Тема 3. Освітні та освітньо-кваліфікаційні рівні

Тема 3. Освітні та освітньо-кваліфікащині рівні

Система освіти передбачає здобуття громадянами України певних освітніх та освітньо-кваліфікаційних рівнів.

Освітній рівень передбачає задоволення потреб особистості у здобутті за¬гальної середньої та вищої освіти шляхом навчання у різних типах закладів освіти. Законом України "Про освіту" встановлено такі освітні рівні: початкова загальна освіта, загальна середня освіта, повна загальна середня освіта, профе¬сійно-технічна освіта, базова вища освіта, повна вища освіта.

Освітньо-кваліфікаційним рівнем передбачено здобуття певного рівня осві¬ти і кваліфікації. Встановлено такі освітньо-кваліфікаційні рівні: кваліфікований робітник, молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр. Цим же законом визначаються також наукові ступені (кандидат наук, доктор наук) та вчені звання (старший науковий співробітник, доцент, професор).

Кваліфікований робітник—це освітньо-кваліфікаційний рівень фахівця, який на базі загальної середньої освіти здобув кваліфікаційний розряд, що визначає ступінь кваліфікації робітника відповідно до тарифно-кваліфікаційного довідника.

Молодший спеціаліст—це освітньо-кваліфікаційний рівень фахівця, який на основі повної загальної середньої освіти здобув загальнокультурну підготов¬ку, спеціальні уміння та знання, має певний досвід їх застосування для вирі¬шення типових професійних завдань, передбачених відповідною посадою.

Бакалавр — це освітньо-кваліфікаційний рівень фахівця, який на основі повної загальної середньої освіти здобув поглиблену загальнокультурну підго¬товку, фундаментальні та професійноорієнтовані уміння і знання щодо узагаль¬неного об'єкта праці і здатний вирішувати типові професійні завдання, перед¬бачені дп відповідних посад.

Спеціаліст—це освітньо-кваліфікаційний рівень фахівця, який на основі кваліфікаціїбажаяавра здобув спеціальні уміння та знання, має певний досвід їх застосування для вирішення складних професійних завдань, передбачених для відповідних посад.

Магістр—освітньо-кваліфікаційний рівень фахівця, який на основі кваліфі¬кації бакалавра або спеціаліста здобув поглиблені спеціальні уміння та знання іиноваційного характеру, має певний досвід їх застосування та продукування і вирішення проблемних професійних завдань у певній галузі.

Кандидат наук - перший науковий ступінь в Україні, що присуджується о, ясі склали кандидатський мінімум і захистили кандидатську дисертацію. Ступінь кандидата наук присуджують спеціалізовані ради і або науково-дослідних установ.

РОЗДІЛ VI. Система освіти в Україні

Доктор наук — науковий ступінь, який присуджується особам, що захис¬тили докторську дисертацію й мали до того, як правило, вчений ступінь канди¬дата наук (в Україні) або магістра.

Старший науковий співробітник—вчене звання і штатна посада в науково-дослідних установах. Це звання присуджується докторам і кандидатам наук, які мають друковані праці або винаходи і обіймають відповідні посади.

Доцент—вчене звання для викладачів вищих закладів освіти, яке присвоює¬ться особам, що мають, як правило, науковий ступінь кандидата наук, друковані наукові праці або винаходи і обрані на посаду.

Професор—вчене звання, що присвоюється найбільш кваліфікованим викла¬дачам вищих закладів освіти і науковим працівникам науково-дослідних установ. Це звання надається особам, які мають вчений ступінь доктора наук, а в окремих випад¬ках —висококваліфікованим спеціалістам, які не здобули вченого звання, але мають певні заслуги в галузі науки, техніки, з багаторічною педагогічною діяльністю, а також є авторами наукових праць і навчально-методичних посібників.

Соціально-економічні та політичні зміни у суспільстві, зміцнення держав¬ності України, входження її в цивілізоване світове співтовариство неможливе без структурної реформи національної системи вищої освіти. Однією із переду¬мов входження України до єдиної Європейської зони вищої освіти є реалізація системою вищої освіти в Україні ідей Болонського процесу. Пропозиції, які виконуються в рамках Болонського процесу, зводяться в основному до шести ключових позицій:

1. Введення двоциклового навчання. Фактично пропонується ввести

два цикли навчання: 1-й — до одержання першого академічного ступеня

і 2-й — після його одержання. При цьому тривалість навчання на першому

циклі має бути не менше трьох і не більше чотирьох років. Навчання впродовж

другого циклу може передбачати отримання ступеня магістра (через один-

два роки навчання після одержання першого ступеня) і (або) докторського

ступеня (за умови загальної тривалості навчання 7-8 років).

2. Контроль якості освіти. Передбачається організація акредитаційних агентів, незалежних від національних урядів і міжнародних організацій. Оцінка грунтуватиметься не на тривалості навчання, а на знаннях, уміннях і навичках, отриманих випускниками. Одночасно будуть встановлені стандарти трансна¬ціональної освіти.

3. Розширення мобільності. На основі виконання попередніх пунктів передбачається істотний розвиток мобільності студентів. Окрім того, ставиться питання про розширення мобільності викладацького та іншого персоналу для взаємного збагачення європейським досвідом. Передбачається зміна націо¬нальних законодавчих актів у сфері працевлаштування іноземців.