2. Господарство суспільств первісної історії України

На території України кам’яний вік продовжувався із 1,5−1 млн. років тому по III тис. до н. е. (близько 2800/2750 рр. до н. е.). Переважна частина вчених вважає, що відтворювальне раннє землеробсько-тваринницьке господарство вже існувало в добу протонеоліту (VII−VI тис. до н. е) на Середньому Подніпров’ї, Волині та Прикарпатті, де поширилася культура суспільств Балкано‑Дунайсько‑Карпатського регіону. Існує точка зору, що утвердження відтворювального господарства на території України відбулося в мідному віці (3300−2800/2750 рр. до н. е.). Ранні землеробсько-тваринницькі культури були підкорені або знищені експансією індоєвропейських племен на зламі пізнього енеоліту та бронзового віку.

У неоліті в кінці VI−V тис. до н. е. на території Правобережної України виникла найвідоміша археологічна культура Трипілля-Кукутені (культура розписної кераміки). Вона пройшла ряд етапів у своєму розвитку, проіснувала до 2800/2750 рр. до н. е.

Трипільська культура була поширена на всій території України. Основу господарства становили землеробство і тваринництво. Вирощували майже всі зернові та садово-городні культури, що нині культивують в Україні. Землю обробляли мотикою з роговими, кістяними та кам’яними наконечниками, пізніше ралом. Збирали врожай зернових жнивними ножами, складними серпами з крем’яними вкладишами. Відомі зернотерки та зерносховища. Вважається, що на зламі III−II тис. до н. е. з’явилося перше орне знаряддя праці ― дерев’яне рало, в яке впрягали биків і коней. Продуктивність праці ралом у 40−50 разів вища, ніж ручною мотикою. Тваринництво було приселищним (стадним), розводили велику та дрібну рогату худобу, коней і свиней. У харчовому асортименті з’явилися молочні продукти. Велику рогату худобу (биків) використовували як тяглову силу. Транспортним засобом був віз із суцільними колесами. Ремесло розвивалося в межах общини, набуло спеціалізованого характеру (металообробне, гончарне), сформувалися його центри. Керамічні вироби випалювали за допомогою гончарного круга. Переважала розписна кераміка із спіралевідними мотивами. Трипільці знали холодне та гаряче кування, ливарство міді, сплави міді з сріблом. Руду плавили в ямах і печах. Формувалась землеробська громада. Поселення були багатофункціональні, різних типів за територією: від малих (до 4−8 га) до великих (понад 10 га) та гігантів (до 400 га). Простежуються риси планування, виявлено місця громадського користування. Поселення мали оборонні споруди. Будинки були наземні та заглиблені, двоповерхові, глинобитні з двускатним дахом. Винайдені стіл і піч. Існували зв’язки з представниками балкано-дунайської матеріальної культури.

У процесі розселення представники германо-балто-слав’янської гілки індоєвропейських племен асимілювали населення Центральної та Східної Європи. У II тис. до н. е виокремилися балто-слов’яни, з яких сформувалися племена праслов’ян на території Лісостепової України.

Утвердження відтворювального (виробничого та переробного) господарства, перехід від варварства до аграрно-ремісничої цивілізації – найбільше досягнення первісного суспільства. Почалося формування західного та східного шляхів цивілізаційного розвитку людства.

Еволюцію господарської діяльності в умовах первісного суспільства характеризують:

• низький рівень розвитку продуктивних сил, повільне їх удосконалення. Панували кам’яні прості знаряддя праці, інструментальний ручний спосіб виробництва. Домінуючим об’єктом власності було природнє середовище ― земля, тваринний і рослинний світ, які у своїй цілісності зливалися з субיєктом їх привласнення ― первісною людиною. Людина залежала і була складовою природнього середовища;

• полілінійність розвитку людського суспільства. Визначення в добу ранньопервісного суспільства Середземноморсько-Передньоазійського регіону територією випереджаючого розвитку. Вихід на передцивілізаційний рівень хліборобсько-скотарських суспільств. Визначилися східна і західна моделі розвитку передцивілізаційних суспільств.

• натуральне господарство як перший тип організації господарської діяльності. Натуральне господарство зароджувалося як обмін діяльністю в рамках замкнутого соціального організму, всередині якого споживався весь вироблений продукт. Еволюція простої або випадкової форми мінової вартості до неолітичного дарообміну і престижної економіки;

• панування в ранньопервісному суспільстві натурального привласнювального типу господарства з реципрокними відносинами, які еволюціонували в результаті неолітичної революції до натуральної відтворюючої (виробничої та переробної) економіки на основі редистрибутивної системи, яка утвердилася в пізньопервісному суспільстві;

• перехід від простої кооперації до розвитку виробничих функцій і спеціалізації праці. Трудове споживання з урахуванням особистої участі кожного в процесі праці. Перехід до територіальної землеробської громади та великої патріархальної сім’ї. Усвідомлення індивідуального матеріального інтересу та економічне відособлення виробників. Формування індивідуально-трудової приватної власності. Відбувся перший суспільний поділ праці.