Заняття 17. Культура сша в контексті формування американської нації

Попередній матеріал стосувався розвитку культури переважно на Європейському континенті. А що робилося за океаном?

Всі ми з вами добре знаємо, що являє собою американська культура на сучасному етапі. А якою вона була у минулому? Які її витоки?

Своєрідність культури Північноамериканського континенту полягає не лише в незвичайній різноманітності природно-кліматичних зон, а й у тому, що на цій величезній території планети знаходиться країна, історія якої стала зразком можливостей цивілізованого людства у сфері творення культурного простору та часу – США.

США – суперечливе дитя світової цивілізації, яке майже за 4 століття стало одним з її основних рушіїв, продемонструвало світові панораму могутнього державно-культурного організму, існування якого значною мірою зумовило спрямування поступу всесвітньої історії. Культура, що народилася на американському ґрунті з його національно-етнічною неоднорідністю населення, склалася на основі взаємодії трьох культур, сформованих у надрах різних цивілізацій: культури північноамериканських індіанців, европейських традицій білих поселенців та африканської культури. Карл Юнг свого часу відзначав: «Американец представляет для нас причудливую картину: европейца с манерами негра и душой индейца».

Як же утворюється нова країна з новою культурою? На початку 17 ст. в Англії посилилася політична опозиція, що виступала за розвиток буржуазних відносин у країні. Духовною зброєю опозиції став пуританізм (від лат. Purus – чистий, істинний) – англійський різновид кальвінізму (протестантизму) – який висловлювала “найсміливіша частина тодішньої буржуазії” (Енгельс). Пуританами проповідувалася не лише ідея незалежності церкви від держави, а й самостійність кожної церковної общини (конґреґації). Конґреґаціаністи змушені були тікати до Америки. Нова земля відроджувала іхні надії на збереження віросповідання. З тих пір день висадки пілігримів у Північній частині Вірджінії відзначається як національне свято “День праотців”.

Для пуритан питання віри нули невід’ємні від проблем соціально-економічної культури. Пуританська етика найкращим чином відповідала соціальним потребам переселенців, що вимагали духу солідарності. Так формувалася трудова етика успіху, що згодом суттєво вплинула на формування суспільних рис характеру американця – насамперед духу практицизму. Для більшості американських поселень було характерним першочергове будівництво церковних споруд і шкіл. Разом з граматикою та співами псалмів викладалися знання, пов’язані з сільським господарством.

На Півдні рабовласницька плантаційна система господарства ефективно діяла за рахунок високорентабельного виробництва тютюну, індиго, бавовни. Необхідність у робочих руках задовольнялася за рахунок збільшення кількості чорних рабів, чисельність яких особливо зросла на початку 18 століття. Рабство в південних колоніях набуло особливо безжалісних форм, законодавчо оформившись у суспільну інституцію.

Розвиток буржуазних відносин в більш “чистому” вигляді був характерним для центральних колоній, а так переважав фермерський тип господарства. Прогрес, досягнутий колоніальною економікою в середині 18 століття, не змінив, проте, її основного напряму. Американське суспільство залишалося сільськогосподарським.

18 століття позначене культурницькою діяльністю Бенджаміна Франкліна (1706–1790). Він був яскравим представником американського Просвітництва, ідеологом національно-визхвольного руху. Засуджував рабовласництво, захищав права національних меншин. Захищав науку від втручання теології. Не заперечуючи повністю морального змісту християнства, вважав, що норми моралі, правила поведінки людей не потребують релігійної санкції, вони закладені в природі людини, в людському розумі (“здоровий глузд”). Проблему походження соціальних інститутів (приватної власності, держави тощо Франклін вирішував з позицій «естественного права» і «общественного договора». Відомим є визначення Франкліном людини як тварини, що виготовляє знаряддя. Основні роботи Франкліна: “Рассуждение о свободе и необходимости, наслаждении и страдании» (1725), «Путь к изобилию» (1758).

