34. Порушення фагоцитозу: причини, механізми, наслідки. Причини: 1. Розлади опсонізації (внаслідок порушення активації системи комплементу, дефіциту фібронектину, набуті/спадкові імунодефіцити). 2. Кількісні та якісні зміни фагоцитів (через зміни рецепторів до хемоатрактантів і опсонінів, дефекти лейкоцитарних молекул клітинної адгезії, порушення мікротрубочок-синдром Чедіака-Хігасі, порушення мікрофіламентів-синдром «лінивих лейкоцитів», зменшення бактерицидності лейкоцитів, дефекти лізосомних ферментів, розлади енергопостачання фагоцитів). 3. Внаслідок розладів, зумовленими чинниками бактерій, що мають антифагоцитарну дію та порушень, які виникають при поглинанні неорганічних і деяких органічних речовин, що не метаболізуються клітинами. Механізми: збудники деяких інфекційних хвороб вивільняють речовини, що утруднюють або унеможливлюють формування фаголізосоми; через порушення активації системи комплементу виникає дефіцит C3b; при важких травмах, опіках, коли в кров потрапляє велика кількість тканинних і мікробних відходів, відбувається активація фіксованих макрофагів, які споживають велику кількість фібронектину, внаслідок чого настає його дефіцит; спадково зумовлена нездатність актину до полімеризації призводить до порушення міграції та процесу поглинання лейкоцитами об'єкта фагоцитозу; поява гігантських лізосом, що втрачають здатність зливатися з фагосомами і формувати фаголізосоми; при зменшенні бактерицидності лейкоцитів - дефіцит НАДФН-оксидази, глюкозо6-фосфатдегідрогенази та мієлопероксидази; при розладах енергопостачання фагоцитів порушуються процеси, що потребують витрат енергії, а саме: безладна міграція, хемотаксис, поглинання об'єктів фагоцитозу, секреторна дегрануляція. Наслідки: зменшення резистентності організму до патогенних мікробів, що виявляє себе хронічними, з постійними рецидивами, інфекціями. Причини: 1. Розлади опсонізації (внаслідок порушення активації системи комплементу, дефіциту фібронектину, набуті/спадкові імунодефіцити). 2. Кількісні та якісні зміни фагоцитів (через зміни рецепторів до хемоатрактантів і опсонінів, дефекти лейкоцитарних молекул клітинної адгезії, порушення мікротрубочок-синдром Чедіака-Хігасі, порушення мікрофіламентів-синдром «лінивих лейкоцитів», зменшення бактерицидності лейкоцитів, дефекти лізосомних ферментів, розлади енергопостачання фагоцитів). 3. Внаслідок розладів, зумовленими чинниками бактерій, що мають антифагоцитарну дію та порушень, які виникають при поглинанні неорганічних і деяких органічних речовин, що не метаболізуються клітинами. Механізми: збудники деяких інфекційних хвороб вивільняють речовини, що утруднюють або унеможливлюють формування фаголізосоми; через порушення активації системи комплементу виникає дефіцит C3b; при важких травмах, опіках, коли в кров потрапляє велика кількість тканинних і мікробних відходів, відбувається активація фіксованих макрофагів, які споживають велику кількість фібронектину, внаслідок чого настає його дефіцит; спадково зумовлена нездатність актину до полімеризації призводить до порушення міграції та процесу поглинання лейкоцитами об'єкта фагоцитозу; поява гігантських лізосом, що втрачають здатність зливатися з фагосомами і формувати фаголізосоми; при зменшенні бактерицидності лейкоцитів - дефіцит НАДФН-оксидази, глюкозо6-фосфатдегідрогенази та мієлопероксидази; при розладах енергопостачання фагоцитів порушуються процеси, що потребують витрат енергії, а саме: безладна міграція, хемотаксис, поглинання об'єктів фагоцитозу, секреторна дегрануляція. Наслідки: зменшення резистентності організму до патогенних мікробів, що виявляє себе хронічними, з постійними рецидивами, інфекціями.

35. Характеристика первинних імунодефіцитів, які пов’язані з дефектами фагоцитозу (спадкові нейтропенії).

Дефіцит системи фагоцитів зустрічається у 10-12% випадків від загальної кількості первинних імунодефіцитів.

