2. Трофічні порушення в тканинах – мікротравми, некрози. Виникають як при оборотній так і при необоротній серпоподібності

Зміни в периферичній крові:

Зменшення кількості гемоглобіну і еритроцитів

Виявляють регенераторні форми(Високий ретикулоцитоз, поліхроматофілія, поодинокі нормобласти)

Виявляють дегенеративні форми( дрепаноцити)

Колірний показник не змінений, еритроцити нормохромні

Таласемії – це кількісні гемоглобінопатії, що виникають внаслідок порушень синтезу певних поліпептидних ланцюгів гемоглобіну.

У людини в нормі гемоглобін представлено такими формами: НЬА1 (аарр) - 95-96 %, НЬА2 (ааДД), у новонароджених — HbF (aayy)

Види таласемій:

1. α таласемія – характеризується зменшенням синтезу або повним припиненням утворення глобі нових α ланцюгів. Наслідком цього виду таласемії є зменшення утворення нормального гемоглобіну та утворення інших, ніж α, глобінових ланцюгів. При цьому не утворюється НЬА,, НЬА і HbF. Замість а-ланцюгів клітини червоної крові синтезують р- і у-ланцюги. Тому при а-таласемії в еритроцитах з'являються патологічні форми гемоглобіну: у дорослих - НbН (РРРР), а у новонароджених HbBart (уууу) гемоглобін Барта. НЬН і HbBart нестабільні, тому легко випадають в осад, унаслідок чого еритроцити набувають форми мішеней (звідси ще одна назва а-таласемії - мішенеклітинна анемія). Змінені еритроцити фагоцитуються макрофагами — розвивається внутрішньоклітинний гемоліз.

Причина: втрата генів, що кодують α ланцюги.

2. β таласемія порушений синтез β-ланцюгів молекул гемоглобіну, а синтез α ланцюгів не зазнає змін, тому їх в еритробластах утворюється надлишок, вони об*єднаються в нерозчинні агрегати, що набувають в еритроцитах вигляду включень. Це призводить до порушення еритропоезу і внутрішньоклітинного гемолізу еритроцитів. Тому нема HbA1, а компенсаторно збільшується утворення НЬА2. У новонароджених синтез HbF не порушений, бо синтез гамма і сигма ланцюгів не порушений.

Причина: точкові мутації.

8. Спадкові гемолітичні анемії. Патологічні форми еритроцитів, характерні для різних видів гемолітичних анемій. Загальні прояви та механізми компенсації.

Механізми розвитку спадкової гемолітичної анемії:

1. Мембранопатія – дефекти мембран еритроцитів

2. Ферментопатії – спадкові порушення ферментів еритроцитів

3. Гемоглобінопатії – анемії, що виникають внаслідок якісних і кількісних змін гемоглобіну, порушення структури молекул гемоглобіну

Патологічні форми еритроцитів:

1. Мікросфероцити що виникають при хворобі Мінковського-Шоффара, що є наслідком мембранопатій ( внаслідок чого виникає порушення цитоскелета та мембрани еритроцитів, змінюється форма еритроцитів, вони втрачаються важливі властивості такі як пластичність, осмотичну резистентність, тривалість життя). Причини: мутації анкирину, α і β ланцюгів спектрину, мутації в генах білків, що беруть участь в утворенні першого виду контакту між цитоскелетомі клітинною мембраною.

2. Дрепаноцити при при серпоподібно клітинній анемії

3. Мішенеподібні еритроцити та еритроцити з базофільною зернистістю при таласемії

Крім гематологічних ознак (змін периферичної крові і червоного кісткового мозку), для гемолітичних анемій характерні такі клінічні ознаки й синдроми.

1. Гіпоксія. Обумовлена анемією й виявляється різкою слабкістю, неприємними відчуттями у ділянці серця, серцебиттям, задишкою.

2. Гемолітична жовтяниця .

3. Посилене утворення жовчних каменів, особливо білірубінових. Пояснюється значним збільшенням вмісту білірубіну в жовчі та збільшенням її в'язкості.

4. Гемоглобінурія. Розвивається при внутрішньосудинному гемолізі. Гемоглобін, що вивільняється зі зруйнованих еритроцитів, зв'язується з білком плазми крові гаптоглобіном. 100 мл плазми крові містить стільки гаптоглобіну, що він може зв'язати 125 мг гемоглобіну. Якщо ж концентрація гемоглобіну в плазмі крові перевищує 125 мг %, то незв'язаний гемоглобін проходить через нирковий фільтр і з'являється в сечі.

5. Спленомегалія — збільшення селезінки. Є характерною для внутрішньоклітинного механізму гемолізу еритроцитів. В основі цього явища лежить підвищення функціональної активності макрофагів, що викликає інтенсивну їх проліферацію. Спленомегалія часто супроводжується збільшенням печінки (проліферація печінкових макрофагів).

