3. Міжнародний і український досвід впровадження принципів екологічної відповідальності.

Екологічна відповідальність є складовою соціальної відповідальності. Впровадження політики екологічної відповідальності обумовлено низкою причин:

застосування екологічно чистих виробничих технологій призводить до ефективнішого використання ресурсів;

в багатьох країнах світу державна політика застосування економічних важелів (податків, зборів, торговельних дозволів) сприятлива для екологічно чистих компаній;

міжнародні та національні екологічні нормативи висувають вищі вимоги;

екологічне управління призводить до позитивного впливу на імідж компанії;

все більше споживачів надають перевагу екологічно чистій продукції і вимагають її.

При впровадженні екологічної відповідальності необхідно дотримуватися наступних екологічних принципів:

екологічна відповідальність: крім правової відповідальності, організація несе відповідальність за наслідки своєї діяльності (продукту або послуги)

для навколишнього середовища;

запобіжний підхід: організація повинна вживати ефективних заходів для запобігання негативному впливу на навколишнє середовище;

управління екологічними ризиками: організації слід впроваджувати програми і технології оцінювання, зменшення або уникнення негативного впливу дій, продуктів та послуг на навколишнє середовище;

плата за забруднення: організації сплачують за вживання необхідних заходів

із відновлення навколишнього середовища або уникнення прийнятого ступеня, забруднення;

врахування екологічних аспектів протягом усього життєвого циклу продукту/послуги (від сировини та видобутку енергії, через виробництво та використання до ліквідації відходів або відновлення).

Основними напрямками впровадження екологічної відповідальності для організацій є:

запобігання та контроль забруднення повітря, надр і води;

стале використанняресурсів, тобто застосуванняїхнарівні природного відтворення або меншому. Стале використання ресурсів також передбачає впровадження енергозберігаючих технологій та використання альтернативних ресурсів (сонячна енергія, гідроенергетика, енергія приливів та хвиль тощо), ефективне використання матеріалів та збереження води і повторне її використання під час своєї діяльності;

утилізація (переробка) відходів. Діяльність будь-якої організації, її продукти та послуги призводять до вироблення відходів, які можуть спричинити забруднення навколишнього середовища. Тому екологічно відповідальні організації дотримуються принципу зменшення відходів, який передбачає зменшення використання ресурсів, повторне їх використання, повернення на переробку та утилізацію.

пом'якшення впливу від зміни клімату. В першу чергу, це стосується заходів із запобігання викидам парникових газів;

захист природного середовища і відновлення ареалів. Основними аспектами є захист і відновлення функцій екосистеми, захист біологічної різноманітності, стале використання землі і природних ресурсів.

При реалізації цих напрямків організації потрібно:

визначити джерела забруднення та відходів, пов'язаних із її діяльністю, продуктами, послугами; джерела енергії, води та інших ресурсів, що використовуються; ідентифікувати потенційні несприятливі впливи на екосистему і біорозмаїття;

провадити визначену та офіційно закріплену екологічну політику;

вимірювати, реєструвати показники та звітувати у разі зменшення забруднення, споживання води, продукування відходів та споживання енергії;

впровадити систему зменшення викидів та запобігання забрудненню;

орієнтуватися на стале використання ресурсів (використовувати або повністю перейти на поновлювальні джерела енергії; використовувати повторно оброблені матеріали та воду);

застосовувати екологічні технології;

впроваджувати стале споживання;

впровадити програми з підвищення обізнаності співробітників, партнерів, клієнтів та споживачів.

Сьогодні все більше компаній світу, у т.ч. і в Україні, запроваджують заходи з корпоративної соціальної відповідальності, що стосуються навколишнього середовища. За результатами дослідження «Зміна клімату: ставлення населення, експертів та бізнесу в Україні», про­веденого у 2008-2009 рр. в межах національної компанії «Прямуй на зелене!» Глобально­го Договору ООН, трохи більше половини (62%) українських підприємств здійснюють заходи з охорони навколишнього середовища та екологічної безпеки. Хоча частка підприємств, яка вживає подібні заходи, все-таки більша.

Серед заходів, які здійснюють українські підприємства, найбільш популярними є вико ристання енергоефективних засобів (у системах опалення, освітлення та кондиціювання) та підвищення енергоефективності використання виробничих потужностей. Це свідчить, насамперед, про першочерговість економічних мотивів при впровадженні заходів із охорони навколишнього середовища.

Результати досліджень засвідчили, що основними заходами українських підприємств із охорони навколишнього середовища є запровадження енергозберігаючих технологій, підвищення енергоефективності підприємств, використання екологічно сумісних технологій і матеріалів, програми переробки та утилізації відходів. Більшість із цих перерахованих заходів є основними складовими концепції «Зеленого офісу», яка стає все більш популярною в Україні.

«Зелений офіс» - це концепція управління організацією, що дозволяє зменшити її нега­тивний вплив на навколишнє середовище шляхом максимального збереження ресурсів і енергії та зменшення кількості відходів.

