- •Історія економіки та економічної думки Навчальний посібник
- •Рекомендовано до друку вченою радою Тернопільського національного економічного університету грудня 2009 р.
- •1.1. Предмет і методологія історії економіки та економічної думки, її місце в системі економічних наук. Економічний мейнстрім
- •1.2. Розвиток історії економіки та економічної думки як науки і навчальної дисципліни
- •1.3. Проблеми періодизації історії економіки та економічної думки. Цивілізаційна парадигма суспільного розвитку
- •1.4. Мета і завдання курсу «Історія економіки та економічної думки»
- •Навчальний тренінг
- •Розділ 1. Господарство первісних суспільств. Господарство та економічна думка суспільств доіндустріальних ранніх і традиційних цивілізацій Тема 2.
- •2.1. Господарство та господарська діяльність у первіснообщинному суспільстві. Неолітична революція
- •Господарство суспільств первісної історії України
- •Навчальний тренінг
- •Питання і завдання для самоперевірки та контролю засвоєння знань
- •Тема 3. Господарство та економічна думка суспільств ранніх цивілізацій
- •3.1. Становлення господарської сфери суспільств
- •Економічний розвиток ранніх (локальних, «доосьових») давньосхідних цивілізацій визначають такі характеристики.
- •3.2. Господарський розвиток та економічна думка в Месопотамії
- •3.3. Господарський розвиток стародавнього Єгипту та його
- •Відображення в економічній думці.
- •3.4. Суспільство Кріто-Мікенської цивілізації та особливості його господарського розвитку.
- •3.5. Господарство населення доби бронзи та раннього заліза первісного суспільства на території України
- •Навчальний тренінг
- •Питання і завдання для самоперевірки та контролю засвоєння знань
- •Тема 4.
- •4.1. «Осьовий час» і формування сучасних цивілізацій
- •4.2. Східна цивілізація та її характеристика в «осьовий час».
- •4.3. Західна цивілізація та господарський розвиток
- •4.3.1. Господарство та економічна думка Стародавньої Греції
- •4.3.2. Господарство та економічна думка Стародавнього Риму.
- •4.4. Господарство населення на території України в «осьовий час».
- •Навчальний тренінг
- •Тема 5 Господарство та економічна думка суспільств середньовіччя Європи (кінець V−XV ст.)
- •Загальні характеристики економічного розвитку
- •Господарство та економічна думка держав Західноєвропейської цивілізації.
- •5.2.1. Періодизація, типологізація та загальні риси феодальної системи господарства. Економічні ідеї західноєвропейських мислителів
- •5.2.2. Еволюція аграрної екноміки
- •5.2.3. Міста, ремесло і торгівля в господарській системі феодального суспільства.
- •5.3. Розвиток феодальної системи господарства на українських землях (VI−XV ст.). Пам’ятки економічної думки.
- •5.3.3. Економічний розвиток українських земель в умовах феодальної роздробленості (середина XII ст. – перша половина XIV ст.).
- •Господарський розвиток українських земель під владою Польші та Литви, його відображення в документальних джерелах.
- •Навчальний тренінг
- •Формування Новоєвропейсько-Північноатлантичної (Європейської) цивілізації. Вплив цивілізаційних факторів на господарство країн європейської цивілізації.
- •6.2. Становлення ринкового господарство у країнах Європейської цивілізації. Розвиток меркантилістської доктрини.
- •6.3. Особливості первісного нагромадження капіталу та меркантилізму в провідних країнах Західної Європи та сша.
- •6.4. Виникнення класичної політичної економії.
- •6.4.1. Базові ідейно-теоретичні та методологічні засади
- •6.4.2. Зародження класичної політичної економії. В. Петті. П. Буагільбер.
- •6.4.3. Економічна школа фізіократів. Ф. Кенє. А. Тюрго
- •6.4.5. Становлення економічної теорії як науки.
- •6.5. Виникнення соціалістичних ідей.
- •Утвердження ринкового господарства. Еволюція класичної політичної економії
- •Особливості розвитку ринкового господарства
- •7.2.1. Економічний розвиток Великої Британії. Дослідження ринкового господарства у працях д. Рікардо, т. Мальтуса, н. Сеніора, Дж. С. Міля
- •7.2.2. Економічний розвиток Франції. Особливості аналізу ринкового господарства у працях ж.-б. Сея, к.Ф. Бастіа, с. Сісмонді
- •7.2.3. Розвиток господарства Німеччини. Виникнення національної політичної економії. Розвиток «старої» історичної школи
- •2.4. Економічний розвиток сша. Значення ліберальної теорії г.Ч. Кері для становлення капіталістичних відносин у країні
- •7. 3. Розвиток соціалістичних економічних ідей
- •7.3.1. Економічні ідеї пізнього утопічного соціалізму.
