Висновки

Критерії засвоєння

Рекомендована література до лекції

Основна: 1

Допоміжна: 4,5,6.

Питання для самоперевірки

Змістовий модуль 3.

Формування відносин з працівниками на засадах корпоративної соціальної відповідальності

Мета вивчення: визначити основні напрямки формування відносин з працівниками на засадах корпоративної соціальної політики.

Навчальні завдання лекції:

- проаналізувати міжнародні ініціативи щодо захисту прав споживачів

- розглянути права людини на робочому місці

- визначити поняття „соціальний діалог”

Місце лекції в модулі і загальній структурі дисципліни: після вивчення основних засад розвитку корпоративної соціальної відповідальності.

План лекції

1. Міжнародні ініціативи із захисту прав людини в бізнес-середовищі. Рамкова концепція ООН «Захист. Повага. Гарантія справедливості»

2. Права людини на робочому місці: Декларація МОП. Добровільні принципи з безпеки і прав людини і Глобальні принципи Саллівана

3. Соціальний діалог в Україні.

Основні поняття теми лекції

Захист прав людини, захист прав споживачів, Декларація МОП, Рамкова концепція ООН „Захист. Повага. Гарантія справедливості”, профспілка, соціальний діалог.

1. Міжнародні ініціативи із захисту прав людини в бізнес-середовищі

Важливою ініціативою захисту прав людини в бізнес-середовищі є ініціатива Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), а саме -Керівні принципи для транснаціональних компаній (ТНК). Враховуючи, що у 2003 році існувало 63 000 транснаціональних корпорацій, принципи ОЕСР повинні відзначатися ефективністю, тим більше, що вони є добровільними і охоплюють весь спектр діяльності ТНК. Ці принципи передбачають рекомендації для підприємств, які прийняті урядами країн- членів ОЕСР з метою забезпечення відповідності транснаціональних корпорацій законо­давству тих країн, де вони працюють. Головна мета цього документа - полегшення прямих інвестицій для країн-членів ОЕСР, і його структура охоплює:

забезпечення національного режиму функціонування для компаній з іноземними інвестиціями;

сприяння співробітництву між урядами щодо міжнародних інвестиційних стимулів і стримуючих чинників;

мінімізація введення суперечливих вимог до ТНК урядами різних країн.

Статті документа присвячені наступним питанням: загальна політика, розкриття інформації, конкуренція, фінансування, оподаткування, зайнятість, охорона навколиш­нього середовища, наука і техніка.

Для виконання принципів створена інституційна структура з трьох рівнів:

національні контактні пункти (на базі різних міністерств);

Комітет ОЕСР з міжнародних інвестицій та транснаціональних корпорацій;

консультативні комітети підприємців і профспілок.

Національні контактні пункти збирають інформацію щодо виконання керівних принципів, обробляють запити, обговорюють питання, які можуть виникнути між бізнесом і профспілками стосовно керівних принципів. Другий рівень - Комітет ОЕСР із міжнародних інвестицій та багатонаціональних корпорацій - надає роз'яснення щодо тлумачення керівних принципів, реагує на запит країн-членів. Консультативні комітети можуть ініціювати проведення консультацій у національних контактних пун­ктах і Комітеті ОЕСР із питань, що стосуються окреслених принципів. Механізм дії цих керівних принципів дуже простий. Якщо якась організація вважає, що ТНК країни, яка підписала цю Декларацію про керівні принципи для транснаціональних компаній, їхне виконує, то вона може звернутися до національного контактного пункту країни-члена. Національний контактний пункт повинен зв'язатися з підприємством, або безпосеред­ньо, або через відповідні асоціації бізнесу, і проінформувати його про цю ситуацію. Якщо справа стосується підрозділів компанії в іншій країні, національний контактний пункт зв'яжеться з колегами в цій країні для обміну інформацією і спробує вирішити питан­ня. Національний контактний пункт у країні, де підприємство має свій головний офіс, також повинен бути проінформованим із цих питань. Якщо національний контактний пункт проблеми не вирішує, то залучають Комітет ОЕСР із міжнародних інвестицій та транснаціональних корпорацій, який виконує роль останньої інстанції. Розглядаючи цей механізм, можна зробити важливий висновок: функціонування національних контактних пунктів має вирішальне значення в контексті ефективності дії керівних принципів ОЕСР для транснаціональних корпорацій.