6. Гемосидероз— відкладення гемосидерину в макрофагах. Гемосидерин— це частково денатурований і депротеїнізований феритин, тобто білок, що містить багато заліза в негемовій формі (вміст Fe у гемосидерині — 25-30 %).

7. Порушення мікроциркуляції. Часто виникають при інтенсивному внутрішньосудинному гемолізі й обумовлені розвитком ДВЗ-синдрому

8. Гарячка. Розвивається в результаті різкої активації фагоцитарної функції макрофагів, у наслідок чого вони вивільняють інтерлейкін-1

9. Патогенез та прояви гемолітичної хвороби плода/новонародженого (резус-конфлікт). Профілактика резус-конфлікту.

Гемолітична хвороба новонародженого – це захворювання перших днів життя дитини, яке виникає внаслідок імунологічної несумісності крові матері і плода за резус-фактором або АВО-антигенами, рідше іншими еритроцитарними антигенами; клінічно проявляється трьома формами – набряковою, анемічною та жовтяничною. Етіологічні чинники:

• несумісність крові матері та плода за резус-факторами: Rh-негативна кров у матері та Rh-позитивна кров у плода;

• несумісність за антигенами системи АВО:

– мати О (І) дитина А (11) – 90 %;

• несумісність крові матері і плода за іншими антигенними системами (Kell, Duffi, Kidd, S, M та ін ).

Патогенез:

• проникнення материнських антитіл через плаценту в організм плода;

• руйнування (гемоліз) еритроцитів плода (надлишковий гемоліз еритроцитів проходить у макрофагах печінки, селезінки, кісткового мозку; при тяжких формах – внутрішньосудинно);

• розвиток анемії;

• вихід непрямого білірубіну в кров і розвиток гіпербілірубінемії;

• при збільшенні рівня білірубіну у доношених новонароджених більше ніж 50 мкмоль/л з'являється жовтушне забарвлення шкірних покривів (у недоношених – більше ніж 84 мкмоль/л);

• розвиток ядерної жовтяниці при рівні непрямого білірубіну понад 340 мкмоль/л у недоношених новонароджених; 307 мкмоль/л – у доношених новонароджених;

• дегенеративні порушення клітин;

• токсичне ураження гепатоцитів; синдром згущення жовчі.

Розрізняють 3 форми захворювання: набрякову (2%), жовтяничну (88%) і анем

Набряова форма – найважча. Плід гине внутрішньоутробно або дитина народжується недоношеною. Діти маложиттєздатні. Відзначаються виражені набряки всіх тканин, блідість шкірних покривів і слизових оболонок. У серозних порожнинах виявляють накопичення транссудату. Швидко приєднуються ознаки серцево-легеневої недостатності. Печінка і селезінка різко збільшені, щільні. В аналізі крові значне зниження гемоглобіну та еритроцитів. Плацента зазвичай збільшена, набрякла.

Жовтянична форма захворювання зустрічається найчастіше. Основними її симптомами є рання жовтяниця, анемія, збільшення печінки та селезінки, у важких випадках - геморагічний синдром і ураження ЦНС. Жовтяниця з’являється відразу після народження або до кінця першої доби. Вона досягає максимуму на 2-3-й день життя. Наростання вмісту білірубіну призводить до розвитку симптомів білірубінової інтоксикації: млявість, сонливість, пригнічення фізіологічних рефлексів, зниження тонусу м’язів. На 3-4 -у добу після народження рівень білірубіну може досягти критичних цифр. З’являються симптоми ядерної жовтяниці: ригідність потиличних м’язів, тонічні судоми, напруження великого тім’ячка, пронизливий крик, симптом «призахідного сонця». Іноді розвиваються лихоманка центрального генезу, розлади дихання і порушення серцевої діяльності. Сеча дитини забарвлюється в інтенсивний темний колір, забарвлення калу не змінюється.

Анемічна форма за перебігом найбільш доброякісна. Клінічно проявляється відразу після народження або протягом 1-3-го тижня життя. Відзначаються блідість шкірних покривів, іноді з легкою іктеричністю, невелике збільшення печінки, рідше селезінки. Діти мляві, погано смокчуть груди. У крові виявляється зниження гемоглобіну та еритроцитів із збільшенням незрілих форм. Рівень білірубіну підвищений незначно.

Профілактика ГХН

Виділяють специфічну та неспецифічну профілактику розвитку ізоімунного конфлікту, гемолітичної хвороби плода та новонародженого.

Неспецифічна профілактика полягає в покращенні стану здоров’я жінок репродуктивного віку та плануванні родини (медико-генетичне, імунологічне обстеження, попередження абортів тощо).

Велике значення для попередження розвитку ГХН має анти-резусімуноглобулінопрофілактика. Резус-негативним первинно несенсибілізованим жінкам вводиться анти-резус (D)-імуноглобулін протягом перших 72 годин після народження Rh-позитивної дитини, аборту, самовільного викидня.