- •Конспект лекцій
- •Заліковий модуль 1.
- •Становлення та розвиток корпоративної соціальної відповідальності.
- •Змістовий модуль 1.
- •Концептуальні основи розвитку корпоративної соціальної відповідальнос
- •Лекція 1. Основні засади становлення та розвитку корпоративної соціальної відповідальності
- •2. Внутрішнє і зовнішнє середовище ксв.
- •3. Концепція менеджменту заінтересованих осіб.
- •Лекція 2. Моделі ксв та міжнародні ініціативи формування та розвитку ксв
- •2. Моделі ксв (американська, європейська, японська)
- •3. Міжнародні ініціативи як чинник формування і розвитку ксв (Глобальний договір оон).
- •4. Вітчизняний досвід становлення ксв.
- •Висновки
- •Лекція 1. Ксв як складова стратегії управління та чинник підвищення конкурентоспроможності компанії
- •2. Впровадження ксв у практики і процедури компанії.
- •Лекція 2. Сутність корпоративної поведінки та роль ксв-менеджера
- •2. Управління ксв. Роль ксв-менеджерів в компаніях: статус, основні функції, кваліфікація, типові обов’язки, професійні стандарти.
- •Висновки
- •1. Обов'язки держави - захищати права людини від зазіхань третіх сторін, включаючи бізнес;
- •2. Обов'язок компаній - поважати права людини;
- •3. Забезпечення всіма суспільними інститутами більшої доступності ефективних механізмів захисту прав постраждалих.
- •1. Обов'язки держави захищати права людини;
- •2. Корпоративна відповідальність компаній із питань поваги до прав людини;
- •3. Доступ до гарантії справедливості.
- •2. Права людини на робочому місці: Декларація моп
- •1. Свобода асоціацій і право на ведення колективних переговорів.
- •2. Примусова праця.
- •3. Дискримінація.
- •4. Невикористання дитячої праці
- •3. Соціальний діалог в Україні
- •Висновки
- •1. Міжнародні і українські ініціативи в сфері захисту прав споживачів
- •2. Основні принципи і напрямки впровадження ксв у сфері захисту прав споживачів
- •3. Міжнародний і український досвід впровадження принципів соціальної відповідальності відносно споживачів
- •Висновки
- •Лекція 1. Етапи розвитку ксв в регіонах України
- •2. Формування базових напрямків при розробці корпоративних програм підтримки громад
- •3. Особливості розвитку соціальної відповідальності в регіонах України. Співпраця у ланцюжку «компанія - місцева адміністрація - громада»
- •Лекція 2. Особливості ксв серед підприємств малого та середнього бізнесу
- •2. Програма unido для відповідальних підприємців rеар
- •3. Корпоративна соціальна відповідальність серед українських підприємств мсб
- •Висновки.
- •Критерії засвоєння
- •План лекції
- •Основні поняття теми лекції
- •1. Міжнародні документи щодо навколишнього середовища (Цілі розвитку тисячоліття, Декларація Ріо-де-Жанейро тощо) та стандарти екологічного менеджменту (серія iso 14000).
- •2. Законодавство України про охорону навколишнього середовища.
- •3. Міжнародний і український досвід впровадження принципів екологічної відповідальності.
- •Висновки
- •Критерії засвоєння
- •2. Стандарти підготовки нефінансового звіту
- •3. Основні етапи підготовки звіту
- •Висновки
- •Критерії засвоєння
- •2. Відповідальні закупівлі
- •3. Доброчесна конкуренція
- •1. Установлення цін, змова.
- •2. Заведення в оману в рекламі.
- •3.Продаж із примусовим асортиментом (т.З. «одруження»).
- •4. Зловживання домінуючим становищем (монополізація або «ціна хижака»).
- •5. Дотримання перепродажних цін.
- •6.Нечесна пропозиція ціни,
- •Висновки
- •Критерії засвоєння
- •2. Методи та процедури оцінювання ефективності програм ксв. Модель «Лондонської групи порівняльного аналізу» і особливості її використання.
- •3. Збалансована система показників із ксв
- •Висновки
- •Критерії засвоєння
3. Міжнародний і український досвід впровадження принципів соціальної відповідальності відносно споживачів
Сьогодні в країнах світу інтереси споживачів презентують чимало державних і недержавних організацій, міністерств та установ.
