План лекції

1. Міжнародні документи щодо навколишнього середовища (Цілі розвитку тисячоліття, Декларація Ріо-де-Жанейро тощо) та стандарти екологічного менеджменту (серія ISO 14000).

2. Законодавство України про охорону навколишнього середовища.

3. Міжнародний і український досвід впровадження принципів екологічної відповідальності.

Основні поняття теми лекції

Екологічна політика, вплив на довкілля, екологічний аспект, життєвий цикл, „Зелений офіс”, ISO 14001.

1. Міжнародні документи щодо навколишнього середовища (Цілі розвитку тисячоліття, Декларація Ріо-де-Жанейро тощо) та стандарти екологічного менеджменту (серія iso 14000).

Сьогодні світ стикається з масштабними екологічними проблемами: зміною клімату, забрудненням навколишнього середовища і руйнуванням екологічних систем, зменшен­ням запасів природних ресурсів тощо. Це пов'язано, в першу чергу, з діяльністю люди­ни. Зростання масштабів виробництва і господарської діяльності, під час чого людина використовує природні ресурси, посилює антропотехногенний тиск на довкілля.

Екологічні проблеми мають як соціальні, так і економічні прояви. Внаслідок забруднен­ня середовища та глобального потепління спостерігається зростання захворюваності серед населення різних країн, нестача чистої питної води та продуктів харчування, змен­шення водних, лісових та земельних ресурсів, збільшення витрат на ліквідацію наслідків стихійних лих, природних катаклізмів тощо.

Екологічні проблеми не мають кордонів, вони стосуються всіх країн світу. Важливість вжи­вання заходів із протидії виникненню проблем екології стає все актуальнішою у світі. Ще у другій половині XX століття науковці, політики, державні діячі почали усвідомлювати, що при існуючих тенденціях демографічного та соціально-економічного розвитку всіх країн світу швидко вичерпаються природні ресурси та порушиться екологічна рівновага. Тоді зрозуміли, що вирішення екологічних проблем є умовою не тільки для виживання та гідного життя нинішніх, а і майбутніх поколінь.

На Всесвітньому саміті з навколишнього середовища у Ріо-де-Жанейро в 1992 році світовою спільнотою було прийнято Концепцію сталого розвитку у XXI ст. (так звана «декларація Ріо»). Документ передбачає збалансований розвиток людини і природи, тобто стабільну екологічну рівновагу. Відмінною ознакою сталого розвитку є екосистем - ний підхід, який ґрунтується на особливому ставленні до природи і передбачає відмову від традиційної ресурсної і споживацької стратегії розвитку суспільства. Екосистемний підхід життєдіяльності людства у XXI столітті був підкріплений і рішенням Всесвітнього саміту зі сталого розвитку (Йоганнесбург, Південна Африка, 2002 р.).

На Всесвітньому саміті з навколишнього середовища у Ріо-де-Жанейро прийняли Рамкову конвенцію ООН про зміну клімату, яка стала першим міжнародним кроком у вирішенні окресленої проблеми. Далі для вирішення проблеми зміни клімату і боротьби з глобальним потеплінням, у грудні 1997 року було прийнято Кіотський протокол. Ці до­кументи визначають систему заходів, спрямованих на стабілізацію концентрації парни­кових газів. Відповідно до Кіотського протоколу, промислово розвинуті країни повинні скоротити свої сумарні викиди парникових газів у період 2008-2012 рр. не менш ніж на 5,2% порівняно з рівнем 1990 р. Найбільші зобов'язання із зниження викидів - на 8% - взяли на себе країни Європейського Союзу. Країни, що розвиваються, в т.ч. і Україна, зобов'язалися не перевищити обсяги своїх викидів рівня 1990 р. На сьогодні викиди в Україні на 54% менші від рівня 1990 р., проте вона посідає 21 місце в світі з обсягу викидів вуглекислого газу (рис. 6.1). Цікаво, що підписала Кіотський протокол Україна у 1999 році, але ратифікувала у 2004 році.

