Критерії засвоєння

Рекомендована література до лекції

Основна: 1

Допоміжна: 4,5,6.

Питання для самоперевірки

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 8.

СОЦІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ РІЗНИХ СУБ’ЄКТІВ СУСПІЛЬНОГО РОЗВИТКУ

Мета вивчення:

Навчальні завдання лекції:

Місце лекції в модулі і загальній структурі дисципліни: після вивчення основних засад розвитку корпоративної соціальної відповідальності та соціальної відповідальності бізнесу.

План лекції

1. Відповідність законодавству і запобігання корупції як інструменти системи управління ризиками

2. Відповідальні закупівлі

3. Доброчесна конкуренція

Основні поняття теми лекції

Чесна конкуренція,

1. Відповідність законодавству і запобігання корупції як інструменти системи управління ризиками

Чесні управлінські практики стосуються етичної поведінки у співпраці однієї організації з іншими організаціями. Це поняття включає в себе відносини між організаціями та урядо­вими установами, їхніми партнерами, постачальниками, підрядниками, конкурентами та об'єднаннями, членами яких вони є.

Чесні управлінські практики включають питання боротьби з корупцією, відповідальне залучення до громадського життя, чесної конкуренції, просування соціальної відповідальності у відносинах з партнерами та поваги до прав власника. У сфері соціальної відповідальності чесні управлінські практики свідчать про те, як компанії використовують свої зв'язки з іншими організаціями задля просування позитивних результатів.

Організації повинні прагнути забезпечити дотримання законів і правил, соціальних норм та етики, а також внутрішніх корпоративних правил під час своєї щоденної діяльності по всьому світу. Велика міжнародна компанія, зазвичай, розробляє свою внутрішню політику щодо дотримання законів і правил тієї країни, де працює компанія, в якій має бути прописано, що:

- компанія приділяє першочергову увагу відповідним законам та правилам країн, де вона працює;

- компанія має поводитися етично у всіх видах своєї діяльності;

- компанія має прагнути підвищувати обізнаність із дотримання правил та стандартів країн, де вона працює, повсякчас проводячи тренінги, корпоративні освітні програми, аудит, оскільки забезпечення дотримання тих або інших норм має стати частиною корпоративної культури;

- компанія повинна ухвалити кодекс поведінки, в якому має описати ті вимоги, які вона ставить до своїх співробітників та постачальників (це може бути два або один кодекс);

- компанія має ухвалити окрему політику, стратегію або правила, як це зробили компанії «Toshiba» або «ІКЕА», щодо боротьби з корупцією.

Невелика національна компанія малого та середнього бізнесу може просто включити вищезазначені положення до кодексу поведінки. Ухваливши таку політику або включивши пункти до кодексу поведінки, слід забезпечити їхнє виконання та перевірку. Щорік компанії проводять самооцінку (чи виконуються прописані правила?) задля активізації зусиль, спрямованих на дотримання таких правил. Економічна криза 2008-2009 років дала підставу багатьом компаніям переглянути свої керівні принципи: компанії стали суворішими у контексті дотримання антимонопольного законодавства, боротьби з корупцією тощо.

Боротьба з корупцією.

Якщо станеться порушення правил, створена структура розглядає та вивчає подібний інцидент, і вирішує, який рівень дисциплінарних санкцій застосувати до порушників, Одним з таких інцидентів може бути давання хабарів. Деякі компанії не лише накладають дисциплінарну санкцію, а й переглядають усю систему роботи та відносин, скажімо, між співробітниками та постачальниками. Наприклад, в компанії «ІКЕА» існують правила запобігання корупції, в яких чітко зазначено, що «ІКЕА» не погоджується з корупцією в будь-якій формі», і активно намагається запобігти корупційним проявам. Компанія також пояснює свою позицію в листі покупця, який обов'язково підписують постачальник та представник компанії. Розуміючи важливість цієї проблеми, компанія також має політику щодо розслідування корупційних проявів, що описує, як співробітники повинні діяти на випадок, коли в них виникли підозри про шахрайство, корупцію, крадіжку та інші незаконні дії.

