Лекція 2. Особливості ксв серед підприємств малого та середнього бізнесу

План лекції.

1. Особливості КСВ серед підприємств малого та середнього бізнесу

2. Програма UNIDO для відповідальних підприємців RЕАР

3. Корпоративна соціальна відповідальність серед українських підприємств МСБ

Основні поняття теми лекції

UNIDO, RЕАР, система 5S

1. Особливості КСВ серед підприємств малого та середнього бізнесу

Донедавна витрати, пов'язані з корпоративною соціальною відповідальністю, могли собі дозволити лише великі транснаціональні компанії, але у зв'язку з підвищенням вимог підприємства до своїх постачальників та використовуваних ними ресурсів, як з огляду на законодавство, так і з позицій стандартизації та сертифікації, малі підприємства також ма­ють інтегрувати в свою систему менеджменту принципи КСВ задля збереження позицій на конкурентному ринку.

Іншим фактором, котрий стимулює малі та середні підприємства запроваджувати принци­пи корпоративної соціальної відповідальності, є гнучкість і мобільність цих підприємств у порівнянні з транснаціональними компаніями (ТНК). їхній підхід до інвестування та експлуатації обладнання відповідальніший і більшою мірою враховує особливості місцевого споживача. Деякі малі, сімейні або індивідуальні, підприємства є носіями релігійних чи філантропічних цінностей їхніх керівників, тому саме такі підприємства мають більше зв'язків з місцевим громадським та культурним середовищем, саме вони, якщо порівняти їх з великими ТНК, більше враховують місцеві ризики.

Для стимулювання КСВ, у деяких країнах виокремлюють категорію нагород для малого та середнього бізнесу (МСБ), наприклад, існують ірландська, британська, малайзійська нагорода прем'єр-міністра, в Україні - в рамках Національного Конкурсу бізнес-кейсів з КСВ також є окрема категорія «краща практика з КСВ серед малого та середнього бізнесу».

Отже стереотип, що КСВ - це «забаганка» великих корпорацій із мільйонними бюджетами, аж ніяк не відповідає дійсності - запровадження КСВ не залежить від бюджету. Проте не варто порівнювати КСВ програми великих і малих компаній. Департамент Європейської Комісії з питань промисловості провів дослідження з метою визначити залученість європейських МСП до процесу реалізації корпоративної соціальної відповідальності. Дане дослідження проаналізувало відповіді, отримані від 7662 європейських малих та середніх підприємств (МСП).

Основні висновки дослідження:

половина з досліджених європейських МСП залучена до КСВ;

залучення залежить від розміру підприємства - 48% малих підприємств і 65% середніх підприємств реалізують КСВ;

залучення МСП не залежить від сектора, в якому вони працюють, проте спостерігалася розбіжність у категорії «північ-південь» - 33% МСП у Франції і 83% у Фінляндії;

найбільшими сферами соціальної політики, що їм надавалася допомога з боку МСП були: спорт, культура та охорона здоров'я;

3/4 МСП спроможні визначити бізнесові зиски від своєї КСВ-діяльності;

8% європейських МСП дістають допомогу від держави (зменшення податків, субсидії) за участь у заходах з КСВ.

За дослідженнями стану розвитку корпоративної соціальної відповідальності в Австрії, проведеними ще 2003 року, 3/4 австрійських компаній має систему цінностей згідно з профілем своєї діяльності. Здебільшого цінності існують у формі бізнес-концепції або місії організації. За дослідженнями Венне груп 2006 року, в 50% австрійських компаній відповідальним за КСВ є керівництво, 31% менеджерів заявило, що в їхніх компаніях відповідальним за КСВ є відділ управління людськими ресурсами, 19% - відділ зв'язків з громадськістю, 13% компаній мають власного координатора з КСВ.

У 2003 CSR Австралії зазначає, що 97% підприємств залучені до різних форм корпоративного громадянства, а саме: благодійні внески (93%), укладення контрактів для підтримки неприбуткових організацій (68%). Найпопулярнішими сферами КСВ-діяльності австрійських МСП є охорона здоров'я, освіта, культура, спорт.

У малому бізнесі соціальну відповідальність визначено на початку. Це, насамперед, можливість створювати робочі місця, та виступати інструментом задоволення споживчих і соціальних запитів населення.

Важливо врахувати те, що неефективна система соціальної відповідальності бізнесу може обернутися глобальною не конкурентоспроможністю всієї економіки. Мале підприєм­ництво потребує не примушень на пожертвування, а стимулів з боку держави на розвиток. Отож, заохочення до розвитку соціальної відповідальності малого та середнього бізнесу є нині першочерговим завданням, як для себе вже визначила й Європейська комісія.

Якщо порівняти МСБ та великі підприємства, малий та середній бізнес має свої конкурентні переваги, а саме:

близькість до клієнта, що дозволяє швидше та гнучкіше реагувати на запити споживачів - це призводить до лояльності населення нерідко до товарів і послуг МСБ, хоч іноді вони є дорожчими, але нижчими за якістю;

здатність постійно змінюватися й адаптуватися: постійна боротьба за виживання, близькість і залежність від клієнта та постачальників, потреба безперервно вишукувати нові можливості зниження витрат;

низькі накладні витрати, оскільки позбавлені внутрішньої бюрократії;

використання «малих товарних ніш»: працюючи на першому етапі з мінімальним прибутком, МСБ нерідко домагаються розширення цієї ніші, яка з часом може стати новим великим джерелом доходу;

інноваційний потенціал (зокрема, керівники - інноватори);

можливість об'єднувати зусилля (альянси, мережі, кластери).

