Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Навчальний посібник_т.1-11_30.10.2009р..doc
Скачиваний:
18
Добавлен:
15.11.2018
Размер:
3.93 Mб
Скачать

Навчальний тренінг

Основні поняття і терміни:

Дезінтеграція світової економіки. План Дауеса. План Юнга. Традиційний та сучасний інституціоналізм. Інституція (інститут). Інституційні зміни. Методологія традиційного інституціоналізму. Ранній критичний інституціоналізм. Пізній позитивістський інституціоналізм. Абсентеїстська власніть. „Ефект Веблена”. „Економіка колективних дій”. Теорія економічного розвитку Й. Шумпетера. Соціальна школа інституціоналізму.

„Кейнсіанська революція”. Макроекономічна теорія Кейнса. Макроекономічний метод. Сукупний попит. Сукупна пропозиція. Виробничий попит. Мультиплікатор інвестицій Кейнса. Мультиплікатор доходу. Принцип акселерації.

Чиста монополія. Абсолютна монополія. Монополістична конкуренція. Недосконала конкуренція. Теорія олігополії. Дуополія. Олігополія. Нецінова конкуренція. Монопольний прибуток. Теорія врівноважуючої сили. Неолібералізм. Ордолібералізм. Ідеальний тип господарства.

Питання і завдання для самоперевірки та контролю засвоєння знань

  1. Проаналізуйте економічні аспекти Версальського договору та їх відображення у праці Дж. М.Кейнса «Економічні наслідки Версальського договору».

  2. Які причини виникнення інституціоналізму?. Розкрийте етапи розвитку, предмет аналізу, особливості економічних поглядів. Охарактеризуйте теоретико-методологічні засади та основні напрямки раннього інституціоналізму. Порівняйте основні положення раннього та пізнього інституціоналізму. У чому полягає науковий внесок досліджень інституціоналістів?

  3. В чому полягають особливості предмету та методу дослідження Дж. М. Кейнса?

  4. Сформулюйте основні положення теорії Дж. М. Кейнса. У чому сутність мультиплікатора інвестицій Дж. М.Кейнса?

  5. Який вплив теорії Дж. М. Кейнса на економічну науку та господарську практику економічно розвинутих країн?

  6. Які особливості неоліберальних теорій державного регулювання економіки?

  7. Що спільного та відмінного у методології неолібералізму із класичною та неокласичною теоретичною платформою?

  8. Проаналізуйте відмінності у баченні ролі держави в економіці кейнсіанською і неоліберальною теоріями.

  9. Розкрийте сутність теорії монополістичної конкуренції Е. Чемберліна.

  10. Охарактеризуйте теорію недосконалої конкуренції Дж. Робінсон. Чому вона вважається логічним продовженнм неокласичного підходу А. Маршалла?

  11. Охарактеризувати основні етапи розвитку економіки провідних країн світу.

  12. Простежити процес розвитку масштабів і форм державного регулювання економіки на конкретних історико-економічних прикладах.

  13. Який вплив світових війн на розвиток економічно розвинених держав? Чому економіка США зміцнила міжнародні позиції у роки Першої та Другої світових війн ?

Навчальні завдання для самостійної роботи

1. Порівняти «Новий курс» Ф. Рузвельта, програму виходу з економічної кризи Дж. Мея у Великій Британії, економічну політику уряду Народного фронту у Франції, економічну політику нацистської Німеччини, як варіанти виходу з економічної кризи 1929–1933 рр. Визначити національні особливості економічної політики провідних країн світу.

Зразки тестових завдвнь

Тест 1.

Тест. 2.

Першоджерела

  1. Кейнс Дж . М. Общая теория занятости, процента и денег: пер. с англ. / Дж. М. Кейнс; общая ред. и предисл. А. Г. Милейковского, И.М. Осадчей. –– М.: Прогресс, 1978.

  2. Кейнс Дж. М. Трактат про грошову реформу. Загальна теорія зайнятості, процента та грошей: реф.-дайдж. / укл. Фещенко В. М. – К.: АУБ, 1999.

  3. Робинсон Дж. Экономическая теория несовершенной конкуренции / пер . с англ.; вступ. статья и общ. ред. И.М. Осадчей. – М.: Прогресс, 1986.

  4. Чемберлен Э. Теория монополистической конкуренции: Реориентация теории стоимости / пер. с англ.; под ред. Ю. Я. Ольсевича. – М.: Экономика, 1996.

  5. Эрхард Л. Благосостояние для всех. – М., 1991.

Рекомендована література

  1. Бартенев С . А . Экономическая история: учебник . – М.: Экономист, 2004.

  2. Березин И. Краткая история экономического развития . – М ., 2000.

  3. Ван дер Вее Г. История мировой экономики : 1945–1990 гг. – М.: Наука, 1994.

