; відсутність допомоги в орга¬нізації професійного самовиховання з боку викладачів.

Процес самовиховання майбутніх учителів можливий тільки за умови, що до них ставитимуться вимоги, дещо вищі від їх можливостей. Важливою умо¬вою є відношення студентів до поставлених вимог. Зрозуміло, що тільки при усвідомленому прийнятті цих вимог студент відчуватиме потребу у само¬вихованні. Оскільки процес самовиховання є неперервним, то і його мета, і поняття про ідеал постійно змінюються, а вимоги до студента мають постійно зростати.

Структурно процес самовиховання майбутніх педагогів можна умовно поділити на такі етапи:

— самоусвідомлення і прийняття рішення зайнятися самовихованням;

— планування і розробка програми самовиховання;

— безпосередня практична діяльність з реалізації поставлених завдань в роботі над собою;

— самоконтроль і самокорекція цієї діяльності.

Початок роботи майбутнього педагога із самовиховання—етап самопіз¬нання, яке дозволяє виявити свої здібності і можливості, рівень розвитку потріб¬них якостей особистості.

Самопізнання відбувається у таких напрямках: самопізнання себе в системі соціально-психологічних стосунків в умовах навчальної діяльності і тих вимог, які ставить до студентів ця діяльність; самопізнання рівня компетентності і якос¬тей власної особи, що здійснюється шляхом самоспостереження, самоаналізу своїх вчинків, поведінки, результатів діяльності; критичний аналіз висловлювань на свою адресу, самоперевірка себе в різних конкретних умовах діяльності; самооцінка, яка виробляється на основі співставлення наявних знань, умінь, якостей особистості з поставленими вимогами. Обов'язковою умовою об'єк¬тивності самопізнання виступає адекватна самооцінка, на основі якої забезпечується критичне ставлення майбутнього педагога до своїх досягнень і недоліків.