Незважаючи на те, що сама компанія у своєму звіті зі сталого розвитку стверджує, що «рішуча політика та безнастанна професійна підготовка спільно з сильною корпоративною культурою допомагає звести до найменшого ризик протиправної поведінки в організації «ІКЕА», у лютому 2010 року компанія розповсюдила прес-реліз про те, що «ІКЕА» виявила у своєму російському підрозділі випадок поблажливого ставлення до корупційних дій підрядника»: «менеджмент одного з російських підрозділів концерну заплющив очі на те, що компанія-підрядник дала хабара, щоб розв'язати ситуацію з енергопостачанням торговельного осередку». Президент групи Мікаель Ольсон заявив: «Ми дуже засмучені й розчаровані. Будь-яка поблажливість до проявів корупції для «ІКЕА» категорично неприйнятна. Ми вважаємо ситуацію, що сталася, неприпустимою, і діяти будемо рішуче» (з прес-релізу компанії). Як наслідок, два топ-менеджери російського підрозділу - керівники торговельних осередків «МЕГА» - позбулися своїх посад і покинули компанію.

Серед інших компаній, що страждали від корупції, можна назвати: «Hewlett-Packard» (підозрюють у даванні хабарів розміром 11 мільйонів доларів для просування свого бізнесу в Росії); «Siemens», що 2008 року погодилась виплатити 1,3 мільярда доларів щоб припинили антикорупційне розслідування у Сполучених Штатах та Німеччині; «Daimler», що погодився виплатити 185 мільйонів доларів у відповідь на висунуті звинувачення щодо передачі офіційним особам коштів та подарунків за майбутні контракти, серед іншого і в Росії. Як підкреслив генеральний директор російського відділення «IBLF» Брук Хоровітц: «Багатонаціональні компанії стикаються зі складною ситуацією в країнах з економікою, що зростає, адже у себе на батьківщині вони повинні виконувати жорсткіші вимоги, проте їм також треба конкурувати на таких ринках як Росія, що швид­ко зростають, але мають непослідовну регульованість».

Згідно з дослідженнями всесвітньої організації Transparency International «Індекс хабарництва 2008 року» Росія посіла останнє 22 місце (опитано керівників компаній з 22 країн, Україну в цьому дослідженні не було представлено). А «Індекс сприйняття корупції 2010 року» організації Transparency International вивів Росію на 154 місце разом із такими країнами як: Центрально-Африканська Республіка, Камбоджа, Гвінея, Конго, Тад­жикистан (2009-го Росія посідала 146 місце), а Україну - 134 місце, яке вона розділяє з такими країнами як: Азербайджан, Бангладеш, Нігерія, Гондурас, Філіппіни, Сьєрра-Леоне та Зимбабве (торік наша країна мала 146 місце). Беручи до уваги це дослідження, пре­зидент Росії Д. Медведєв назвав корупцію «громадським ворогом номер один». За даними неурядового фонду «Інформатика для демократії» (ІНДЕМ), щороку в Росії як хабарі виплачується понад 300 мільярдів доларів - це більше ніж чверть ВВП країни за 2009 рік.

Саме через це, понад 50 міжнародних компаній у Росії 2010 року пообіцяли встано­вити нульову терпимість до хабарів задля поліпшення ділового клімату та підписали «Ініціативу щодо дотримання принципів корпоративної етики при веденні комерційної діяльності на теренах Російської Федерації» (у додатку). Підписантами переважно стали німецькі компанії, серед яких: автовиробник «Daimler», інжинірингова група «Siemens», «Deutsche Bank», видавнича компанія «Axel Springer AG» та інші. Ця уго­да Грунтується на ініціативі Світового економічного форуму, запропонованій 2004 року, яка зобов'язує всіх учасників ужити заходів проти підкупу й хабарів аби поліпшити вже існуючу ситуацію, та повідомляти про кожен такий випадок.

Багато компаній розпочинають з виявлення фактів корупції не ззовні, а всередині компанії, створюючи особливу систему інформування для забезпечення конфіденційності.

У компанії «Toshiba» 2000 року створено «гарячу лінію з питань управління ризиками», що дозволяє співробітникам повідомляти про подібні випадки або звернутися за пора­дою через інтернет або телефон, щоб, завдяки одержаній інформації, запобігти порушен­ню. В 2006 році компанія створила систему інформування і для своїх постачальників, і для ділових партнерів «Лінія доброчесного партнера», що робить можливим інформувати компанію про різні випадки подібного характеру. Особливу увагу приділяють тому, щоб та особа, яка повідомляє про порушення, не постраждала, і було збережено анонімність.

