Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
1_2_укр_педіатрія_питання_до_екзамену.docx
Скачиваний:
352
Добавлен:
19.06.2020
Размер:
3.31 Mб
Скачать
  1. Лейкопенії. Причини та механізми розвитку, наслідки для організму. Агранулоцитоз. Етіологія, патогенез. Основні клінічні прояви.

Лейкопенія — це зменшення кількості леикоцитів̆ у периферичнійкрові нижче 4×109/л.

Класифікація леикопепій.̆

І. За походженням лейкопеніїбувають набутими і спадково обумовленими. Набуті лейкопеніїможуть виникати під впливом фізичних (іонізуюча радіація), хімічних (бензол, цитостатики, лікарські препарати), біологічних

(віруси гепатиту, інфекціиного̆ мононуклеозу) та імунних факторів.

Прикладами спадкових леикопеній̆є нейтропенія Костмана, спадкова нейтропе-нія аутосомно-домінантного типу, синдром "лінивих лейкоцитів", циклічна неитропенія̆.

За видом леикоцитів̆, кількість яких зменшена, виділяють:

а)неитропенію̆;

б)лімфопенію;

в) еозинопенію.

III. За патогенезом розрізняють:

а) леикопеніі̆,̈ обумовлені порушенням надходження лейкоцитів із червоного кісткового мозку в кров;

б) леикопеніі̆,̈ пов'язані зі скороченням часу перебування леикоцитів̆ у периферичнійкрові; в) перерозподільні лейкопеніі.̈

IV. Виділяють цілийряд клініко-гематологічних синдромів, для яких лейкопенія є провідною ознакою. Серед них агранулоцитоз, гіпопластична анемія, геморагічна алеикія̆.

Механізми, що лежать в основі розвитку леикопеній,̆пов'язаних з порушеннями надходження лейкоцитів із червоного кісткового мозку в кров:

1. Ушкодження кровотворних клітин. При цьому розвивається так звана

мієлотоксична леикопенія̆.

Виділяють три основних механізми ушкодження кровотворних клітин: а) цитолітичнии.̆ Пов'язанийз дією на клітини іонізуючоїрадіаціі,̈ цитоста-тичних препаратів, імунних факторів (антитіл, Т-лімфоцитів) та ін. Ступінь ураження червоного кісткового мозку при цьому залежить від дози йтривалості діїзазначених факторів;

б) антиметаболічний. антигени втручаються в обмін пуринових та піримідинових основ —> порушення процесу поділу стовбурових клітин. За таким принципом діють деякі протипухлинні засоби (левоміцетин)

в) ідіосинкразичний. Реалізується при повторному введенні лікарських

препаратів, чутливість організму до яких підвищена (ідіосинкразія).

Найчастіше це препарати, що містять у своіӥ̆структурі бензольні кільця. У випадку ідіосинкразіїнемає зв'язку між імовірністю розвитку леикопеніі̆̈і дозою, а також тривалістю діїлікарських засобів.

Порушення мітозу - неефективнийлейкопоез. иого̆ причиною є:

а) дефіцит необхідних для клітинного поділу речовин, зокрема вітаміну В12 і фолієвоїкислоти;

б) порушення регуляції мітозу — дефіцит леикопоетинів̆.

Порушення дозрівання леикоцитів̆. їхню основу можуть складати генетично обумовлені дефекти як самих кровотворних клітин (наприклад, нейтропенія Костмана), так і клітин "мікрооточення" (наприклад, лейкопенія у "сталевих" мишейлініїSL/SI/)

Порушення виходу леикоцитів̆ із червоного кісткового мозку в кров. Подібні порушення часто пов'язані з генетичними дефектами лейкоцитів, що порушують основні їхні функціїйвластивості (наприклад, рухливість). Прикладами можуть бути синдром "лінивих леикоцитів̆ ", нейтропенія "єменських євреїв ".

Зменшення плацдарму леикопоезў. Має місце при заміщенні кровотворноїтканини лейкозними клітинами, метастазами пухлин та ін.

Механізми, що лежать в основі розвитку леикопеній̆,пов 'язаних зі скороченням часу перебування лейкоцитів у периферичнійкрові:

Деструкція (руинування̆) лейкоцитів. Може бути обумовлена:

А) аутоімунними механізмами (ревматоїдний артрит,системний червоний вовчак)

Б) гаптеновими механізмами (амідопіринова гостра неитропенія̆)

В) гіперспленізмом (підвищенням фагоцитарноїактивності макрофагів селезінки)

Посилене використання лейкоцитів. Цьому передує прискорений вихід леикоцитів̆ із крові в тканини в умовах хронічного рецидивуючого запалення.

Посилене виведення леикоцитів̆ з організму. Виражена хронічна втрата неитрофілів̆ спостерігається у курців: під час ранкового кашлю з мокротинням втрачається від 0,5 до 2*108 гранулоцитів і 0,8 - 1,6-108 макрофагів.

Агранулоцитоз - це клініко-гематологічнийсиндром, що характеризується різким зменшенням вмісту неитрофілів̆ нижче 0,75* г/л при зменшенні загальноїкількості леикоцитів̆ нижче 1*109/л. В основі розвитку агранулоцитозу можуть лежати механізми:

а) мієлотоксичний— ураження червоного кісткового мозку;

б) імунний— руинування̆ клітин гранулоцитарного ряду антилеикоцитарнимй антитілами.

В) гаптеновий – масивний прийом аспірину, барбітуратів, амідопірину Агранулоцитоз супроводжується значним ослабленням реактивності організму у зв'язку з порушенням захисноїфункціїлеикоцитів̆. Це виявляє себе бурхливим розвитком бактеріальною та грибкової інфекції, особливо в тканинах рота (ангіна, стоматит, виразково-некротичний гінгівіт).