- •7.3.2. Марксистське економічна теорія.
- •Тема 8.
- •8.1. Значення політичного чинника для розвитку господарства українсь-ких земель. Регіонально-територіальний характер економіки України
- •8.2. Економічний розвиток українських земель
- •8.2.1. Розвиток аграрної економіки
- •8.2.2. Розвиток міст.
- •8.2.3. Розвиток промисловості. Мануфактурний період української промисловості
- •8.2.4. Розвиток українського національного ринку. Зовнішньоекономічні відносини українських земель
- •8.2.5. Фінансово-грошові системи на території України
- •8.2.6. Господарство Запорізької Січі.
- •8.3. Меркантилізм в суспільно-економічній думці України.
- •8.4. Господарство України
- •Промисловість Східної та Західної України.
- •8.4.2. Організація та економіка сільського господарства
- •8.4.3. Аграрні реформи в 1848 р. І 1861 р.
- •8.4.4. Внутрішня і зовнішня торгівля.
- •8.4.5. Інансово-грошові системи на території України.
- •8.5. Поширення ідей економічного лібералізму в українській економічній літературі. Розвиток ідей класичної політичної економії.
- •Тема 9.
- •9.1. Загальні тенденції господарського розвитку країн Європейської цивілізації. Перша хвиля глобалізації
- •Маржиналізм. Становлення неокласичної економічної теорії
- •9.2.1. Теоретико-методологічні засади маржиналізму і неокласичної економічної теорії. Попередники маржиналізму
- •9.2.2. Австрійська школа. Теорія граничної корисності
- •9.2.3. Математична школа в економічній теорії.
- •Ринок споживчих товарів і послуг
- •Домашні господарства
- •Особливості господарської системи Великої Британії.
- •Перетворення сша на провідну індустріальну державу світу. Американська школа маржиналізму.
- •9.5. Індустріальний розвиток Німеччини. Розвиток історичної школи. Соціальний напрям політичної економії як передумова появи інституціоналізму.
- •7.2.3. Соціальний напрям у політичній економії
- •9.6. Економічний розвиток Франції
- •7. Становлення капіталістичної економіки Японії
- •Навчальний тренінг
- •Тема 10.
- •Утвердження ринкових форм господарства в Україні
- •10.1.1. Загальна характеристика індустріального розвитку економіки України.
- •10.1.2. Розвиток промисловості у Східній та Західній Україні.
- •Аграрні відносини та стан сільського господарства.
- •Внутрішня торгівля в системі ринкових відносин.
- •1. 5. Фінансова та банківсько-грошова системи на території Украни
- •Основні напрями економічної думки України. Місце
- •10.2.1. Вітчизняні класифікації економічної теорії та економічної науки. Питання предмета, методології та кризи політичної економії
- •10..2.2. Становлення теорії акціонерного підприємництва.
- •Розвиток ідей маржиналізму в дослідженнях
- •10.2.4. Аграрні проблеми та ідеї кооперації у працях
- •10.2.5. Демократична економічна думка м. Павлика та і. Франка.
- •11.3.4. Поширення в Україні марксистського економічного вчення
- •Тема 11.
- •11.1. Економічні наслідки Першої світової війни. Зростання
- •Зародження інституціонального напряму економічної думки
- •11.4. Світова економічна криза (1929–1933 рр.)
- •11.5. Виникнення кейнсіанства. Теоретична система Дж. М. Кейнса
- •11.6. Розвиток неокласичних теорій
- •11.6 Еволюціяна теорія Шумпетера.
- •11.7. Виникнення, сутність та методологічні засади неолібералізму.
- •11.8. Економічний розвиток європейських країн і сша в період Другої світової війни та її вплив на структуру господарства.
- •Навчальний тренінг
8.2.6. Господарство Запорізької Січі.
Запорозька Січ — «Вольності Війська Запорізького» ― в історичній літературі оцінюється як демократична республіка за формою, самоврядна військово-політична організація народної самооборони з комбінованою громадсько-індивідуальною господарською системою, яка ґрунтувалася на засадах особистої свободи козаків, демократії, самоуправління, федералізму та економічного лібералізму. Територія Запорізької Січі охоплювала землі на південь від річок Тясмина і Орелі (у межах сучасної Запорізької, Дніпропетровської, Донецької, Миколаївської, Кіровоградської, Одеської областей). Після повернення козаків у 1734 р. з підданства Туреччини завершився перехід від насильницького здобичництва до мирного господарювання. Землі Запорізької Січі освоювали методом народної колонізації. В 50-х рр. XVIII ст. царський уряд почав їх заселяти сербськими і німецькими колоністами. Поселенців вважали державними селяни, вони отримували землі на основі спадкового володіння в розмірі 26–30 десятин, грошові позики, право продажу горілки, солі, безмитної торгівлі із закордоном. Після зруйнування Січі (1775 р.) 4–5 млн. десятин землі було подаровано царським вельможам. Кожен дворянин міг отримати 1500 десятин, якщо за кілька років заселить на ній не менш ніж 13 подвір’їв селян.
