2. Законодавство України про охорону навколишнього середовища.

Україна приєдналася до основних міжнародних угод: з 1997 р. є стороною Рамкової конвенції ООН про зміну клімату, а з 2004 р. - стороною Кіотського протоколу. Проте в законодавстві країни так і не визначено детальні механізми реалізації Кіотського про­токолу.

Основним законодавчим актом України у сфері охорони навколишнього середовища є Закон України «Про охорону навколишнього середовища», де зазначається, що завдан­ням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечен­ня екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, гене­тичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об'єктів, пов'язаних із історико-культурною спадщиною.

Основними принципами охорони навколишнього природного середовища визнані:

пріоритетність вимог екологічної безпеки, обов'язковість додержання екологіч­них стандартів, нормативів та лімітів використання природних ресурсів при здійсненні господарської, управлінської та іншої діяльності;

гарантування екологічно безпечного середовища для життя і здоров'я людей;

запобіжний характер заходів щодо охорони навколишнього природного середовища;

екологізація матеріального виробництва на основі комплексності рішень із питань охорони навколишнього природного середовища, використання та відтворення відновлюваних природних ресурсів, широкого впровадження новітніх технологій;

збереження природної різноманітності і цілісності природних об'єктів і комплексів;

обов'язковість екологічної експертизи;

науково обґрунтоване нормування впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище;

безоплатність загального та платність спеціального використання природних ресурсів для господарської діяльності;

стягнення збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів, компенсація шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

поєднання заходів стимулювання і відповідальності у справі охорони навколишнього природного середовища.

Крім того, в Україні діють Водний, Лісовий та Земельний кодекси, Кодекс про надра, закони «Про відходи», «Про екологічну експертизу», «Про охорону атмосферного повітря», «Про природно-заповідний фонд», «Енергетична стратегія України до 2030 року», законодавчо-нормативні акти, які регулюють питання встановлення «зелених тарифів», існують програми розвитку біопалива.

Однак загалом окремі положення законодавства мають декларативний характер; уряд не приділяє значну увагу екологічним питанням та вдосконаленню законодавства з питань екологічної політики; відсутня національна стратегія скорочення викидів парникових газів; триває практика надання величезних субсидій вугільній та атомній енергетиці, що негатив­но впливає на ринок енергоресурсів; не запроваджуються заходи із енергозбереження в промисловості та житлово-комунальні сфері (реальним стимулом запровадження енергоз­береження та переходу на відновлювані джерела енергії стало підвищення ціни на газ).

Проте слід зазначити, що заходи з усунення зазначених недоліків передбачені проек­том «Стратегії національної екологічної політики України на період до 2020 року», яка розроблена Міністерством охорони навколишнього природного середовища. У 2010 році відбувається громадське обговорення проекту Стратегії, яка визначає мету національної екологічної політики - збереження та відновлення екосистеми на всій території України, що необхідна для гармонійного існування живої і неживої природи, досягнення рівноваги використання природних ресурсів, їх відновлення та розвитку суспільства, а також гаран­тування екологічно безпечного природного середовища для життя і здоров'я населення.

Відповідно до проекту Стратегії основними завданнями є:

підвищення рівня екологічної свідомості населення країни;

впровадження та нарощування у промисловості та сільському господарстві від­новлюваних та альтернативних джерел енергії (на 5% до 2015 року і на 10% до 2020 року) і збільшення використання енергетичних джерел із низьким рівнем викидів вуглецю до 2015 року на 7% та до 2020 року на 15%;

підвищення енергоефективності виробництва шляхом впровадження ресурсозбе­реження в енергетиці та галузях, що споживають енергію та енергоносії, на 25% до 2015 року, до 50% до 2020 року порівняно з 2010 роком;

розроблення і впровадження до 2015 року системи економічних та адміністративних

стимулів для підприємств та суб'єктів господарювання, що впроваджують систему екологічного управління, сертифікацію виробництва продукції, її якості згідно з міжнародними природоохоронними стандартами;

здійснення до 2012 року заходів щодо розроблення і реалізації проектів спільного впровадження та участі в міжнародній торгівлі квотами на викиди парникових газів відповідно до вимог Кіотського протоколу до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату;

забезпечення скорочення обсягу викидів парникових газів в Україні на 20% до 2020 року порівняно з рівнем 1990 року;

розроблення до 2015 року нормативно-правової бази для впровадження інтег­рованого дозволу на природокористування відповідно до Директиви ЄС

про попередження та контроль забруднення;

реформування до 2020 року системи енергозабезпечення міст та населених пунктів, підвищення ефективності теплозабезпечення будинків та споруд;

розроблення комплексних регіональних і місцевих програм, які спрямовані на вирішення таких актуальних екологічних проблем, як:

оптимізація планування забудови і зелених зон;

підвищення якості атмосферного повітря і зниження рівня шуму шляхом оптимізації транспортних потоків та мінімізації викидів із стаціонарних джерел;

мінімізація утворення, сортування, переробка та безпечна утилізація або захоронення відходів;

підвищення відповідальності за забруднення навколишнього природного середови­ща і компенсація завданих збитків, включно з повною вартістю рекультивації/санації забруднених ґрунтів/підземних вод;

законодавче оформлення засад пільгового стимулювання діяльності, яка передбачає добровільні зобов'язання щодо очищення забруднених земель, зокрема в ході їх приватизації і впровадження новітніх екологічно чистих технологій;

вдосконалення нормативно-правової бази з метою розширення бази оподаткування, а саме: стягнення збору за забруднення навколишнього природного середовища;

мінімізація пільг щодо спеціального використання природних ресурсів та забруднен­ня навколишнього природного середовища тощо.