Заняття 7. Культура рабовласницького суспільства

Епоха рабовласницького – ранньокласового – суспільства знаменита зокрема тим, що саме в цю визначну епоху історії культури людства були витворені 7 чудес світу:

1. Египетські піраміди (бл. 2700 – 1720 рр. до н.е.).

2. Висячі сади Семираміди у Вавілоні (605–562 рр.).

3. Храм Артеміди в Ефесі (6 століття до н.е.).

4. Гігантська статуя Зевса в Олімпії (бл. 430 р. до н.е.).

5. Галікарнасський Мавзолей в Малій Азії (середина 4 ст. до н.е.).

6. Колос родоський (бронзова фігура бога Сонця Геліоса заввишки 37 метрів, бл. 285 рр. до н.е.).

7. Фарроський маяк в Александрійському порту (завершено 279 р. до н.е., орієнтовна висота – 243 м).

В епоху ранньокласового суспільства було закладено основи етикету різних народів. Наприклад, можна згадати, що рукостискання – не єдиний спосіб вітатися і прощатися. По-різному роблять це різні народи світу. У Тибеті, наприклад, при зустрічі й прощанні молодшого і старшого за віком чоловіків перший знімає капелюх, нахиляє голову і трохи висовує язик. У Західній Африці вітаються ударами долоні по грудях, а у Центральній Америці – поклонами і плесканням у долоні. Китайці, зустрічаючи один одного, тиснуть руки самі собі. (Цим жестом сучасний оратор вітає аудиторію). Японці, за національною традицією, кілька разів кланяються і запитують один одного про здоров’я. Ескімоси, вітаючись, злегка вдаряють один одного кулаками по голові і плечах. Лапландці труться носами. Полінезійці обнімаються і труть один одному спину. Самоанці обнюхують один одного. Єгиптяни і єменці прикладають руку до лоба, ніби віддаючи честь.

Про ранньокласове суспільство насамперед слід сказати наступне: перехід людства від первісного ладу до заснованої на рабстві цивілізації був гігантським культурним переворотом, який дав людині можливість зрозуміти свою силу над природою. Люди стали творити культуру як «другу природу» – будувати іригаційні споруди, обробляти метали, подорожувати морями, складати карту зоряного неба, закладати основи медицини тощо. Але стародавня цивілізація мала і свою протилежну сторону: рабство принесло страшенне пригноблення людини людиною.

Вся композиція уявлень про світ та сенс життя, а також почуттів і переживань, характерних для стародавньої культури, знайшла найяскравіше втілення у цивілізації Стародавнього Єгипту, яка нараховує понад 3 тисячі років – з кінця 4-го тисячоліття до н.е. Більше сорока століть стоять дивовижні витвори людської культури – єгипетські піраміди. Найвідоміша – піраміда Хеопса – за розмірами не має собі рівних серед кам’яних будов стародавнього світу: висота її – 146 метрів, довжина основи кожної з чотирьох граней – 230 м. Це справді незвичайний пам’ятник необмеженої влади фараона і каторжної праці рабів.

Єгипетський народ став заручником культів. На будівництві піраміди Хуфу концентрувалося, наприклад, до 150 тис. людей. Коли ж не вистачило коштів побудувати цю піраміду, фараон навіть доньку свою віддав до будинку розпусти – щоб заробляла кошти на споруду! Був і такий випадок: одна плита зірвалася з канатів і задавила 20 тис. чоловік. Питається: чи потрібні були такі жертви?

Єгиптяни були досвідченими лікарями. Вони досліджували властивості найекзотичніших трав, добре орієнтуючись в їх шкідливій чи благотворній дії. В боротьбі з хворобами, що викликали сильний біль, вони у великій кількості призначали своїм пацієнтам різноманітні доступні їм наркотики. У повсякденному житті єгиптяни часто вживали п’янкі соки, трави й корінці, що дурманили. Так, опій – молочний маковий сік – вони були раді дати навіть дітям, щоб ті не набридали й не відволікали по дрібницях. Всього, за оцінками вчених, єгиптянам було відомо близько 800 видів наркотичних засобів.

Якщо ми звернемося до історії культури Стародавнього Єгипту, то побачимо, що суспільство того періоду було колосально консервативним, орієнтованим не на майбутнє, як прийнято сьогодні, а на минуле. За уявленнями того часу, людьми спочатку правили боги, а потім їх прямі спадкоємці – фараони. Значить, влада фараона священна. Тобто політична символіка єгиптян тлумачила фараона як продовжувача справи богів. З орієнтації на минуле людини того часу витікало, що найкращою моделлю для нього було збереження того самого порядку речей, яким він був у часи бога Ра.