США. Адміністративно-правовий захист споживачів на урядовому рівні здійснюється кількома організаціями: Комісія з безпеки споживчих товарів, Федеральна торговельна комісія. Управління з контролю за якістю харчових продуктів та медикаментів, Управління безпеки руху, Агентство з захисту навколишнього середовища. Координує їх роботу Управління у справах споживачів (УСС) - апарат спеціального радника Президента СПІА. Діють також неурядові організації, які приділяють велику увагу впливу на членів Конгресу і самого Президента. На федеральному рівні діють управління у справах захисту споживачів. Сферою захисту прав споживачів також опікується Національне бюро стандартів США.
Становить інтерес з огляду на це досвід роботи Управління по контролю за харчовими продуктами і лікарськими препаратами США, яке вважають еталоном державного контролю якості продуктів харчування, лікарських засобів і виробів медичного призначення.
Франція. На державному рівні обов'язок захисту прав споживачів покладено на Генеральне управління з питань конкуренції, споживання і боротьби з шахрайством, яке підпорядковане Міністерству економіки. Воно отримує й обробляє скарги, слідкує за виконанням законодавства у сфері захисту прав споживачів, надає консультації з питань законодавства. До управління належить 22 регіональні органи та 101 відділ, 8 лабораторій. Його штат нараховує 4000 осіб. В країні існує ціла низка адміністративних національних органів, до компетенції яких входить захист інтересів споживачів: Урядове управління з питань споживання, Французька асоціація з стандартизації, Національний комітет споживання, а також громадські організації.
Німеччина. Захист прав споживачів на державному рівні підпорядковано Міністерству з захисту прав споживачів, продуктів харчування і сільського господарства. Також на національному рівні цими питаннями опікується Німецький інститут стандартів. Створено Об'єднання союзів споживачів Німеччини, в якому нараховується більше 40 організацій-членів.
Поряд з недержавними організаціями, інтереси споживачів на державному рівні представлені у Норвегії (Міністерство у справах споживачів та державного управління), Швейцарії (Державний центр захисту прав споживачів при Міністерстві економіки), Швеції (Національний департамент у справах захисту прав споживачів), Данії (Національне агентство у справах споживачів при Міністерстві молоді та споживчої політики), Фінляндії (Національна адміністрація у справах споживачів Фінляндії), Чеській Республіці (Міністерство промисловості та торгівлі), Литовській Республіці (Національна Рада захисту прав споживачів при Міністерстві юстиції), Словаччині (Департамент політики захисту прав споживачів при Міністерстві економіки).
Російська Федерація. На державному рівні питаннями захисту прав споживачів опікується Федеральна служба з нагляду у сфері захисту прав споживачів і благополуччя людей, яка підпорядкована Міністерству здоров'я і соціального розвитку РФ. Поряд з державною структурою, діє Громадська організація Спілка споживачів Російської Федерації, до функцій якої входять: представлення інтересів споживачів в органах державної влади; аналіз чинного законодавства у сфері захисту прав споживачів; правова підтримка й інформування споживачів; надання інформації про товари і послуги; незалежна експертиза якості товарів і послуг; незалежна експертиза тарифів, цін, стандартів на товари та послуги; внесення в органи виконавчої влади пропозицій про заходи щодо підвищення якості і вилучення з обігу неякісної продукції і послуг.
Республіка Білорусь. На державному рівні питання захисту прав споживачів входить до сфери управління захисту прав споживачів і контролю за рекламою при Міністерстві торгівлі Білорусі, також опікуються захистом прав споживачів у сферах своєї діяльності Міністерство здоров'я, Міністерство спорту і туризму, Міністерство сільського господарства і продовольства, Державний комітет із стандартизації Республіки Білорусь. На недержавному рівні створено Білоруське товариство захисту прав споживачів та його регіональні структури.
Порівняння структури систем захисту прав споживачів різних країн дає змогу стверджувати про те, що ідентичних систем не існує.
Україна. На сьогодні в Україні створено систему захисту прав споживачів, адекватну з точки зору витрат бюджету на її утримання та функціонування, що є суттєвим чинником в оцінці ефективності роботи будь-якої державної установи. На сьогодні найбільш оптимальною структурою, що у повному обсязі забезпечує задоволення інтересів українського споживача, є система Держспоживстандарту України. Ще до утворення на державному рівні відповідних структур у великих містах України почали створюватися недержавні громадські організації. У 1989 була зареєстрована громадська організація «Українська асоціація споживачів», яка взяла на себе відповідальність працювати за міжнародними правовими нормами. У 2003 році зареєстрована громадська організація «Експерт», основною метою діяльності якої є виявлення на ринку неякісних, небезпечних для споживання продуктів харчування та інформування про це споживачів.