Господарство запорізького козацтва складалося з двох секторів: січового та індивідуального, які організовували у паланках ― адміністративно-господарських територіях (у різні часи налічувалося від 5 до 8). Центром паланки була слобода, де перебувала адміністрація на чолі з полковником. В історико-економічній літературі питання земельної власності на Січі є дискусійним. Більшість учених вважають, що земля на основі феодального права належала Кошу Запорізькому як власність всіх козаків, які мали право землекористування, не могли без згоди кошової старшини землю продавати, закладати, передавати у спадок.
Січове господарство поділялося на загальносічове та курінне. Кіш як центральний запорізький уряд утримував загальновійськові табуни коней, череди худоби, отари овець і торгував ними з Польщею, Гетьманщиною і Росією. Кожен із 38 куренів (своєрідна казарма, в якій постійно проживали козаки) був самостійною економічною одиницею Січі, мав власне майно і доходи, користувався рибними угіддями, пасовищами та сіножатями, котрі щорічно жеребкуванням переділяв Кіш.
Індивідуально-трудовою діяльністю займалися сімейні козаки, яких називали гніздюками, та селяни. Вони жили на території паланок у зимівниках (хуторах) і слободах. У 1775 р. при зруйнуванні Січі було описано 45 сіл і 1601 зимівник. Мешканці слобід поділялись на дві громади: козацьку і селянську (посполиту). Будівлі, худоба, пасіки та інше майно становило приватну власність. Зимівники засновували на правах вільного першого займання земельної ділянки, яке мало юридичну силу і не обмежувалось. Проте пізніше право заснувати хутір надавав Кіш. Відбувався поступовий процес перетворення загальнокозацької земельно власності у приватну. Виробництво ґрунтувалося на власній та найманій праці. Лише незначна частина зимівників мала товарний характер, більшу частину становили невеликі напівнатуральні господарства. В економічній літературі індивідуальний сектор запорізької економіки характеризують як самозабезпечувану економіку прожиткового мінімуму. Козаки займались землеробством, тваринництвом, рибальством, полюванням, бортництвом і пасічництвом.
Внутрішня торгівля була дрібнотоварною, обмежувалася продуктами харчування та предметами побуту. Існували базари, лавки, ятки, шинки, заїжджі двори, торгові ряди. Зовнішня посередницько-транзитна та самостійна торгівля мала велике значення. Запорізька Січ торгувала з Лівобережною та Правобережною Україною, Польщею, Росією, Туреччиною. Ввозили предмети першої необхідності в козацькому житті, зброю і кінську збрую, а також лимонний сік, оливи, камфору, скло, ізюм, кофе, горіхи. Торгували сіллю, рибою, кіньми, худобою, хутром, шкірою, полотном, залізом, канатом. Частина товару була безпосередньо з Січі, частина ― з України на основі посередницької торгівлі. Зберігався вільний продаж спиртних напоїв. Обсяг зовнішньої торгівлі Запорожжя у середині XVIII ст. становив близько 1 млн. руб. Вона мала пасивний баланс: імпорт у сім разів перевищував експорт.
Фінансовою установою Запорізької Січі був Скарб, який функціонував як державна скарбниця. В ньому зберігалися гроші, різні цінності, що надходили в розпорядження кошового отамана і козацької ради, архів, військові клейноди, а також вогнепальна зброя та бойові припаси.
Джерелами скарбу були податки, натуральні та особисті повинності, оренди, військова здобич, утримання польського короля і російського царя. Податки стягували че рез ціни на товари, з доходів від промислів і сільськогосподарської діяльності (військовий оклад, подимне, господарська десятина і медове, мостове, мито). Козаки не сплачували податків на споживчі товари, на відміну від некозаків. Кіш тимчасово або постійно звільняв від податків заслужених або збіднілих козаків. Вчені вважають, що в 1775 р. при ліквідації Запорізької Січі річний бюджет становив 200 тис. руб., у валюті початку 90-х рр. XX ст. він оцінюється в 10−12 млн. дол. США.
У грошовому обігу були російські гроші, турецькі леви, австрійські й голландські талери, єфимки. Здійснювалися значні кредитні операції та продаж цінностей з відстрочкою платежів. При ліквідації Січі в інвентарних описах конфіскованого майна старшини разом із готівкою зазначені векселі й боргові розписки на тисячі карбованців. Існував державний кредит.