Крім єгипетської цивілізації, культуру ранньокласового світу представила культура Месопотамії. Месопотамська цивілізація виникла на Близькому Сході, на території сучасного Іраку, між річками Тигр та Євфрат, у 4-му тисячолітті до н.е. Розквіт прадавніх міст-держав Ур, Урук, Кіш та ін. називають золотим віком стародавньої держави шумерів. Це правильно і в прямому, і в переносному розумінні: тут вироблялися з золота предмети найрізноманітнішого побутового призначення та зброя; культура шумерів справила величезний вплив на подальший прогрес не тільки Месопотамії, а й усього людства. Шумерам належать важливі відкриття: вони першими навчилися виготовляти кольорове скло та бронзу, винайшли клинописне письмо, створили першу професійну армію, склали перші правові кодекси, винайшли арифметику – і колесо. Найдавніше колесо, винайдене на території Месопотамії, було зроблене 55 століть тому. До цього різноманітні вантажі транспортувалися за допомогою пристроїв, що віддалено нагадували санчата. На шумерській піктограмі 15 століття до н.е. вперше було зображено щось на зразок повозки: санчата на колесиках. Колеса в той час являли собою цільні диски, вирізані з дерева. (Перші колеса зі спицями було винайдено на півострові Мала Азія. Спочатку колеса використовувалися тільки в колісницях для перевезення людей, але в Єгипті їх стали застосовувати і для транспортування вантажів. Великого поширення колеса й різноманітні візки набули в Стародавній Греції і Римі. А в Америці про колесо і візки дізналися тільки з приходом туди європейців).

Світ духовної культури шумерів заснований на міфології. Тема слухняності в сім’ї, в громадській поведінці становила суть доброчинства – адже людина створена для рабської повинності і служіння богам. Панувала детерміністична концепція життя людини: від самого народження воно визначене богом і нічого в ньому змінити неможливо. В культурі шумерів уперше в історії культури людина зробила спробу морально подолати смерть, зрозуміти її як момент переходу у вічність.

В стародавнім Шумері починається розвиток науки, яка намагається оволодіти дійсністю. Жерці встановили, що протяжність року складає 365 днів, 6 годин, 15 хвилин і 41 секунду. Крім того, шумерські жерці були тонкими психологами, вмілими екстрасенсами та гіпнотизерами.

Стосовно культури Індії цього періоду треба сказати, що перші центри індійської культури виникли в ІІІ тисячолітті до н.е. В ІІ тисячолітті до н.е. склався поділ індійського суспільства на касти: 1) брахманів (жерців), кшатріїв (воїнів), вайшвів (землеробів) і шудрів (слуг). Також в південній Індії існувала відома каста паріїв («неприкасаемых»). Саме поняття «каста» походить від латинського слова castus – чистий – і означає: замкнена група людей, пов’язаних єдністю спадкової професії і соціального статусу.

Суттєвим чинником стародавньої індійської культури була система державного управління, заснована на принципах буддизму за часів царювання Ашоки (сер. ІІІ ст. до н.е.). Ашока своїх підданих оголосив своїми дітьми, для управління ними він застосовував вчення ахімсе – незашкодження людині і тварині. Хоча наступники цього правителя відійшли від його вчення, в індійській культурі залишився дуже глибокий слід ашотизму. Більше того, згадаємо видатного державного управлінця ХХ століття Махатму Ганді, завдяки політиці якого Індія здобула незалежність. Не зайвим буде згадати також «7 помилок світу», на які свого часу звернув увагу Ганді:

1. багатство без труда;

2. насолода без совісті;

3. знання без етики;

4. комерція без моралі;

5. наука без гуманності;

6. поклоніння без жертв;

7. політика без принципів.

Кілька слів скажемо про культуру Стародавнього Китаю, яка заявляє про себе ще з часів раннього палеоліту та бронзового віку. В чотирнадцятому столітті до н.е. сформувалася перша рабовласницька держава Інь. Саме в цю епоху зародилася специфіка китайської цивілізації – був складений місячний календар і винайдене ієрогліфічне письмо тощо. Ієрогліфічна кодова система давала змогу давала змогу відображати життя людини через найпотаємніші рухи душі, повніше відтворювати прагнення до злиття мистецтва з життям. Стародавній Китай збагатив світову культуру значними досягненнями: було винайдено компас, сейсмограф, спідометр, порох, книгодрукування, фарфор. Китайці були чудовими астрономами. Стародавні китайці також винайшли морозиво: вони їли сніг зі шматочками лимона і зернятками граната.

На весь світ славиться до наших днів чудова китайська медицина.

В духовній культурі Китаю важливе місце займає феномен буденної свідомості, відомий під назвою «китайські церемонії» – суворо фіксовані стереотипи етико-ритуальних норм мислення і поведінки, які замінили релігію. Деміфологізований і десакралізований характер китайської культури є унікальним явищем на євразійському континенті. Замість культу богів – культ предків і символів (Небо, Піднебесна, Дао).

Століттями зводився Китайський мур – стіна заввишки 9, а завширшки 5-6 метрів, зі сторожовими вежами та фортецями. Старіли та помирали будівельники, за кілька століть вдалося обнести муром величезний простір. але на 4 тисячі кілометрів, як було задумано, сил не вистачало. Та й здоровий глузд врешті переміг. Великий Китайський мур стоїть і досі – серед випаленої сонцем пустелі, бо при будівництві як основний транспортний засіб використовували кіз: цілі отари їх з прив’язаною цеглою гнали уздовж стіни, тварини ж підхоплювали на зуби все, що траплялося дорогою, витоптуючи навіть і коріння рослин. Отже китайці створили пустелю власними руками. Таке, мабуть, трапляється з кожним, хто спробує відгородитися від життя китайським муром.

Таким чином, ми «пройшлися» основними шляхами розвитку культури ранньокласових держав – Єгипту, Месопотамії, Індії, Китаю. Побачили специфіку цивілізацій стародавнього світу. Зрозуміли значення культури ранньокласових держав для всього історико-культурного шляху людства і для сьогодення в тому числі. На черзі – окремий розгляд ранньокласових держав із «особливим статусом»: Греції і Риму.