Висновки

Одним з інструментів відкритості, підзвітності та поліпшення діяльності організацій у контексті соціальної відповідальності є підготовка нефінансового звіту.

Соціальна або нефінансова звітність - це звіти компаній, що містять не тільки інформацію про результати економічної діяльності, а й соціальні та екологічні показники.

Поняття соціальної звітності з'явилося недавно. Якщо річні фінансові звіти випуска­ють уже приблизно 150 років, то сама ідея випуску нефінансових звітів виникла років 40 тому. Одним із перших нефінансових звітів можна назвати екологічний звіт компанії 1972 року. Проривом вважається звіт 1989 року, оскільки компанія вперше найняла соціального аудитора, який співпрацював не тільки зі співробітниками компанії, а й з її стейкхолдерами, а звіт був названий «Звітом заінтересованих сторін». Поступово практика підготовки звіту компаній за допомо­гою незалежних соціальних аудиторів стала традиційною. Одним зі слабких моментів такої практики можна вважати відсутність єдиних світових стандартів, які допомогли б вимірювати процеси звітності. Саме тому в наступному етапі підготовки звітів була за­снована Міжнародна соціальна звітність - у 1997 році. А 2010 поклав початок новому етапу звітності - «Один або інтегрований звіт».

Інтегрований звіт - це інтегрована представленість показників як фінансового, так і нефінансового характеру в щорічному звіті компанії. Інтегрований звіт дає більше розуміння перегляду показників, пояснює, як сталий розвиток вписаний в активності та ведення бізнесу компанії, і допомагає включити сталий розвиток у механізм ухвалення рішень.

За статистикою, 2/3 компаній, що публікують такі звіти, роблять це з суто економічних міркувань - для акціонерів та інвесторів, інші вважають, що працюють на імідж. По суті, соціальна звітність порушує питання нематеріальної складової вартості бізнесу і таких її аспектів, як репутація, лояльність споживачів, надійність, інтелектуальний капітал.

Стандарти підготовки нефінансового звіту:

вільний звіт про соціальні або екологічні проекти компанії створюється за власною структурою, оскільки немає жодних вимог, в основному це перелік тих або інших проектів компаній, який не проходить аудит;

звіт із прогресу щодо виконання принципів Глобального договору ООН готує лише компанія - член Глобального договору ООН раз на рік. Він має містити таку інформацію: вступне слово керівника компанії, в якому обов'язково повинна бути зафіксована підтримка принципів ГД і демонстрація того, як компанія виконує принципи ГД ООН у чотирьох сферах: права людини, трудові відносини, захист навколишнього середовища та боротьба з корупцією. Ще однією особливістю підготовки звіту є розкриття планів на майбутнє, чого поки що не виконують усі компанії. Цей звіт також не проходить аудит.

звіт за GRI стандартом є найскладнішим, оскільки має чіткі індикатори, які компанія повинна вказати в ньому. За кількістю наявних індикаторів у звіті компанія одержує рейтинг А, В, С. Якщо компанія проходить аудит, то вона одержує рейтинг А+, В+, С+.

В Україні, якщо порівняти з 2005 роком, ситуація з підготовкою такої звітності суттєво не змінилася. За результатами дослідження в Україні майже кожне п'яте підприємство готує нефінансовий звіт як самостійний документ або як частину загального звіту компанії. Щодо нових тенденцій звітності, у тому числі й інтегрованого звіту, то українські компанії ще не готові до цього.

Для підготовки нефінансового звіту потрібно:

1. отримати схвалення керівництва компанії;

2. узгодити цілі компанії (для чого вона робить звіт: покращення репутації, збільшити цінність для акціонерів, стати кращою за конкурентів), очікування як компанії, так і стейкхолдерів, потребу в верифікацією третьою стороною;

3. визначити, за яким стандартом або форматом компанія буде готувати звіт, масштаб (рівень включення економічних, соціальних та екологічних показників), мова звіту (особливо, якщо компанія міжнародна або має цілі, пов'язані з міжнародним позиціонуванням компанії), визначити ресурси і часовий період, форму звіту (друкований або онлайн), рівень верифікації;

4. створити крос-секторальну робочу групу, з різних відділів для підготовки звіту;

5. узгодити ключові питання, які охопить звіт, оцініть, чи існують вже готові дані; розгляньте інші звіти, в тому числі компаній Вашого сектору і конкурентів на національному і глобальному рівнях для більшого розуміння і можливо нових ідей;

6. залучити стейкхолдерів;

7. провести аналіз відповідних даних і інформації;

8. узгодити ключові заяви звіту, скласти текстову частину звіту, визначити графічну частину звіту;

9. провести аудит звіту, як внутрішній, так і зовнішній;

10. зробити електронну або друковану версію звіту;

11. розробити стратегію розповсюдження звіту серед головних стйекхолдерів, а також комунікаційну стратегію.