Основними складовими «Зеленого офісу» є:

система закупівель: закупівля товарів із екологічним маркуванням (папір, виготовлений після переробки, техніка, побутова хімія з екологічним маркуванням), відмова від використання пластикового посуду;

збереження ресурсів: повторне використання ресурсів (заправки картриджів, друк на зворотній сторінці паперу), економія ресурсів (паперу - перехід на електронний документообіг, електроенергії - вимкнення офісної техніки після закінчення робочого дня, заміна звичайних ламп на енергозберігаючі, встановлення систем освітлення з датчиками руху, закупівля офісної техніки з урахуванням її енергоефективності тощо);

застосування принципу зменшення вуглецевого (карбонового) сліду (проведення теле- та відеоконференцій, будівництво біля офісів місць паркування велосипедів, впровадження програм доставки співробітників на мікроавтобусах та автобусах);

сортування та переробка відходів;

створення «зеленої» команди співробітників;

інформаційна кампанія: тиражування в приміщеннях підприємств і організацій інформаційних наліпок/листівок, які нагадують про необхідність збереження ресурсів;

відображення політики впровадження «Зеленого офісу» в стратегічному/ програмному документі.

Дослідники практик впровадження принципів «Зеленого офісу» серед українських бізнес-кіл дійшли наступних висновків. По-перше, при впровадженні принципів «Зеле­ного офісу» українським компаніям бракує системності, оскільки тільки одиниці з них включили принципи цієї концепції до стратегій розвитку своїх компаній. По-друге, прак­тично у всіх компаніях відсутній моніторинг екологічної результативності та економічної ефективності. Саме тому «Зелений офіс» здебільшого сприймається як данина моді, а не як економічно обґрунтований аспект діяльності компаній. Водночас впровадження основних заходів у межах «Зеленого офісу» не вимагає великих витрат, а всі засоби є до­ступними. Однак, як зазначають автори дослідження, закордонний досвід свідчить, що після досягнення певних результатів у реалізації «Зеленого офісу» виникне потреба у впровадженні інших засобів зменшення впливу на навколишнє середовище.

Відносно новим, порівняно зі світовою практикою, інструментом екологічної політики організації в Україні є і процес екологічного маркування продукції. Екологічне марку­вання здійснюється з метою доведення до споживачів інформації про вплив продукції на навколишнє середовище і здоров'я людини та навпаки - навколишнього середовища на продукцію, протягом всього життєвого циклу (від виготовлення до утилізації). З 2004 року національний знак екологічного маркування «Екологічно чисто та безпечно» вне­сено до міжнародного реєстру Глобальної Мережі Екологічного маркування (СЕМ) та визнано 59 країнами світу, зокрема Європейським Со­юзом. Слід підкреслити, на екологічну сертифікацію можуть бути представлені тільки окремі види товарів або послуг. Сертифікації не підлягають фармацевтичні препарати та тютюнові вироби.

Найбільш поширеними ініціативами з охорони навколишнього середовища є проведення всеукраїнських толок, суботників по прибиранню територій, очищенню і відновленню рекреаційних зон. Здебільшого такі заходи проводяться під час святкування Дня Землі (22 квітня). Офіційно Всесвітній день довкілля було встановлено Генеральною Асамблеєю ООН у 1972 р. для відзначення відкриття Стокгольмської конференції «Довкілля люди­ни». До святкування Дня Землі у 2010 році приєдналося більше від мільярда людей у май­же 200 країнах світу, було проведено більш ніж 150 000 різноманітних заходів. В Україні цього дня відбувається «Зелена толока», зінщійована завдяки Глобальному Договору ООН у межах національної кампанії «Го Гриин! (Прямуй на зелене!)». Під час акції підписанти Глобального Договору зібрали на території Сирецького парку понад 8 тисяч тонн сміття. «Зелена толока» - не єдиний захід, передбачений національною кампанією « Го Гриин! (Прямуй на зелене!)».

Національна кампанія, яку 2008 року ініціювало Представництво ООН в Україні у ме­жах Глобального Договору, має на меті заохотити зміни у поведінці суспільства відносно екологічних аспектів, саме тому вона передбачає різноманітні заходи: фотоконкурси, вікенди-суботники, корпоративне прибирання території, соціальна рекламна кампанія, публічні заходи, які привертають увагу до головних проблем навколишнього середовища та визначають шляхи для їх подолання (національне дослідження з питань зміни клімату, бізнес-саміти з проблем зміни клімату).

В межах національної кампанії розроблено Декларацію « Го Гриин! (Прямуй на зелене!)», підписанти якої зобов'язуються покращувати свою діяльність у взаємодії з природою в таких сферах:

енергетична ефективність;

збереження води;

зменшення забруднення атмосфери;

ефективне керування відходами;

контроль за викидами парникових газів та впровадження принципів «Зеленого офісу».