Одне з головних повідомлень, яке потрібно донести до малого та середнього бізнесу, - це те, що корпоративна соціальна відповідальність є концепцією, що не має нічого спільного із: додатковими фінансовими або іншими, наприклад, часовими, витратами підприємства та примусовими заходами.

Навпаки, КСВ - це концепція, яку вписано в бізнес-стратегію підприємства, тобто вона стосується того, як компанія МСБ:

планує розвиватися;

поліпшує конкурентоспроможність;

оптимізує витрати.

Інша причина важливості корпоративної соціальної відповідальності полягає в тому, що МСП входять до мережі постачання великих компаній, тому дедалі більше відчуватиметься «пресинг» з боку великих компаній щодо реалізації КСВ та відповідності зазначени­ми критеріям, по-друге, це - успішна бізнес-стратегія, що допомагає працювати на пер­спективу і сталому розвиткові підприємства, та по-третє - більшість великих компаній розпочинали з маленьких і, навіть сімейних, компаній.

Приміром, німецьку компанію «Адідас», що спеціалізується на виробництві та продажі спортивного взуття, одягу й інвентаря зі штатом 40 000 співробітників, заснував Аді Діслер 1920 року як сімейну справу з пошиття взуття для тренерів спортсменів-бігунів. На той час матеріалом слугувало списане військове обмундирування, а підошви вирізали зі старих автомобільних покришок. Сьогодні, чистий прибуток компанії становить 490 млн. євро.

Компанія «Кенон» розпочинала свою діяльність з однієї кімнати в Токіо, в якій 1933 року розмістилася оптична лабораторія. Лабораторію відкрили спільно дві людини для виробництва висококласних фотоапаратів, кращі за німецькі досконалі моделі.

Якщо говорити про українські компанії, то компанію «Грінко» було засновано 2003 року з новою інноваційною ідеєю - розробити першу в Україні програму створення нової культури поводження з відходами, що об'єднувала б їхнє транспортування, сортуван­ня з дальшим постачанням корисних компонентів на ринок вторсировини та безпечну утилізацію залишків, які не підлягають переробці. Досягаючи цього, компанія наштовху­валася на багато перешкод: непрозорість ринків транспортування відходів, вторсирови­ни та суміжних ринків, низькі тарифи на вивіз відходів, недосконалість нормативної бази, відсутність культури роздільного збору відходів у населення.

Проте сьогодні компанія поступово розвивається і вже виросла з середнього бізнесу в великий.

Іншу компанію «РИТО» було засновано 1992 року. Абревіатура «РИТО» означає роз­робка й виготовлення трикотажного одягу. 1995 року було відкрито першу крамнич­ку, 2005 року - другу. На сьогодні компанія, незважаючи на належність до середнього бізнесу, вважається законодавцем моди трикотажного одягу в Україні.

Вищезазначені компанії досягли такого динамічного й ефективного розвитку завдяки своєму баченню та меті. Не всі компанії малого та середнього бізнесу мають подібну кор­поративну культуру - це залежить від їх типології. Всі компанії МСБ поділяють на три види:

Компанії-підлітки - це компанії, для яких перебування в категорії «дрібних» є тимчасовим, оскільки їхня мета - швидше вирости. Компанії «Форд», «Епл», «Сони» починали свої операції в гаражі або невеликому ангарі, проте їхні засновники з самого початку мали грандіозну мрію стати колись світовими лідерами у своїй царині. Амбітне бачення реалізовувалося в агресивну стратегію постійного розширення.

Компанії-карлики - це дрібні підприємства, що працюють у сервісному секторі: ресторани, ремонтні майстерні, адвокатські контори і т.д.; дістаються власникам у спадок або їх створюють підприємці. Довгострокове бачення збігається з короткостроковим - залишитися в рамках малого бізнесу, бо цьому сприяє сам характер бізнесу й відсутність у засновників амбіцій та здібностей прорватися до нової розмірної категорії.

Компанії-клони працюють за ексклюзивною ліцензією, одержаною від великих компаній у рамках франчайзингу. Характерною особливістю таких компаній є те, що вони не народжуються й не розвиваються, а штучно створюються, «клонуються» за жорстко відпрацьованою схемою, за всебічною допомогою та під наглядом головної компанії, і тому практично позбавлені можливості проявити свої підприємницькі здібності, навіть якщо вони в них є.

Розподіляючи компанії малого та середнього бізнесу на ці три категорії, можна дійти висновку, що, розвиватися, зокрема і в сфері корпоративної соціальної відповідальності, насамперед, можуть компанії-підлітки, які мають мету, місію, цінності й бачення та корпоративну культуру. До таких компаній належить і компанія «Грінко», місія якої - «зробимо Україну чистою».