  4. Венедиктов А . В . Избранные труды по гражданському праву : в 2 т.— Т. 2. – М.: Статут, 2004.

  5. Гринчуцький В., Родіонова Л. Економічна історія зарубіжних країн. Курс лекцій. – Тернопіль, 2004.

  6. История мировой экономики. Хозяйственные реформы 1920–1990 гг. – Учеб. пособие / Под. ред. А. Марковой. – М., 1995.

  7. Кавтарадзе Г.А. История экономического развития Запада. – М.:Энигма, 2005.

  8. Конотопов М., Сметанин С. История экономики: учебник. – М.: Академический Проект, 2000.

  9. Лортикян Э. История экономических реформ: Мировой опыт второй половини XIX–XX вв. – Харьков, 1999.

  10. Родіонова Л.А. Економічна історія. Навчальний посібник. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2007.

  11. Райзберг Б. А., Л. Ш. Лозовский, Е. Б. Стародубцев. Современный экономический словарь: 4-е изд . – М, 2003.

  12. Толмачева Р. П. Экономическая история: генезис рыночной экономики: учебник. – М.: Дашков и К о, 2002.

  13. Экономическая история мира. Европа. – Т. 3 / под общ. ред. М.В. Конотопова. – М.: Дашков и Ко, 2005.

  14. История экономических учений. Ч. ІІ: учебник / под ред .А.Г. Худокормова. – М.: Изд -во МГУ, 1994.

1 Економічна історія України: Навчальний посібник / Уперенко М.О., Кузнєцов Е.А.,

Парієнко Г.К. та ін. – Х.: ТОВ «Одіссей», 2004. – С. 11–12.

2 Історія економіки та економічної думки: Навч.-метод. посіб. для самостійного вивчення дисципліни / С.В. Степаненко, В.М. Фещенко, Н.О. Тимочко та ін. – К.: КНЕУ, 2008. – С. 32–34.

1 Історія економічних учень: Підручник: У 2 ч. – Ч. 1 / За ред. В.Д.Базилевича. – 3-тє вид. випр. і доп. – К, 2006. – С. 10–11.

1 З грец. paradigma – приклад, зразок. Трактується як матриця, програма дослідження, фундаментальна картина предмета наукового аналізу.

1 Історія економічних учень: Підручник: У 2 ч. – Ч. 1 / За ред. В.Д.Базилевича. – 3-тє вид. випр. і доп. – К, 2006. – С. 15–16.

1 Евристика – з грец. (heurisko) знаходжу, трактується як творче мислення для дослідження та пошуку істини.

1 Відродження (Ренесанс) – період у культурному розвитку країн Західної та Центральної Європи, зумовлений становленням ринкових відносин у XIV‑XVII ст.

2 Просвітительство – культура та ідеологія XVIII ст., спрямована на поширення освіти, наукових знань, світський характер суспільного життя.

1 Цивілізація ― латинською вихований, громадянський, те, що характеризує громадянииа. Вперше термін цивілізація, що означав високий рівнь громадянського та культурного розвитку, використав француз В. Мірабо в 1757 р.

1 Иноземцев В. А. Очерки истории экономической общественной формации: Научное издание. – М.: Таурус Альфа, Век, 1996. – С. 29–52.

2 Ю.В. Павленко. История мирової цивилизации. – К, 2002. – С. 38–39.

1 Дискретність – розрив., преривістість.

1 А.Філіпенко вважає, що аграрна цивілізація починається від неолітичног революції з VII тис. до н. е. / А.С. Філіпенко. Глобальні форми економічного розвитку: Історія і сучасність. – К.: Знання, 2007. – С. 41.

2 Основи політичної теорії: політекономічний аспект: Підручник. / За ред. Г. Н. Климко. – К.: Знання-Прес, 2002. – С. 294–295.

1 Шумпетер Й.А. История экономыческого анализа: Пер. с англ. – СПб.: Экон. шк., 2001. С. 61. 498, 991992, 1088.

2 Основи економічної теорії: політ економічний аспект: Підручник / Відп. Ред.. Г.Н.Климко. – 4-те вид., перерд. І доп. – К.: Знання-Прес, 2002. – С. 576–577.

1 Історія економіки та економічної думки: Навч.-метод. Посіб. для самостійного вивчення дисципліни. – С. 7–8, 43.

2 Антропогенез – це формування фізичного типу людини та людського суспільсьва.

1 Ю. Павленко. История мировой цивилизации. – С. 194‑195.

2 Етнос – плем’я, народ, етнічна спільність.

1 Ю. Павлено. История мировой цивилизиции. – С. 256‑257.

