10.2.4. Аграрні проблеми та ідеї кооперації у працях

М. Левитського, Т. Осадчого, Ф. Щербини, Б. Матроса.

Найвідомішими представниками ліберального народництва були П. Чубинський, П. Червінський, М. Левитський і Т. Осадчий.

Зокрема, П. Чубинський здійснив аналіз післяреформеного стану селянського господарства, який підтвердив напівкріпосницький характер реформи 1861 р. Він закликав до державної підтримки селянства, надання йому кредитів на пільгових умовах, організації ощадно-позичкових това­риств, провідну роль у чому мала відіграти інтелігенція, до ліквідації пере­шкод щодо вільного переміщення робочої сили, розвитку кустарних про­мислів, що мало створити більш сприятливі умови для появи нових робочих місць.

П. Червінський (1849‑1931) намагався обґрунтувати самобутній характер економічного розвитку Росії та України, спираючись на поєднання теорій марксизму і німецької "історичної школи" в політичній економії. При цьому він виокремив чотири типи господарства в розвитку людства, які змінювали один одного: патріархальне, рабське, кріпосне і товарне гос­подарство. Три перших типи він об'єднав під назвою "особисте натуральне господарство", протисталяючи йому "товарне господарство", якому власти­ва протилежність інтересів продавців і покупців товарів і робочої сили. Економіку Росії П. Червінський розглядав як перехідну від "особистого натурального" до товарного господарства. Тому він пропонував поєднати натуральне господарство з великим технічно вдосконаленим товарним ви­робництвом. У поєднанні "корінних основ" російського господарського ладу зі "здоровою основою європейської цивілізації" П. Червінський вбачав най-вигідніший господарський устрій і своєрідність вітчизняного шляху еконо­мічного розвитку.

Широковідомим представником ліберального народництва в Україні був також М. Левитський (1859—1936). Спираючись на теорію реалізації і криз Ж.Ш. Сісмонді, він заперечував прогресивну роль капіталізму, неми­нучість його розвитку в Росії та Україні. Паростки ринкових відносин у Росії Левитський вважав штучним явищем, закликав затримати і зупинити їх розвиток. Капіталізмові український народник протиставляв дрібне натуральне господарство селян і ремісників та різні форми кооперативного господарства, яке вважав найбільш доцільним устроєм.

Варто наголосити, що М. Левитський був визнаним прихильником, теоретиком і практиком кооперативного руху в господарстві України. Зокрема, на основі ідей його праці "Артільний договір" тільки протягом 1894— 1896 рр. на Півдні України було організовано 85 кооперативних спілок, або артілей.

Відомий народник, економіст і статистик Т. Осадчий, оперуючи фактичним матеріалом про стан розвитку селянського господарства, змушений був визнати, що капіталізм у Росії та Україні бурхливо розвивається, а та­кож прогресивність капіталістичних економічних відносин. Однак із пози­цій народницької ідеології він вважав цей процес украй небезпечним і неба­жаним. Ринковим формам господарювання Т. Осадчий протиставляв дрібне виробництво, вважаючи ідеальним самодостатнє, тобто натуральне, госпо­дарство середнього розміру.