Відомий український історик Дмитро Яворницький порівнює дві історичні постаті: «Чудово володіючи шаблею і пером, Сагайдачний на обидва боки боровся з ворогами своєї вітчизни, як боровся свого часу знаменитий Франклін за свободу Північної Америки». З ненавистю ставилася до постаті Франкліна російська імператриця Катерина ІІ; в нотатках на полях книги оголошеного «державним злочинцем» О.М. Радищева «Путешествие из Петербурга в Москву» записала: «Автор – бунтовщик, хвалит Франклина».

Почавшись збройним повстанням у квітні 1775 року та закінчившись у вересні 1783 р. переможним укладенням мирного договору з Англією, революційна війна за незалежність була разом з тим і першою громадянською війною: серед американського населення відбулося значне розмежування не лише між класами та соціальними верствами, а й усередині них. Причиною цього стали різні погляди на економічні й політичні вигоди, які завжди існували паралельно з патріотизмом. Головну силу американської революції складали ремісники, дрібна міська буржуазія, фермери.

Прийнята 4 липня 1776 року Декларація про незалежність віддзеркалювала філософію нової епохи та народженої нації, продовжуючи ідеї античних авторів і філософів европейського Просвітництва. Декларація проголошувала принцип народного суверенітету. Це був перший в історії людства документ, в якому невід’ємним правом людини затверджувалося право на життя, свободу та прагнення щастя. Проголошувалася рівність людей. Природним також визнавалося право на революцію – на повалення уряду, який узурпує владу; народ розглядався не лише як об’єкт, а й як суб’єкт влади, як захисник демократичних свобод.

Цікавий факт: другий президент США Джон Адамс та його двоюрідний брат Семюел Адамс – один з розробників американської Конституції – українці за походженням, справжнє їх прізвище –Адамовичі; їхні батьки були вихідцями зі львівського купецтва.

США стали державою, де свобода передусім є рівністю можливостей. Конституцією 1787 року, найпрогресивнішою для того часу, завершилося створення США. Утвердився передовий республіканський устрій. Події кінця 18 – початку 19 століття прискорили процес національної консолідації, формування загальноамериканської культури, оформлення найхарактерніших ланок внутрішньополітичної структури й позицій зовнішньої політики США. Після прийняття Конституції був створений загальнодержавний уряд, першим президентом обрано Дж. Вашингтона.

Досвід американської революції пізніше дуже цікавив українську інтелігенцію. “Чи діждемося Вашингтона з новим і праведним законом? ” (Т.Г. Шевченко).

Із завоюванням незалажності віра в особливу місію Америки стала важливим чинником формування американської національної ідеї. Американський націоналізм втілився в комбінованій системі політики, яка ввійшла в історію США як “доктрина Монро” (президента Д. Монро – І пол. 19 ст.).

Американська дійсність 18–19 століть уявлялася, за великим рахунком, втіленням просвітницьких надій. Ця дійсність освячувалася в культурі романтичним ореолом. При цьому настанова на документальність стала естетичним принципом. Прикладом художньо-документальної літератури вважається творчість Вашингтона Ірвінга, Джеймса Фенімора Купера (пригодницький роман).

У демократичних колах на середину 19 ст. суттєво посилюються аболіціоністські настрої. З’являються художні твори антирабовласницького спрямування – в першу чергу відомий роман Г. Бічер-Стоу “Хатинка дядька Тома”. Художня творчість Н. Готорна, Г. Мелвілла, Е. По, Г. Лонгфелло створює романтичні образи самотнього і безстрашного мисливця, ковбоя як людини, “що створила себе сама”, індіанця – “благородного дикуна”, “природної людини”. Пошуки можливостей розв’язання проблеми співвідношення мрії і реальності, свободи особистості й умов її самоствердження проходили під впливом філософії трансценденталізму (надкатегоріальності) Ралфа Емерсона. Утверджуючи примат інтуїтивного пізнання над розумом в процесі прилучення до трансцендентних істин і цінностей, вона була реакцією на Просвітництво, на утилітаризм та прагматизм сучасного суспільства. Перетворення останнього уявляється можливим за рахунок духовного самовдосконалення його членів. Трансформація особистості здійснюється завдяки її єднанню з Природою як втіленням трансцендентальної ідеї. Емерсон стверджує, що внутрішній голос, а не ідеологія суспільства, має керувати життєдіяльністю людини.