Хронічний гранульоматоз характеризується спадковим дефектом ферментів нейтрофілів, зокрема зниженням активності НАДФ-оксидази, внаслідок чого не утворюється пероксид водню та інші активні радикали, що, в свою чергу, зумовлює порушення фагоцитозу. В різних органах і тканинах (шкіра, печінка, легені) формуються гранульоми, поява яких зумовлена нездатністю нейтрофілів руйнувати поглинуті мікроорганізми. Септичний процес починається з перших місяців життя і ранньою його ознакою є гнійничкові інфільтрати і екзематозний дерматит навколо рота, носа і вух. В подальшому запальні гранульоми і абсцеси можуть виникати у будь якому органі. У більшості випадків захворювання пов’язане з Х-хромосомою. Може спадкуватись за аутосомним типом.

Синдром Чедіака-Хігасі. При цьому синдромі нейтрофіли втрачають здатність вивільняти лізосомні ферменти при збереженій здатності до злиття фагосом і лізосом. Порушується здатність клітин перетравлювати мікроорганізми. Характеризується важкими рецидивуючими гнійними інфекційними процесами, що зумовлені, насамперед, стрепто- і стафілококами. Успадковується за аутосомно-рецесивним типом.

Синдром гіперімуноглобулінемії Е (синдром Джоба) супроводжується пониженням продукції γ-інтерферону Т-хелперами, підвищенням продукції IgЕ, вивільненням гістаміну, який порушує хемотаксис нейтрофілів. Характеризується різким пониженням резистентності організму до стафілококів, грибів роду Candida, а також алергічними проявами: екземою, астмою.

36. Визначення та класифікація первинних імунодефіцитів.

Первинні імунодефіцити – це порушення пов’язані із генетичними дефектами в розвитку імунної системи, що зумовлюють певні клінічні прояви.

Важливе значення мають аномалії хромосом, насамперед 14, 18 і 20. При імунодефіцитах, завдяки генетичному аналізу, виявлений широкий спектр хромосомних аномалій: від делеції хромосом до порушень процесів транскрипції і трансляції. Розвиток первинних імунодефіцитів може бути зумовлений також внутрішньоутробними інфекціями, зокрема вірусом краснухи і цитомегаловірусом.

Серед первинних імунодефіцитів виділяють:

1. Імунодефіцити, зумовлені порушенням гуморальної ланки імунної системи (В-клітинні).

2. Імунодефіцити з переважним порушенням клітинної ланки імунної системи (Т-клітинні).

3. Комбіновані Т- і В-клітинні імунодефіцити.

4. Дефіцит системи фагоцитів.

5. Дефіцит компонентів системи комплементу.

37. Характеристика комбінованих первинних імунодефіцитів.

Комбіновані імунодефіцити розвиваються при поєднаних порушеннях у системі В- і Т-лімфоцитів і є найважчими формами імунодефіцитів, оскільки порушується як гуморальні, так і клітинні механізми захисту. Складають 10-25% від загальної кількості первинних імунодефіцитів. Можуть бути зумовлені дефектом стовбурових клітин або порушенням В- і Т-клітинного диференціювання.

Важкий комбінований імунодефіцит (швейцарського типу). Спадковий дефект передається за аутосомно-рецесивним типом або зчеплено з Х-хромосомою. Порушується диференціювання стовбурової клітини у В- і Т-лімфоцити. Характерні гіпоплазія тимусу, лімфопенія. Кількість і функція Т-лімфоцитів понижені. Зменшена кількість В-лімфоцитів і рівень -глобулінів. Понижена продукція антитіл. У хворих спостерігаються рецидивуючі інфекційні захворювання вірусної, грибкової і бактерійної природи. Хворі діти гинуть протягом першого року життя.

Синдром Луї-Барр. Генетичний дефект передається за аутосомно-рецесивним типом. Спостерігається гіпоплазія тимусу, лімфатичних вузлів, селезінки. Порушуються функції В- і Т-лімфоцитів, понижений рівень IgA, IgE, IgG. Імунологічна недостатність поєднується з атаксією (порушення координації рухів) і телеангіектазією (ураження дрібних судин). Захворювання діагностується у 5-7-літньому віці. Характерні рецидивуючі захворювання вірусного і бактерійного походження, особливо бронхолегеневої системи. Деякі хворі доживають до 20 і навіть 40 років.

Синдром Віскотта-Олдрича. Успадковується зчеплено з Х-хромосомою. Розвивається гіпоплазія тимусу і лімфатичних вузлів. Значно зменшується продукція IgМ на тлі нормального вмісту IgG і високого вмісту IgA та IgЕ. Порушуються гуморальні і клітинні механізми імунної відповіді. Перші клінічні симптоми з’являються з 1,5-місячного віку. Для синдрому характерні: екзема, тромбоцитопенія, часті гнійні інфекційні захворювання. Тривалість життя хворих не перевищує 10 років.