Кіотський протокол також визначає основу для впровадження політики торгівлі квотами з викидів парникових газів та створення добровільних платформ для торгівлі.

За повідомленнями Зеленої хвилі, загальна сума коштів, отриманих українською сторо­ною в межах торгівлі квотами, може становити близько 4,5 мільярдів гривень. На жаль, лише нещодавно відбулося затвердження перших проектів, які мають бути реалізовані за ці кошти в рамках схеми зелених інвестицій. Але в межах механізму спільного впровадження, станом на кінець жовтня 2010 року в Україні, відповідно до інформації Національного агентства екологічних інвестицій України, реалізується 184 проекти. Очікувані скорочення викидів протягом періоду 2008-2012 років за даними проектами складають 172,4 млн. тонн С02.

Рис. 6.1. Обсяги викидів парникових газів (мегатонни С02), Україна

Серед підприємств, які вже мають підтверджені (готові для продажу або реалізовані) скорочення викидів парникових газів, можна відзначити такі: ТОВ «Електросталь», ВАТ «Київгаз», ВАТ «Одесагаз», Краматорська ТЕЦ, ТОВ «Побузький феронікелевий комбінат», Івано-Франківський цементний завод, шахта Суходільська-Східна, шах­та Комсомолець Донбасу, теплопостачальні компанії Харкова, Донецька, Луганська, Рівного та ін. їх кількість, а отже, й кількість залучених за рахунок Кіотського протоколу коштів постійно зростає. Отже, за підсумком зеленої хвилі, завдяки Кіотському протоко­лу в українську економіку вже було залучено близько 6,5 мільярдів гривень і ця сума може зрости принаймні вдвічі до кінця 2012 року.

Наступним кроком світової спільноти у захисті довкілля можна вважати рішення Саміту ООН зі зміни клімату в м. Копенгаген (Данія) у 2009 р. У Копенгагені були досягнуті наступні домовленості:

сприяти зниженню глобального потепління на Землі до 2 градусів за Цельсієм;

стабілізувати і знизити викиди парникових газів: розвинуті країни самостійно визначать і добровільно нададуть ООН кількісні показники з викидів до 2020 року, а країни, що розвиваються, добровільно нададуть ООН докази впровадження ініціатив із зниження викидів парникових газів;

здійснювати боротьбу із збільшенням парникових газів унаслідок вирубки лісів;

підтримка розвинутими країнами країн, що розвиваються, у зменшенні викидів парникових газів. Один із механізмів такої підтримки - створення Фонду Зеленого Клімату (Сгееп Сіітаїе Рипсі).

Проте початкова мета - підписати угоду, що замінить Кіотський протокол, термін дії якого закінчується у 2012 році, так і не була досягнена на Саміті ООН в Копенгагені.

З 29 листопада до 10 грудня 2010 року в мексиканському Канкуні відбулася чергова конфе­ренція ООН з питань захисту клімату. Незважаючи на стримані очікування після провалу саміту в Копенгагені, там було прийнято реальні рішення та укладено тексти Канкунських домовленостей:

вперше приділили увагу країнам, які відповідають за 80% світових викидів парникових газів, включно із СШАта Китаєм;

вперше офіційно зафіксовано, що глобальне потепління слід утримати у межах не більше 2°С порівняно з доіндустріальною епохою (сторони також можуть найближчими роками переглянути межу та знизити її до 1,5°С); • у межах фінансування заходів боротьби із змінами клімату, сторони переговорів створили Зелений кліматичний фонд, наповнення якого з 2012 року має сягати 100 мільярдів доларів на рік (за участі Всесвітнього банку і розвинених країн). Керувати Фондом буде Рада директорів у складі 24 осіб (по 12 представників від розвинутих країн та країн, які розвиваються).

«Збалансований тамасштабний пакет ухвалених рішень, об'єднаних під назвою Канкунської угоди, є ще одним важливіш кроком у досягненні всебічних та юридично обов'язкових меж для боротьби проти змін клімату після 2012 року», - зазначила Європейський Комісар з протидії змінам клімату Конні Гедеґард.