1 Сучасні дослідники для характеристики товарних відносин давньосхідного господарства використовують поняття "примітивне товарне виробництво" як складову еволюції товарного господарства. Ознакою примітивного товарного виробництва є міновий (бартерний) обмін.

1 Шудри – нащадки дравидомовного населення Індії, неарії.

1 Засновник буддизму ― Сиддхартха Гаутама ― принц з кшатрійського військово-аристократич-ного роду порвав із своїм соціальним колом і першим досяг нірвани (вищий стан, блаженство людської душі, яка звільняється від страждань, життєвих радощів і зливається з духовною, божественною першоосновою світу). Будда ― «Просвітлений».

2 Веди ― священі книги індо-арієв, що складаються з давніх молитв, релігійних гімнів, магічних заклинань.

1 Основним джерелом знань з історії даного періоду є поеми „Іліада” та „Одисея”, автором яких вважають легендарного давньогрецького поета Гомера.

1 Південно-східна частина Середньої Греції, центральне місто ― Афіни.

1 Спарта ― місто-держава на території Пелопоннесу (півострів на півдні Греції).

1 За назвами островів Евба і Егіна в Егейському морі.

1 В науковій літературі для визначення товарного сектора античної економіки вживаються поняття просте товарне господарство та структурне товарне господарство.

1 У Болонському університеті впродовж XI−XIII ст. функціонував лише правовий факультет, де вивчали римське та канонічне право. В XIV ст. засновані факультети теології, філософії та медицини.

1 Франки ― загальна назва військових дружин германських племен, які служили Римській імперії та розселювалися переважно з II ст. на території провінції Галлії. Точних даних щодо чисельності франків немає. Відомо, що засновник Франкського королівства Хлодвіг (488−511) мав 60-тисячне військо. Територія Галії ввійшла до трьох варварських королівств: Франкського, Бургунського, Вест готського. Політичну історію королівства поділяють на два періоди: правління династії Меровінгів (486−751 рр.) і Каролінгів (751−843 рр.).

1 Варварські королівства поділялися на адміністративні округи ― графства на чолі з графами, які були вищими виконавчими та судовими особами. Герцоги були вищими адміністративними особами для декількох графств.

1 В IX–X ст. термін «лицарь» означав воїна, що ніс військову службу в сеньйора, а з XII–XIII ст. ― людину знатного походження, на відміну від селян.

1. Прокопій Кесарійський за 527 р. згадує про напад «гунів, слов’ян та антів» на Візантію. Йордан зазаначав, що готський король Германарих підкорив у 375 р. н. е. «венедів, антів і склавінів».

1 На території України поляни проживали в Середньому Подніпров’ї, древляни ― за течією правих приток Прип’яті, сіверяни ― на Лівобережжі, волиняни або дуліби ― в басейні Західного Бугу, хорвати ― в Прикарпатті, уличі й тіверці ― між Південним Бугом і Дністром.

1 У літературі розрізняють дві редакції «Руської Правди»: кратку, що складається з «Правди Ярослава», розробленої у 10151016 рр., «Правди Ярославичів» (1072 р.) та «Пространну Правду» початку XII ст.

1 В історико-економічній літературі окремі дослідники традиційно межу між Середньовіччям та Новим часом визначають Англійською революцією середини XVII ст.

2 Ознаки індустріальної економіки розкриті у темі 1.

1 Поняття «меркантилізм» походить від латинського слова «merkari» ― торгувати. В англійській і французькій мовах «mercantile» ― «торговий», а італійське «merkante» означає «торговець», «купець».

1 Цей принцип означає: «Дайте людям самим робити свої справи, дайте справам іти своїм ходом», або «нехай все іде, як іде».

1 Блауг [6, с. 205

1 Сей Ж.-Б. Трактат по політической экономии // Сей Ж.-Б. Трактат по политической экономим. Бастиа .Ф. Экономические софизмы. Экономические гармонии. – М.: Дело, 2000. – С. З1.

1 Сей Ж.-Б. Трактат по політической экономии // Сей Ж.-Б. Трактат по политической экономим. Бастиа .Ф. Экономические софизмы. Экономические гармонии. – М.: Дело, 2000. – С. 197‑198.

* Фаланга є своєрідним виробничо-споживчим товариством, займає земельну площу близько однієї квадратної милі і в ній живе, працює і відпочиває трудовий колектив чисельність 1,5-2 тис. осіб.

1 Угорське королівство та Молдавське князівство перебували під владою Туреччини.

1 Організований президентом Малоросійської колегії П. О. Рум’янцевим. Охоплював подушний перепис населення, географічний опис, кількісний і майновий стани всіх верств населення.

1 Злупко С.

1 В історичних джерелах дані можуть дещо коливатися.

1

1 Лортикян Э.Л. История экономики и экономической мысли Украины. Эволюция рыночноъ экономики. – Харьков: Консум, 2004. – С. 19.

