Уї­ль­ям Ста­ф­форд

(1554 – 1612)

Англійський дворянин, памфлетист.

Ос­но­в­ний твір – “Кри­ти­ч­ний виклад де­яких скарг на­ших спів­ві­т­чи­з­ни­ків” (1581).

У. Стаффорд досить оригінально (у віршовій формі) через бесіду лицаря, купця, фермера, ремісника і доктора богослов’я намагається аналізувати стан розвитку країни. У процесі цього ана­лі­зу, розглядаючи зо­в­ні­ш­ню то­р­гі­в­лю Англії, він до­хо­дить ви­сно­в­ку, що іно­зе­м­ні ку­п­ці ви­во­зять отримане за свої то­ва­ри анг­лій­сь­ке зо­ло­то й срі­б­ло вна­слі­док таких причин: більш ви­со­кої купівель­ної спро­мо­ж­но­с­ті ан­г­лій­сь­кої мо­не­ти в ін­ших кра­ї­нах; зро­с­тан­ня споживан­ня пред­ме­тів роз­ко­ші, за які роз­пла­чу­ють­ся великою кі­ль­кі­с­тю грошей, що по­ки­да­ють кра­ї­ну; ви­везення си­ро­ви­ни, яка потім у пе­ре­ро­б­ле­но­му ви­гля­ді вво­зить­ся в Ан­г­лію і ре­а­лі­зу­єть­ся за ви­щою ці­ною. Унаслідок зазначених причин внутрішні ціни на товари різко зростають.

У. Стаффорд за­про­по­нував низку за­хо­дів, що мали сприяти зро­с­тан­ню ма-си гро­шей у кра­ї­ні. Перш за все, він робить висновок про необхідність утри­ман­ня від ввезення і придбання іно­зе­м­них то­ва­рів, а натомість рекомендує створи-ти умови для того, щоб аналогічні товари купувалися у співвітчизників. Стаффорд рекомендує державі за рахунок запровадження жорстких законодав-чих заходів створити бар’єри для іноземців з метою максимального спри-яння зро­с­тан­ню гро­шо­вих ска­р­бів Ан­г­лії. Для реалізації цієї ж мети він закли-кає чиновників бо­ро­тися з поширеним на той час навмисним пошкодженням мо­нет.

То­мас Мен

(1571 – 1641)

Ан­г­лій­сь­кий ку­пець, один із ди­ре­к­то­рів Ост-Інд­сь­кої то­р­го­вої ком­па­ні­ї.

Ос­но­в­ний твір – “Ба­гат­с­т­во Ан­г­лії у зо­в­ні­ш­ній то­р­гі­в­лі, або ба­ланс на­шої зо­в­ні­ш­ньої то­р­гі­в­лі як ре­гу­ля­тор на­шо­го ба­гат­с­т­ва”(1664), виданий посмертно.

Розгля­да­ю­чи по­то­ки то­ва­рів у зо­в­ні­ш­ній то­р­гі­в­лі Т. Мен дохо­дить ви­сно­в­ку, що остан­ня мо­же слу­жи­ти дже­ре­лом ба­гат­с­т­ва ли­ше за умо­ви, ко­ли гро­шо­вий ви­торг від про­да­них то­ва­рів бу­де пе­ре­ва­жа­ти су­му, ви­тра­че­ну на придбання то­ва­рів із-­за ко­р­до­ну. Для ви­ко­нан­ня цієї умо­ви дер­жа­ва по­ви­нна виконати цілий ряд рекомендацій, а саме:

1) пра­г­ну­ти до ви­го­то­в­лен­ня яко­мо­га бі­ль­шої ма­си вла­с­них то­ва­рів;

2) зни­жу­ва­ти ва­р­тість транс­по­р­ту­ван­ня екс­по­р­т­них то­ва­рів;

3) здій­с­ню­ва­ти ряд за­хо­дів для під­три­м­ки ре­мі­с­ни­ц­т­ва;

4) вста­но­в­лю­ва­ти ми­то на ім­порт і за­без­пе­чи­ти без­ми­т­ний екс­порт;

5) за­бо­ро­ни­ти ко­ло­ні­ям то­р­гі­в­лю з ін­ши­ми кра­ї­на­ми, крім ме­т­ро­по­лій;

6) вра­хо­ву­ва­ти по­пит су­сі­д­ніх дер­жа­в і більше виробляти саме тих товарів, які необхідні за кордоном.

Т. Мен закликає не бо­я­тись ви­во­зи­ти гро­ші: “Зро­с­тан­ня вво­зу то­ва­рів за до­по­мо­гою го­тів­ки в кі­н­ці кі­н­ців пі­с­ля ви­во­зу то­ва­рів зно­ву за ко­р­дон пе­ре­тво­рю­єть­ся у ввіз на­ба­га­то бі­ль­шої кі­ль­ко­с­ті гро­шей, ніж та, що бу­ла в свій час ви­ве­зе­на”. Як і більшість представників меркантилізму, він наголошує на необхідності обігу повноцінних грошей.

Ан­ту­ан де Мо­н­к­ре­ть­єн

(1575 – 1622)

Французький дво­ря­нин.

Ос­но­в­ний твір – “Тра­к­тат по­лі­тич­ної еко­но­мі­ї”(1615).

Ро­бо­та А. де Мо­н­к­ре­ть­є­на да­ла но­ву на­зву еко­но­мі­ч­ний на­у­ці – “по­лі­ти­ч­на еко­но­мі­я”. За Мо­н­к­ре­ть­є­ном, це вчен­ня про дер­жа­в­не го­с­по­дар­с­т­во і дер­жа­в­ну по­лі­ти­ку, яку по­ви­нна про­во­ди­ти вла­да з метою зро­с­тан­ня ба­гат­с­т­ва кра­ї­ни. Ос­но­в­ни­ми на­пря­м­а­ми та­кої по­лі­ти­ки він вва­жає:

– роз­ши­рен­ня зо­в­ні­ш­ньої то­р­гі­в­лі, осо­б­ли­во, ви­во­зу про­ми­с­ло­вих ви­ро­бів;

– вста­но­в­лен­ня ви­со­ких ми­т­них ста­вок на ім­порт;

– дер­жа­в­на під­три­м­ка роз­ви­т­ку ма­ну­фа­к­ту­р­но­го ви­ро­б­ни­ц­т­ва;

• вста­но­в­лен­ня мо­но­по­ль­но­го становища фра­н­цу­зь­ких ку­п­ців на внутрішньо­му ри­н­ку кра­ї­ни.