Були і свої питання, які викликали заперечення. Болівія стала єдиною країною, яка відмовилася підтримати рішення Канкунської конференції ООН з питань зміни клімату. До того ж, не вдалося досягнути домовленостей щодо продовження дії Кіотського про­токолу, адже проти цього виступили Японія, Росія та Канада, які пропонують створи­ти нову угоду замість застарілого Кіотського протоколу. Оскільки це питання є надзви­чайно важливим, тому що дія Кіотського протоколу завершується у 2012 році, то було вирішено працювати надалі в межах відповідної робочої групи задля розробки рішення з метою не допустити часової прогалини між першим та другим періодом зобов'язань. Водночас Європейський Комісар з протидії змінам клімату Конні Гедеґард зазначила, що «два тижні у Канкуні знову засвідчили, яким повільним та складним є переговорний процес».

Однією з найбільш значущих міжнародних ініціатив з охорони навколишнього середовища вважають появу у 1996 р. ISO 14000 - серії міжнародних стандартів системи екологічного менеджменту на підприємствах та в організаціях. Один із стандартів цієї серії ISO 14001 - «Система екологічного менеджменту - специфікація і керівництво із використан­ня». Цей стандарт орієнтується на запровадження системи екологічного менеджмен­ту і відноситься до серії гнучких стандартів, оскільки не встановлює кількісних вимог до організації. Основна вимога - керівництво має прийняти на себе зобов'язання постійно підвищувати екологічну ефективність організації, відповідно до її можливостей (принцип постійного вдосконалення). Для цього в організації повинні чітко ідентифікуватися аспекти її діяльності (продукту, послуг), що впливають на навколишнє середовище, і вибудовуватися система управління такими аспектами.

Відповідно до цього стандарту:

1. Організація повинна розробити спеціальний документ (екологічну політику) про наміри дотримуватися екологічних нормативів та постійно вдосконалювати систему екологічного менеджменту. Цей документ повинен бути доведений до відома всіх працівників та широкої громадськості.

2. Організація повинна розробити та виконувати процедури вимірювання впливу своєї діяльності (в т.ч. продукції або послуг) на навколишнє середовище, дотримання норм екологічного законодавства.

3. З урахуванням свого впливу на навколишнє середовище та норм законодавства організація повинна визначити екологічні цілі, завдання та, відповідно, програму їх досягнення. У процесі розробки враховуються інтереси всіх заінтересованих сторін.

4. Організація повинна визначити структуру відповідальності, виділити ресурси для впровадження системи екологічного менеджменту та провести навчання персоналу.

5. Організація повинна забезпечити здійснення моніторингу основних параметрів тієї діяльності, яка може суттєво впливати на навколишнє середовище.

6. Керівництво компанії повинно періодично розглядати питання ефективності функціонування системи екологічного менеджменту та коригувати її.

Слід підкреслити, що стандарт ISO 14001 є добровільним і забезпечує створення системи визначенім того, яким чином організація дотримується законодавчих норм та яким чином вона впливає на навколишнє середовище. Крім того, система екологічного менеджмен­ту дозволяє збалансувати та інтегрувати екологічні та економічні інтереси організації, своєчасно адаптуватися до умов, що постійно змінюються.

До потенційних вигод організації, яка впроваджує систему екологічного менеджменту, належать:

поліпшення репутації організації;

поліпшення взаємодії з постачальниками й споживачами;

вдосконалення управління витратами;

зменшення кількості інцидентів, що призводять до юридичної відповідальності;

заощадження сировини, матеріалів та енергії.

Сьогодні все більше великих підприємств України намагаються пройти процедуру сертифікації ISO 14001, особливо ті, які завоювали світові ринки або намагаються це зробити.

Як зазначив Джек Маклахан, директор Відділу сталі та прокату Групи Метінвест: «Сертифікація системи екологічного менеджменту, яка закладена в стратегії розвитку компанії, забезпечить відповідність підприємства міжнародним стандартам в екологічній сфері та забезпечить просування компанії на світових ринках».