За більш ніж два десятиліття існування керівні принципи, поряд із національними зако­нами, перетворилися на складову правової інфраструктури, яка сприяє відповідальній поведінці ТНК. До того ж, вони вплинули на інші кодекси поведінки, такі як: Тристо­роння декларація Міжнародної організації праці і кодекс поведінки транснаціональних корпорацій Організації Об'єднаних Націй. Як було вже зазначено, функціонування національних контактних пунктів має вирішальне значення в цьому контексті.

Ще одна ініціатива, що виникла у 2003 році, - ініціатива лідерів бізнесу відносно захисту прав людини, яку підтримують 16 провідних компаній світу. Мета цього об єднання, що проіснувало 6 років, - виявити практичні шляхи для реалізації Загальної декларації прав людини в бізнес-середовищі. Основні ключові питання прав людини і активностей, які потрібно застосовувати в компанії для унеможливлення порушення прав людини, по­дано в таблиці 3.1, на основі роботи ініціативи лідерів бізнесу щодо захисту прав людини.

Таблиця 3.1.

Ключові питання прав людини в контексті бізнес-активності

№	Ключові питання прав людини в контексті бізнес-активності
1	Недискримінація
2	Право на життя
3	Тортури, жорстоке, нелюдське поводження або таке, яке принижує гідність
4	Рабська, примусова або обов'язкова праця
5	Свобода та особиста недоторканність
6	Свобода пересування
7	Конфіденційність
8	Думки, совість та релігія
9	Думки та свобода їх висловлювання
10	Підбурювання до ненависті
11	Мирні зібрання
12	Свобода об'єднання, в тому числі на профспілку і страйк
13	Участь у громадських справах
14	Культура, релігія, мова
15	Справедливі і сприятливі умови праці
16	Справедлива заробітна плата і гідне життя
17	Безпечні та здорові умови праці
18	Відпочинок, дозвілля і свята
19	Соціальне забезпечення
20	Сімейне життя
21	Дитяча праця
22	Право на необхідний рівень життя
23	Охорона здоров'я
24	Освіта
25	Культурне життя
26	Науковий прогрес
27	Вигоди від виробництва
28	Уникнення співучасті

Таким чином, виходячи з таблиці 3.1 і з аналізу різноманітних ініціатив, потрібно зау­важити: компанії повинні у щоденній діяльності орієнтуватися на «Міжнародний біль про права людини» і намагатися виокремити ті питання прав людини, які безпосередньо стосуються бізнесу і на які впливає діяльність компанії.

Рамкова концепція ООН «Захист. Повага. Гарантія справедливості»

Враховуючи останні тенденції глобалізації, збільшення кількості компаній, які зареєстровані в одній країні, а ведуть свій бізнес у інших країнах, і те, що сьогодні кількість співробітників на деяких підприємствах є більшою за кількістю населення дея­ких міст і навіть держав, в 2004 році підкомісія Комісії ООН з прав людини підготувала Проект норм та обов'язків транснаціональних корпорацій та інших підприємств в галузі прав людини, яким намагалася визначити такі ж зобов'язання для компаній, як і для дер­жав відносно дотримання прав людини, як-от: «просувати, гарантувати виконання та дотримання прав людини» з однією відмінністю - держава має це робити «як первинний обов'язок», а корпорація - як «вторинний», і має його виконувати в рамках своєї «сфери впливу». Бізнес виступив проти подібного документу, а деякі групи захисту прав лю­дини, навпаки, підтримали. Як результат, Комісія ООН з прав людини відмовилася прий­няти цей документ, але ухвалила прохання до Генерального секретаря ООН призначити спеціального представника з цих питань.

В 2005 році Кофі Аннан, Генеральний секретар ООН, призначив професора Джона Раггі спеціальним представником Генерального секретаря з питань прав людини і транснаціональних корпорацій та інших торговельно-промислових підприємств (далі - бізнесу). До його завдання належало вирішити наступні питання: ідентифікація і конкретизація стандартів корпоративної відповідальності і підзвітності корпорацій із питань прав людини, а також визначення ролі держав в ефективному регулюванні відповідних функцій бізнесу.

Після численних досліджень і консультацій у різних регіонах світу спеціальний представ­ник Генерального секретаря з питань прав людини і бізнесу запропонував стратегічну систему підходів щодо бізнесу і прав людини, яка отримала назву «Захист. Повага. Гарантія справедливості» (була прийнята ООН як Рамкова концепція) і яка базується на трьох основних принципах: