Висновки

Одним із найголовніших аспектів соціальної відповідальності є екологічна відповідальність. Увага до впровадження екологічної відповідальності у діяльність організацій і підприємств підвищилася внаслідок загострення глобальних екологічних проблем: зміни клімату, забруднення навколишнього середовища і руйнування екологічних систем, зменшення запасів природних ресурсів тощо. Світова спільнота та уряди країн схвалюють рішення і нормативні документи, в основі яких - запобіжна природовідтворювальна концепція. Цю концепцію покладено і в основу основних принципів і напрямків впровадження соціальної відповідальності у сфері екології (стале використання ресурсів, утилізація/ переробка відходів, зменшення викидів та забруднення довкілля, відновлення ареалів тощо). Сучасний український досвід впровадження програм і заходів із екологічної відповідальності свідчить, що українські підприємства зосереджуються, головним чи­ном, на програмах, які не потребують великих капіталовкладень і забезпечують швидкий економічний ефект - використання енергоефективних засобів (у системах опалення, освітлення та кондиціювання), підвищення енергоефективності використання виробничих потужностей та впровадження програм «Зеленого офісу».

Критерії засвоєння

Рекомендована література до лекції

Основна: 1

Допоміжна: 4,5,6.

Питання для самоперевірки

змістовий модуль 7.

Інформаційна політика І СОЦІАЛЬНА ЗВІТНІСТЬ

Мета вивчення: обґрунтування доцільно підготовки нефінансового звіту його структура та стандарти.

Навчальні завдання лекції:

- дослідити історію створення та розвитку поняття „нефінансова звітність”

- проаналізувати стандрати підготовки нефінансової звітності

- визначити основні етапи підготовки нефінансової звітності

Місце лекції в модулі і загальній структурі дисципліни: після вивчення основних засад розвитку корпоративної соціальної відповідальності.

План лекції

1. Історія виникнення та розвитку поняття «нефінансова звітність»

2. Стандарти підготовки нефінансового звіту

3. Основні етапи підготовки звіту

Основні поняття теми лекції

Нефінансова (соціальна) звітність, соціальний аудитор, інтегрований звіт, Глобальна ініціатива зі звітності (GRI).

1. Історія виникнення та розвитку поняття «нефінансова звітність»

Одним з інструментів відкритості, підзвітності та покращення діяльності організацій у контексті соціальної відповідальності є підготовка нефінансового звіту.

Соціальна або нефінансова звітність - це звіти компаній, що містять не тільки інформацію про результати економічної діяльності, а й соціальні та екологічні показни­ки. Вона є публічною і розглядається як інструмент інформування стейкхолдерів компанії (акціонерів, співробітників, партнерів, клієнтів і суспільства) про те, як і якими темпами компанія реалізує закладені у своїх стратегічних планах розвитку цілі щодо економічної сталості, соціального добробуту та екологічної стабільності.

Нефінансова звітність допомагає підвищити якість як корпоративного управління, так і управління соціальними й екологічними проектами, оцінити внесок компанії в за­безпечення її сталого розвитку, зменшити ризики та поліпшити репутацію, розвинути зв'язки з заінтересованими сторонами, обмінятися інформацією на корпоративному і міжкорпоративних рівнях (між компаніями) та порівняти результативність.

За результатами дослідження СКІ і КРМС серед компаній, які надають звіти, і читачів було визначено:

понад 70% опитаних вважають, що звітність подається для забезпечення сталого розвитку організації та задля поліпшення внутрішніх процесів;

90% вважають звітність надійним каналом інформації про діяльність компанії;

98% читачів згодні, що звітність підвищує продуктивність організації.

Крім того, половина опитаних погодилися, що вони використовують звітність в ухваленні рішення про інвестування в організацію, роботи з нею і 41% заявили, що звітність впливає на поведінку споживачів.

Етапи розвитку нефінансової звітності.

Поняття соціальної звітності з'явилося недавно. Якщо річні фінансові звіти випускають уже приблизно 150 років, то сама ідея випуску нефінансових звітів виникла років 40 тому. Перші нефінансові звіти зазвичай представляли щорічні глави з включенням екологічних проектів компаній, які радше були схожі на рекламу. Ці звіти не були пов'язані з корпора­тивною результативністю, і критики називали їх рекламними або «еко-порнографічними».

Одним із винятків такого підходу можна назвати екологічний звіт компанії (1972 р.), яка включила його у свою щорічну фінансову декларацію. Під соціальною відповідальністю компанія розуміла те, що стосується забруднення води та повітря, а фінансовий аудитор ще не надав верифікації саме цих даних на тій основі, що жодного стандарту з цього контекту не існувало.

Другий етап розпочався пізніше (1989 р.). Звіт компанії є видатним тому, що вона найняла соціального ауди­тора, який співпрацював не тільки зі співробітниками компанії, а й з її стейкхолдерами (постачальниками, партнерами, представниками громади) щодо активностей 1988 року. Протягом двох тижнів соціальний аудитор проводив інтерв'ю і пізніше запропонував на­звати свою працю «Звітом заінтересованих сторін», який, своєю чергою, став також і першим звітом не лише із залученням аудитора, а й із залучення стейкхолдерів, оскільки документ був розподілений на п'ять категорій заінтересованих сторін:

громади: допомога громаді, філантропія, обізнаність щодо навколишнього середовища; обізнаність з глобальних питаннях;

співробітники;

клієнти;

постачальники;

інвестори.

Незважаючи на те, що стейкхолдери не оцінювалися від початку компанією, їх було вклю­чено до звіту, як і верифікацію - письмовий висновок «Звіт незалежного соціального аудитора», в якому зазначено, «що аудитор вважає, що Звіт заінтересованих сторін про­зоро й чесно описує результативність компанії у сфері соціальної відповідальності за 1988 рік щодо п'яти груп заінтересованих сторін».

Після першого звіту практика підготовки звітів за допомогою незалежних соціальних аудиторів стала традиційною. Одним зі слабких моментів такої практики можна вважати відсутність єдиних світових стандартів, які допомогли б вимірювати процеси звітності.

Саме тому особливий інтерес становить наступний етап звітування, коли верифікацію проводять не лише аудитори, а й незалежні органи, які акредитовані сертифікувати відповідно до соціальних та екологічних стандартів, наприклад організація «Міжнародна соціальна звітність» (SAI), заснована в 1997 році. SAI засновано власне першим соціальним аудитором Аліс Теппер Мерлін і Радою з економічних пріоритетів. У 1998 році організація SAI створила консультативну раду для розробки SA 8000 - глобального стандарту з дотримання прав людини на робочому місці, і того ж року перші організації були акредитовані на проведення аудиту на відповідність SA 8000.

Також були сертифіковані й міжнародні компанії: Avon, Лісна опікунська рада, Міжнародна федерація органічної сільськогосподарської культури, голландська фундація. Спільно, ці установи сформували міжнародну організацію з екологічної і соціальної акредитації та класифікації, яка являє собою міжнародну групу організацій, що визначають стандарти й акредитують. Напри­клад, лише SAI має приблизно 9 організацій із сертифікації та тисячі аудиторів по всьому світу.

2010 рік поклав початок новому етапу звітності - «Один або інтегрований звіт». Напри­клад, в Південній Африці з 1 червня 2010 року всі 450 компаній, акції яких котуються на біржі, повинні подавати інтегрований звіт, а саме спільний нефінансовий і фінансовий звіти, або пояснювати у своєму фінансовому звіті, чому вони цього не роблять.

Інтегрований звіт - це інтегрована представленість показників як фінансового, так і нефі­нансового характеру в щорічному звіті компанії. Інтегрований звіт дає більше розуміння показників, пояснює, як сталий розвиток вписаний в активності та ведення бізнесу компанії, і допомагає включити сталий розвиток у механізм ухвалення рішень.

На сьогодні ряд компаній готують інтегровані звіти. У 2007 році ініціатива принца Уельського «Звітність щодо сталого розвитку» представила План інтегрованої звітності.

На питання, чому компанії складають звіти, немає однозначної відповіді. Наприклад, великі корпоративні скандали змусили компанії замислитися над тим, як піднести громадськості свій бізнес у кращому світлі. Компанія Найк випустила звіт, у якому приділила особливу увагу охороні праці, після скандалу з використанням нею дитячої праці в підрозділах у Південно-Східній Азії. А ряд нафтових компаній були змушені відзвітувати перед насе­ленням і владою після кількох екологічних аварій.

За статистикою, 2/3 компаній, що публікують такі звіти, роблять це з суто економічних міркувань - для акціонерів та інвесторів, інші вважають, що працюють на імідж. По суті, соціальна звітність порушує питання нематеріальної складової вартості бізнесу і таких її аспектів, як репутація, лояльність споживачів, надійність, інтелектуальний капітал. Але в довгостроковій перспективі все це сприяє підвищенню акціонерної вартості компаній - завдяки віддачі від усіх груп заінтересованих осіб.

Яка інформація повинна міститися в нефінансовому звіті?

Існує думка, що нефінансовий звіт - це великий буклет, у якому компанія розповідає про те, яка вона чудова. Експерти з цим не згодні, оскільки звіт повинен відображати реальні факти та результати діяльності підприємства. У нефінансовому звіті має бути інформація для клієнтів (про продукцію та послуги), для співробітників (про гарантії зайнятості, внутрішні програми розвитку, охорону здоров'я і безпеку на підприємстві), для місцевої громади (які фінансові показники має компанія, який вплив компанії на зовнішнє середо­вище, рівень зайнятості, інвестиції), партнерів, інвесторів і широкої громадськості (штра­фи, стягнення, нагороди тощо).

Звичайно, підготовка нефінансової звітності не може вважатися одноразовою акцією, це має бути постійний процес, опис досягнутих результатів і планів. Компанія сама встановлює термін підготовки звітів - це може бути якраз на рік (наприклад, компанії СКМ, «Оболонь» роблять саме так), так і раз на два роки (компанія ДТЕК).

До початку роботи над звітом компанія має чітко розуміти, навіщо і для кого вона це ро­бить, як донести зібрану та опрацьовану інформацію до потрібного читача і який стан­дарт звітності вона буде використовувати. Звіт повинен мати резонанс і бути затребува­ним як інструмент конструктивного розкриття інформації про сталий розвиток компанії. Тільки тоді нефінансова звітність буде цікава всім стейкхолдерам і впливатиме як на імідж компанії, так і на її капіталізацію.