Критерії оцінювання

Модульний контроль складається з трьох контрольних робіт. Оцінка за модуль виставляється з урахуванням усіх видів робіт.

Підсум-ковий контроль 30 балів	Питання теоретичного характеру, тести, завдання. (якщо менше 11 балів – залік не складено)
Разом 100 балів	90 – 100 – відмінно 89 – 81 – добре 80 – 75 – добре 74 – 69 – задовільно 68 – 60 – задовільно 35 – 59 – незадовільно, необхідно виконати певні завдань, з можливістю складання заліку 1 – 34 – незадовільно, з обов’язковим виконанням завдань для отримання допуску до заліку	А В С D E FX F

Критерії оцінювання логічних завдань та питань:

1. повнота розкриття кожного питання;

2. логічна послідовність відповіді;

3. обґрунтованість відповіді;

4. аналітичність міркування у відповіді.

3. Критерій оцінювання тестів: правильність відповідей.

4. Критерії оцінювання контрольних робіт:

1. уявлення мети та завдань контрольної роботи;

1. правильна постановка і та виразне формулювання проблем за обраною темою;

2. чіткість і логічність викладу матеріалу;

3. виразне формулювання висновків;

4. культура оформлення роботи (текстового матеріалу та бібліографічних даних).

Методичні вказівки до конспектування

Під час засвоєння матеріалу важливо ефективно користуватись першоджерелами. При цьому головну роль грають вміння виділяти головне в матеріалі; вести записи, складати опорні конспекти; підбирати літературу з питання. Отже, для більш ґрунтовного осмислення навчального матеріалу одним з видів самостійної роботи студентів обов’язковим є конспектування

Під час підготовки до семінарського заняття з певної теми студенти складають конспект. Конспект (від лат. conspectus – огляд) – короткий письмовий виклад матеріалу.

Під час такого конспектування необхідно:

• зазначити вихідні дані конспектованого матеріалу;

• уяснити сутність матеріалу в цілому;

• розділити його на основні частини (скласти план);

• сформулювати в кожній з них головні думки (тези);

• послідовно законспектувати їх, підкріпивши фактичним матеріалом, прикладами і т.п.

Зразок оформлення конспекту статті:

Грабовський П. Дещо про творчість поетичну.

План	Тези	Цитати з тексту статті

План є попередньою формою запису прочитаного. Він передує тезам та конспекту і відбиває основні питання статті.

Тези — це стисло сформульовані основні положення прочитаного тексту, що вбирають суть висловленого. Якщо план допомагає представити структуру тексту та назвати його основні теми, то тези розкривають суть всієї текстової інформації. Тези можуть бути сформулюваними основними положеннями статті чи розділу книжки або власними словами.

Методичні вказівки до написання реферату

Однією з форм самостійної роботи студентів є написання і захист реферату. Реферат (від лат. referrаte – доповідати, повідомляти) – доповідь на будь-яку тему, написана, зроблена на основі критичного огляду літературних та інших джерел. Отже, навчальний реферат з історії української літератури – це самостійна творча робота студента, що засвідчує його знання критичної літератури з певної теми, розуміння основних підходів до вирішення наукової проблеми, відображає власні погляди студента щодо певної проблеми, аналіз запропонованих шляхів вирішення проблеми, демонструє його вміння аргументовано подавати власні висновки. Якщо реферат цих ознак не має, то він є лише конспектом опрацьованих публікацій.

Структура реферату містить такі елементи:

• титульна сторінка,

• план,

• вступ,

• основна частина (розділи, пункти і підпункти),

• висновки,

• список використаних джерел,

• додатки.

План включає всі структурні елементи реферату, з указанням сторінок, на яких вони знаходяться. Основний зміст реферату розподіляється на глави чи розділи. Заголовки плану дублюються в тексті реферату.

У вступі повинні обов’язково знайти відображення такі питання: обґрунтування вибору теми, її оцінка з точки зору актуальності та важливості, оцінка рівня і характеру розробки теми, формулювання мети й завдань дослідження в рефераті.

Основний зміст теми повинен бути самостійно виконаним теоретичним дослідженням відповідно до проблеми, заявленої у назві реферату, узагальненням існуючої літератури (підручники, монографії, статті) з питання, виклад власних поглядів автора реферату тощо.

У висновку необхідно дати коротке резюме викладеного у основній частині реферату, висновки, які зроблені відповідно до поставлених завдань, або посилання на методологічне застосування опрацьованого у рефераті матеріалу

Список використаної літератури повинен указувати на вивчені автором роботи, за якими може мати місце бесіда стосовно змісту реферату. Використана література обов’язково має знайти своє відображення в рефераті. Список використаних джерел рекомендується розміщувати в порядку згадування їх у тексті за наскрізною нумерацією або за алфавітом.