Підрозділ з юридичних питань є секретаріатом цієї системи: він постійно на зв'язку з відділом корпоративного аудиту для підтвердження тих чи тих повідомлених випадків. Визначивши фактичний стан ситуації, вживаються заходи, щоби підвищити ефективність управлінських ревізій; результати аудитів відображаються у розробці заходів щодо дотримання законодавства або внутрішніх практик.

Окрім того, компанія щороку проводить онлайн-опитування своїх співробітників сто­совно стандартів поведінки групи, - це також один із засобів підвищувати обізнаність із дотримання норм та практик компанії. Приміром, як повідомляє сама компанія, 2009 фінансового року 97% співробітників відповіли, що вони дотримуються правил - супроти 97,1% 2008-го.

Ще один засіб інформування - це буклети про корпоративний кодекс поведінки, що його, коли йдеться про міжнародну компанію, має бути написано мовами тих країн, де вона працює. До того ж, компанія може проводити різноманітні освітні семінари та конференції, серед іншого - запровадити онлайн-освіту для усіх співробітників. Окремі семінари потрібні для осіб, що збирають інформацію про порушення, і для керівників з метою запровадження системи, спрямованої на запобігання виникненню подібних ситуацій. За визначенням деяких компаній, важливу роль відіграють зустрічі керівників та співробітників на робочому місті.

Політичні внески

Практика політичних внесків компаній залежить від традицій країни, в якій вони працюють. Скажімо, у США компанії це роблять на постійній основі, - наприклад, за період від 2004 року до 2008-го такі компанії, як «Amway», «Магу Кау», «Avis», «Kimberly Clarks», «P&G», «ЗМ» та інші підтримували Республіканську партію, а такі, як «Непкеї», «Google», «Avon», «CISCO», - Демократичну. Цікаво, що за даними Центру політичного реагування компанія «ВР» входить до сотні найбільших донорів політичних кампаній: з 1990 року вона зробила політичні внески на суму більш, ніж 5 млн. доларів США, з яких 72% і 28% пішло відповідно Республіканській та Демократич­ній партіям.

До того ж, у США офіційно існує інститут лобізму, тому компанія «ВР» платила ще й лобістським фірмам за допомогу у стосунках з урядом і конгресом. Незважаючи на те, що 2002 року компанія спробувала відмовитися від політичних дотацій з корпоративно­го фонду, про що було зроблено відповідну заяву та зазначено у кодексі корпоративної поведінки, близько 16 мільйонів доларів було виплачено лобістським фірмам у 2009 році. Однак, у самому кодексі корпоративної поведінки зазначено, що компанія не робить «жодних політичних внесків, чи то у грошовій, чи в натуральній формі, у будь-якій точці світу».

Нині дедалі частіше виникають ситуації, коли компанії намагаються повністю зупинити свої політичні внески, щоб убезпечитися від майбутніх звинувачень. Наприклад, компанія «GSK» наприкінці 2008 року оголосила про добровільне рішення відмовитися від політичних внесків. Якщо раніше компанія це робила у СІЛА та Канаді відповідно до чин­ного законодавства, то нова внутрішня політика компанії заборонила це робити узагалі. Ендрю Вітті, на той час генеральний директор «GlaxoSmithKline», зауважив, що «для компанії важлива участь у політичному процесі, але компанія має унеможливити навіть по­яву думки про те, що політичні внески компанії дають нам якісь привілеї. Ми не вважаємо, що такі думки наявні, але у рамках процесу з підвищення прозорості у взаємодії з різними уряда­ми, політичними лідерами й кандидатами на державні посади, ми вважаємо, що припинити такі внески річ вельми слушна» (з прес-релізу компанії.

Стихійні лиха

Ще одним кроком у дотриманні чесних управлінських практик може бути допомога при стихійних лихах та належне реагування на великомасштабні природні події, такі як: земле­труси, тайфуни й повені, що можуть призвести до закриття компаній, спричинивши чималі фінансові втрати, і вплинувши таким чином на діяльність інших партнерів. Саме тому, роблячи певні прогнози, деякі компанії мають свої плани забезпечення безперервності у веденні бізнесу. Такий документ стосується підприємств у країнах, які можуть мати такі явища і, відповідно, потерпати від економічних та соціальних наслідків. Тому, щоби звести до найменшого затримки у постачанні товарів і послуг на випадок природних та інших лих, наприклад, пандемії грипу чи яких інших хвороб, розробляються документи, які опи­сують дії компанії у ситуації стихійних явищ.