8.4.5. Інансово-грошові системи на території України.

На українських землях поширились кредитно-грошові та бюджетно-податкові системи Російської та Австрійської (Австро-Угорської) імперій. Основним змістом їх розвитку була реорганізація з метою забезпечення потреб індустріально-ринкової економіки.

У Східній Україні перші заклади кредитування торгівлі виникли в 1806 р. в Одесі, Таганрозі та Феодосії як філії Дисконтної контори, заснованої в Петербурзі в 1798 р. Відділи Державного комерційного банку (1817 р.) були створені у Одесі (1819 р.), Києві (1839 р.), Харкові (1843 р.), Полтаві (1852 р.). Гальмуючим чинником розвитку банків була висока облікова ставка — 6,5–8%, контроль Міністерства фінансів, яке регулювало позики для розвитку промисловості.

Важливим центром кредитної справи в 30–50-х рр. XIX ст. був Бердичів, де було зосереджено 8 банківських домів, до 1839 р. діяло агентство Польського банку. Кредитні операції здійснювали через Київський контрактовий ярмарок, де надавали щорічно позики на загальну суму до 1 млн. руб. сріблом, у тому числі великим землевласникам під майбутній урожай, відкупщикам, промисловцям.

У пореформений період були засновано такі комерційні банки: Київський приватний комерційний банк (1868 р.), Харківський торговельний (1870 р.), Київський промисловий (1871 р.), Миколаївський комерційний (1872 р.), Одеський дисконтний (1879 р.). У 1873 р. діяло 10 комерційних банків, але на кінець XIX ст. залишилося два комерційних банки — Київський приватний та Одеський дисконтний. Зберігалося лихварство. Відсоток у лихварів становив 36, із заснуванням банківських закладів зменшився до 12%.

Значення України в системі російської бюджетно-податкової системи не встановлено. З 1783 р. Україна перебувала в сфері фінансових відносин Російської імперії. Оподаткування мало становий характер. Дворянство та духовенство були звільнені від сплати прямих податків, платниками яких були селяни. Основними податками були подушний, рентний і «питний дохід», які становили 63% від усіх доходів держави. Селяни сплачували земські повинності та місцеві збори. Зберігалися відкупи податків, серед яких перше місце належало винним (приблизно 30% бюджету).

У післяреформений період селяни платили прямі та непрямі податки, викупні платежі. Подушне скасовано в 1883 р. для колишніх поміщицьких, а в 1886 р. — для державних селян. Селянство платило також губернські, повітові, волосні та сільські податки, страхові платежі тощо. Загалом на одну десятину землі селяни сплачували 2,2–3,2 руб. податків, поміщики — 7–23 коп. Викупні платежі дорівнювали на одну ревізьку душу 4–6 руб. на рік (за середньої вартості десятини 23 руб.). За підрахунками вчених для значної категорії селян податкові зобов’язання і викупні платежі становили понад половину доходу. Збільшились непрямі податки, зокрема акциз на спиртні напої, тютюн і цукор.

Упродовж 1868–1880 рр. податкові платежі українських губерній дорівнювали 2899,2 млн. руб. Видатки за цей період — 1749 млн. руб. Надходження з України становили 59,7% від вартості загальноросійського акцизу на цукор, 33,8% — доходів від тютюну, 22,4% — від горілки, 19,3% — від торгівлі та промислів.

На західноукраїнських землях банківська система почала формуватися у 50-х рр. XIX ст. Австро-Угорський державний банк створив 12 філій у Галичині та Буковині. Вони здійснювали операції з іпотечними позиками, обліком векселів, зберігали вклади, фінансували господарства великих землевласників.

Найбільшими приватними банками були Галицький земельний кредитний банк (1841 р.), Галицький акціонерний банк торгівлі та промисловості (1869 р.) і Галицький акціонерний іпотечний банк у Львові (1868 р.), Селянськи й (рустикальний) банк (1867 р.), останній збанкрутував у 1884 р.

Панувала австрійська монетна система: австрійський гульден (флорин, золотий ринський), що дорівнював 2/3 таляра або 20 срібних грошів, ділився на 100 крейцерів замість 60. Із 1870 р. випускали золоті австрійські монети вартістю 4 і 8 гульденів, що важили відповідно 3,2 і 6,5 г.

Бюджет монархії Габсбургів був хронічно дефіцитним. У 1882 р. сума прибутків становила 448,15 млн. золотих ринських (зл. р.), а сума витрат — 485,72 млн. зл. р. Отже, державний борг дорівнював майже 40 млн. зл. р.

Населення платило прямі та непрямі податки. Населення української частини Галичини в 1883 р. сплачувало: податок на землю в розмірі 2,6 млн. зл. р., податок на будинки — 2,26, з інших прибутків — 1,47, заробітної плати — 0,46 млн. зл. р., екзекуційні штрафи — 83,95 тис. зл. р. Загалом державний бюджет отримав 26,57 зл. р., регіональні видатки становили лише 19,27 млн.