В 19 столітті спостерігається “вибух” американських винаходів: відкриття принципу взаємозаміни деталей машин Е. Вітні, винахід гуми Ч. Гудітром, пароплава і підводного човна Р. Фултоном, телеграфного зв’язку Д. Генрі та С. Морзе, поява телефону А. Белла і електролампочки, фонографа та електричного стільця Т. Едісона тощо. Патетика індустріалізацій вплинула на утвердження в масовій свідомості уявлення про необмежені можливості самовираження особистості. Культура досягнення особистого успіху представляє прагнення до матеріального добробуту, психологію збагачення і рівність можливостей як романтизований варіант духовності, головний міф американської нації – “американську мрію” – “вільна людина у вільній країні”.

Неминучість боротьби з рабством відчувається в ситуації загострення соціально-політичних протиріч 40-50-х років 19 століття; посилюється рабовласницький терор; великого поширення набув суд Лінча (американського полковника-расиста, який жорстоко розправлявся з супротивниками ще 18 століття). Утворюється впливова антирабовласницька сила – республіканська партія, а партія демократів, втративши загальнонаціональний вплив, фактично стала партією Півдня.

Громадянська війна розпочалася у квітні 1861 року і тривала до 1865 року. 30 грудня 1862 року президент Лінкольн підписує Прокламацію про звільнення рабів. Головною рушійною силою Громадянської війни став негритянський народ разом з пролетаріатом і фермерством – з керівництвом ліворадикальної буржуазії. У воєнних діях загинуло близько 600 тисяч, поранено близько мільйона людей.

Наступний період історії США – Реконструкція Півдня (1865-1877) – розглядається як продовження процесу соціально-економічних перетворень, розпочатих у роки Громадянської війни. Але буржуазно-демократичне реформування не проходило безболісно. Сильними залишалися політичні позиції плантаторів Півдня, підтримуваних наступником вбитого Лінкольна – президентом Джексоном (період “джексонівської реакції”). Плантатори організували жорстоку систему терору проти негритянського населення (один “Ку-клукс-клан” (1865, штат Теннесі) чого вартий!). На жаль, расова дискримінація зберігалася. Більше того, посиллася політика геноциду щодо корінного індіанського народу (закон 1867 року про резервації).

Але прийняті в колишніх рабовласницьких штатах конституції закріплювали буржуазний шлях розвитку. Під час виборів 1867 р. у південних штатах було проведено найдемократичнішу в світі правову реформу – участь у виборах усіх громадян США незалежно від соціального статусу й раси. Право представництва в органах державної влади дістали негри.

Зовнішня політика країни була спрямована на зміцнення міжнародних позицій США у світі. Згадаємо тут купівлю у Росії Аляски 1867 року (за 9 млн. доларів).

Громадянська війна й Реконструкція сприяли підвищенню рівня матеріального і культурного життя населення. Мистецтво знову знаходить свого героя – “просту людину, котра зробила себе сама”. Серед кращих американських митців того часу – письменники Ф. Брет Гарт, М. Твен, О’Генрі, Д. Лондон.

В сценічному мистецтві з’являється специфічно американський жанр – мюзикл (на основі синтезу негритянського фольклору, англійської баладної опери та европейської оперети).

Таким чином, періодом Реконструкції в історії культури США закінчується ера народження і змужніння великої цивілізацій, її матеріальної і духовної культури, існування якої суттєво розширило межі планетарної свідомості. Людство зіткнулося з неординарним досвідом становлення могутньої нації, самобутність котрої зрощувалася не на тисячолітньому ґрунті корінних традицій, а на основі трьохсотлітньої асиміляції культурного надбання народів Європи, Америки, Африки та Азії.