1 Від фр. marginal — граничний, крайній, в економічній літературі «маржинальний» означає також «додатковий», трактується як приріст певного показника (корисності, витрат, доходу) на додаткову одиницю фактора.

1Блауг М. Економічна думка в ретроспективі. – К.: Вид-во Соломії Павличко „Основи”, 2001.‑ С. 270.

1 Історія економічних учень: Підручник: У 2 ч. – Ч. 1 / За ред. В.Д. Базидевича. ‑ №-тє вид., випр. І доп. – К.: Знання, 2006. – С. 471‑472.

1 У тексті використовуватиметься назва Галичина лише щодо українських земель. Поляки традиційно називають свої землі у складі Австрійської імперії Малопольщею. Галичина і Малопольща належали до Королівства Галіції та Володимирії з Великим князівством Краківським, Освенцівським і Заборським (1774 р.).

1 У тексті використовується російська назва грошової одиниці Російської імперії.

1 Мировая экономика и международные отношения. – 2001. – № 9. – С. 90–114.

1 Кооператив – це первинна громадсько-господарська організація, підприємство на основі колективної (групової) форми власності; кооперація – сукупність первинних кооперативів, їх спілок; кооперативних рух – громадська організаційно-масова, політична, культурно-просвітницька діяльність членів кооперативів.

1 У науковій літературі статистичні дані можуть коливатися. Називається цифра 2,99 млн. селянських господарств (дворів), у т. ч. колишніх поміщицьких селян – 1626397, державних – 1249133, удільних – 5059, чиншевиків – 21052. Статистичних даних щодо інших власників землі, зокрема купців і підприємців, немає.

1 Основні положення реформи розробив С. Ю. Вітте – голова Комітету міністрів у 1904–1906 рр.

1 За іншими даними в 1916 р. 533,6 тис. хуторів і відрубів мали 3,8 млн. десятин землі. Це приблизно 17,78% селянських дворів, які обробляли 20,87% надільної землі.

1

1 Монізм (від грец. топ.08 — "один") — філософське вчення, яке визнає основою всього, що існує, тільки одне начало. У цьому випадку поняття "моністичний" застосовується в розумінні того, що докази ґрунтуються тільки на од­нобічному підході.

1 Наукове значення статті Є. Слуцького було оцінено тільки через 20 років, коли відомі теоретики Р. Аллен і Дж. Гікс випадково знайшли її в цьому італій­ському часописі. У 1936 р. Р. Аллен у спеціальній праці ознайомив з ідеями Є. Слуцького, які він оцінив надзвичайно високо, широку наукову громад­ськість. У1939 р. з друку вийшла книга Дж. Гікса "Вартість і капітал", в основу якої було покладено теорію поведінки споживача Є. Слуцького (тут видатний англійський теоретик називає Є. Слуцького одним із своїх учителів). У СРСР стаття Є. Слуцького була видана в перекладі російською в Москві тільки в 1963 р.

2 Праксеологія (від грец. слів ргахіз — "діло, діяльність, практика" і Іо£оз — "вчення") — загальна теорія раціональної людської діяльності.

1 Галузі, що найактивніше розвивалися в період промислового перевороту.

1 Кейнс Дж. М. Общая теория занятости, процента і денег: пер. с англ.. / ДЖ.М. Кейнс; общая ред. и предисл. А.Г. Милейковского, И.М. Осадчий. – М.:Прогрес, 1978. – C. 301‑302.

1 Шумпетер Й. Теорія екномического развития. – М.: Прогрес, 1982. – С. 53.

2 Винарчук П. Спасенне идей: Й. Шумпетер и ключевые проблемы противоборствующих экономических теорий // Вопросы экономики. – 2003. – № 11. – С. 15‑16; Маевский В.О. О взаимоотношении зкономической теории и ортодоксии // Вопросы экономики. – 2003. – № 11. – С. 4.

1 Чухно А.А., Юхименко П.І., Леоненко П.М. Сучасні економічні теорії: Підручник / За ред. А.А. Чухна. – К.: Знання, 2007. – С. 30.

1 Автором терміну «ліберальний інтервенціонізм» є німецький економіст А. Рюстов, який вжив у 1932 році це словосполучення, обґрунтовуючи державне «втручання не проти дії законів ринку, не для досягнення якогось нового стану, не для уповільнення, а для пришвидшення природного процесу розвитку».

2 Окрім названих учених і шкіл, плідний внесок у розвиток ідей неолібералізму після Другої світової війни зробили М. Фрідмен, основоположник монетаризму; Л. Ерхард, представник фрайбурзької і А. Мюллер-Армак – кельнської.

1 За місцем знаходження університету, де працювали її представники.

157