1. Змістовий теоретичний модуль

Лекція 1 (4 год.)

ТЕМА: Творчість Івана Карпенка-Карого в контексті української драматургії другої половини ХІХ ст.

ПЛАН:

1. Творчий шлях Івана Карпенка-Карого.

2. Соціально-психологічні драми.

3. Жанр комедії у творчості драматурга.

4. Історична тематика в драматургії Івана Карпенка-Карого.

Іван Карпенко-Карий (справжнє ім’я Іван Тобілевич, 1845 – 1907) – український драматург і актор, автор 18 драматичних торів: “Бурлака” (1883), “Підпанки” (1883), “Безталанна” (перша назва – “Хто винен?”, 1884), “Наймичка” (1885), “Розумний і дурень” (1885), “Мартин Боруля” (1886), “Сто тисяч” (1890), “Понад Дніпром” (1897), “Хазяїн” (1900), “Гандзя” (1902), “Суєта” (1903), “Житейське море” (1904), “Сава Чалий” (1899), “Бондарівна” (1884), “Лиха іскра поле спалить і сама щезне” (1896).

2. Змістовий практичний модуль

Семінарське заняття №1 (4 год.)

Тема: Драматургія Івана Карпенка-Карого.

План:

1. Соціально-побутові та соціально-психологічні драми І.Карпенка-Карого. Жанрові особливості.

2. Характер конфлікту, психологізм зображення вчинків героїв та проблематика драми «Безталанна».

3. Художнє втілення долі жінки-покритки в драматичній спадщині письменника («Наймичка»).

4. Особливості жанру комедії та його художня реалізація у творчості І.Карпенка-Карого.

5. Сатирична трагікомедія «Сто тисяч»: проблематика, ідейне спрямування, конфлікт.

6. Комедія «Хазяїн» як спроба художнього дослідження людської психології.

7. Основний конфлікт і засоби його втілення в комедії «Мартин Боруля».

Методичні рекомендації

Підготовка до семінарського заняття крім обов’язкового прочитання текстів запропонованих п’єс передбачає вивчення літературознавчих понять та термінів: драма, соціально-побутова, соціально-психологічна, побутово-романтична драма, комедія, трагікомедія, сатира. Акцент має бути зроблений на майстерності драматурга у відтворенні соціальних та економічних тенденцій доби, психологічних та морально-етичних конфліктів. Аналізу підлягають застосовувані у п’єсах засоби сатири і гумору, елементи реалізму та романтизму, тяжіння до синтезу драматичного та епічного. Крім того, важливим видається осмислення образів “нових селян”, виведених у п’єсах “Мартин Боруля”, “Сто тисяч”, “Хазяїн” (внутрішній світ, мотиви поведінки, світогляд).

3. Модуль самостійної роботи студентів

Опрацювання статей (передбачає тезисний конспект матеріалу запропонованих наукових статей):

1. Малютіна Н. Явище жанрової інтерактивності у драматургії І.Карпенка-Карого / Н.Малютіна // Слово і час. – 2008. – № 1. – С. 53 – 57.

Написання літературно-критичного есе на одну із запропонованих тем:

1. Втілення авторського ідеалу позитивного героя в п’єсі І. Карпенка-Карого “Понад Дніпром”.

2. Художні особливості драми “Безталанна”.

3. Поетика історико-романтичних п’єс І.Карпенка-Карого “Бондарівна” та “Сава Чалий”.

Перелік художніх текстів для обов’язкового прочитання: п’єси “Мартин Боруля”, “Безталанна”, “Наймичка”, “Сто тисяч”, “Хазяїн”, “Сава Чалий”.

Рекомендована література:

1. Дем’янівська Л.С. Іван Карпенко-Карий. Життя і творчість / Л. С. Дем’яніська. – К., 1995.

2. Історія української літератури ХІХ ст. (70 – 90-ті роки): У 2 кн.: Підручник / О. Д. Гнідан, Л. С. Дем’янівська, С. С. Краль та ін.; За ред. О. Д. Гнідан. – К.: Вища шк., 2002. – Кн.1. – 575 с. – С. 537 – 574.

3. Історія української літератури ХІХ століття: У 3 кн. – Кн.3: Навчальний посібник / За ред. М.Т.Яценка / М.Т.Яценко. – К.: Либідь, 1997. – 432 с. – С. 397 – 421.

4. Коломієць Р.Г. Театр Саксаганського і Карпенка-Карого / Р.Г. Коломієць. – К., 1984.

5. Кримський А. Іван Тобілевич (Карпенко-Карий) // Історія української літературної критики та літературознавства. Хрестоматія. У 3 кн. Навчальний посібник / Упорядник П.М. Федченко. – К.: Либідь, 1998. – – 352 с. – Кн. 2. – С. 282 – 284.

6. Мороз Л. З. Нова реалістична драма в українській літературі кінця ХІХ – початку ХХ ст. (Проблеми історії та теорії реалізму української літератури кінця ХІХ – початку ХХ ст.) / Л. З. Мороз. – К., 1991.

Модуль-розділ 15

ДРАМАТУРГІЯ МАРКА КРОПИВНИЦЬКОГО.

Програмовий зміст.

Захоплення аматорським театром. Праця в Одеському та Харківському театрах. Участь в театрі “Руська Бесіда”. Громадська і національна позиція. Формування естетичних поглядів (захоплення творчістю Т. Шевченка, Г. Квітки-Основ’яненка, І. Котляревського). Драматична творчість. Романтично-побутовий театр. Етнографізм. Змагання двох театральних систем – романтично-побутової та реалістично-побутової. Драма “Дай серцеві волю, заведе в неволю”. Використання українських народних пісень, приказок та прислів’їв. Увага до побутових подробиць. Показ життя пореформеного села. Акцент на морально-етичній проблематиці. Показ родинних стосунків. Тяжіння до поєднання елементів мелодрами та комедії. Спроби в жанрі водевіля – “За сиротою і бог з калитою, або ж Несподіване сватання”, “Помирились”. Жарт “Беспочвенники”. Увага до життя провінційних акторів. Тема кохання в драмі “Доки сонце вийде, роса очі виїсть”. Соціально-психологічна драма “Глитай, або ж Павук”. Поєднання особистого із соціальним . Індивідуалізація мови персонажів. Перекладацька діяльність.

Ключові поняття: П’єса. Драма. Родинно-побутова драма. Соціально-психологічна драма. Мелодрама. Водевіль. Жарт. Романтично-побутовий театр. Етнографізм.